Рішення № 14975831, 30.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/5630.03.11 За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Рондодон» до           Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдинг»

про стягнення заборгованості 53157,32 грн.

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від позивача Даніленко П.С.–предст.

Від відповідача не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Рондодон»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдинг»та просить стягнути з Відповідача на користь Позивача 53157,32 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань за Договором поставки № 04/07-2008 від 09.07.2008, укладеними між Сторонами, в частині оплати поставленого Позивачем Товару за вказаними Договором.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, повноважних представників в судове засідання не направив, про причини неявки представників суд належним чином не повідомив, хоча про час та місце судових засідань був повідомлений належним чином,докази чого наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника Позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

09.07.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рондодон»(далі –Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдинг» (далі –Відповідач, Покупець) укладено Договір поставки № 04/07-2008 (далі –Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов’язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити харчові добавки, далі по тексту Товар, асортимент і ціна якого вказані у Специфікаціях, які є невід’ємною частиною даного договору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір № 04/07-2008 від 09.07.2008 є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 3.5 Договору право власності на товар виникає у Покупця з моменту прийому товару Покупцем на складі перевізника, вказаним в п. 3.1.

Так, на виконання умов Договору поставки № 04/07-2008 від 09.07.2008 Позивачем здійснено постачання Товару ТОВ «Стіомі-Холдинг», обумовленого вказаним Договором, за накладними № РН-217 від 10.12.2010 на суму 57500,00 грн. та № РН-236 від 28.12.2010 на суму 23000,00 грн.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що вартість кожної партії товару визначається у відповідній специфікації.

Позивачем були надані копії специфікації № 30 від 10.12.2010 та специфікації № 31 від 28.12.2010 з зазначенням сум, що відповідають зазначеним накладним.

Згідно з п. 5.1 Договору Оплата за даним договором здійснюється в національній валюті України відповідно до виставленого рахунку в безготівковій формі, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту виставлення рахунка Постачальником.

Постачальник виставив вимогу ТОВ «Стіомі-Холдинг»шляхом надання рахунків-фактур № СФ-219 на суму 57500,00 грн. та № СФ-238 від 28.12.2010 на суму 23000,00 грн., що в сумі становить 80500,00 грн.

Відповідачем частково оплачено вартість товару і станом на момент розгляду справи сума боргу становить 52450,00 грн., що визнається позивачем в позовній заяві.

Як стверджує Позивач у своїй позовній заяві, Відповідач частково оплатив зазначену суму і на теперішній час сума боргу становить 52450,00 грн.

17.02.2011 сторонами підписаний Акт звірки взаєморозрахунків від 17.12.2011 за період з 01.12.2010 по 17.02.2011, відповідно до якого ТОВ «Стіомі-Холдинг»визнано заборгованість перед ТОВ «Рондодон»у розмірі 52450,00 грн. Зазначений Акт оформлений належним чином, підписаний сторонами та скріплений печатками. Оригінал даного документа міститься в матеріалах справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдинг»не надало жодних доказів в спростування заявлених позовних вимог та доказів на підтвердження оплати в повному обсязі боргу за Договором поставки № 04/07-2008 від 09.07.2008.

З урахуванням викладених обставин суд приходить до висновку, що Відповідач не виконав зобов’язання належним чином, за поставлений товар вчасно не розрахувався, чим заборгував Позивачу суму в розмірі 52450,00 грн.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору Позивачем поставлено Товар у відповідній кількості та якості, а Відповідачем цей Товар прийнято без жодних зауважень, що підтверджується накладними № РН-217 та № РН-236, однак ТОВ «Стіомі-Холдинг», порушуючи взяті на себе зобов’язання, з Позивачем не розрахувалося.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності заборгованості у Відповідача перед Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та Відповідачем визнаний, у зв’язку чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 52450,00 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 8 Договору передбачена відповідальність сторін, а саме, відповідно до п. 8.2. за невиконання або неналежне виконання зобов’язань, таких як: недопоставка товару, прострочка оплати за поставлений товар винна сторона виплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недопоставленого товару чи від суми простроченого платежу за кожний день прострочки виконання зобов’язання.

Як визначено ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Штрафними санкціями відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Сума пені, що заявлена до стягнення з Відповідача, розрахована Позивачем відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»та положень ч. 6 ст. 232 ГК України виходячи з облікової ставки, встановленої НБУ у відповідний період з урахуванням виникнення зобов’язання щодо оплати по сумах, які складають суму боргу та за період прострочення, і підлягає стягненню з Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут зв'язку" в сумі 707,32 грн.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог та відповідність їх чинному законодавству, у зв’язку з чим, позов підлягає задоволенню.

В свої позовних вимогах Позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдинг»707,32 грн. сплаченого ним державного мита, проте відповідно до платіжного доручення № 386 сума держаного мита складає 531,57 грн.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдинг»(01133, м. Київ, вул. Щорса, 29, код 32827667, п/р 26001037010236 в ХВ ВАТ «Укрексімбанк», МФО 315609) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Рондодон»(83049, м. Донецьк, вул. Толстого, 207, код 35951647) 52450 (п’ятдесят дві тисячі чотириста п’ятдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 707 (сімсот сім) грн. 32 коп. пені, 531 (п’ятсот тридцять одна) грн. 57 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                           О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 18.04.2011