Рішення № 14975829, 15.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/4215.04.11

За позовомАкціонерного банку “Київська Русь”

До           Товариства з обмеженою відповідальністю “Екопром”

Простягнення 16 089 120,53 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаПахарь О.Є.- представник за довіреністю від 07.07.2010 р.

Від відповідача не з’явився 15.04.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерний банк “Київська Русь” звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Екопром” 840000,00 доларів США заборгованості за кредитним договором № 34059-20/7-1в від 18.09.2007 р., що еквівалентно 6672540,00 грн., 1092233,29 доларів США відсотків за користування кредитом, що еквівалентно 8676155,14 грн., 41016,42 доларів США пені за несвоєчасну сплату відсотків, що еквівалентно 325813,93 грн., 52195,06 доларів США відсотків за порушення грошового зобов’язання, що еквівалентно 414611,46 грн.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2011 р. № 46/42, яку призначено до розгляду на 11.03.2011 р.

Ухвалою від 11.03.2011 р. розгляд справи було відкладено на 28.03.2011 р.

24.03.2011 р. від відповідача через відділ діловодства суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з мотивів непідготовленості до судового засідання.

28.03.2011 р. розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 12.04.2011 р. відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечив.

У судовому засіданні 12.04.2011 р. оголошувалась перерва.

У судове засідання, призначене на 15.04.2011 р., з’явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги. Відповідач у судове засідання не з’явився.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.09.2007 р. між Акціонерним банком “Київська Русь” (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Екопром” (Позичальник) був укладений Кредитний договір № 34059-20/7-Ів (надалі - Кредитний договір), за умовами якого Позивач зобов'язався надати Відповідачу кредит в сумі 4 200 000 доларів США або еквіваленті в національній валюті на строк до 17.09.2012 р., з погашенням заборгованості щомісячно по 168 000 доларів США починаючи з вересня 2010 року (п. 8.3 Кредитного договору) і сплатою щомісяця 12 відсотків річних за користування кредитними коштами.

Договорами про внесення змін до Кредитного договору від 12 листопада 2007 р., 01 липня 2008 р., 21 листопада 2008 р. був змінений розмір плати за користування кредитом, який з 01 грудня 2008 року складає 15,5% річних, за зобов'язаннями в іноземній валюті.

У відповідності з пунктом 4.2 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний сплатити Банку плату за користування кредитом у розмірі та порядку, визначеному Кредитним договором. Згідно п. 8.2 Кредитного договору перерахування плати за користування кредитом (відсотків) повинно здійснюватися Позичальником щомісячно в строк з 25 числа по останній робочий день місяця.

Як стверджує позивач, починаючи з червня 2009 р. позичальник не виконує зобов’язань щодо оплати відсотків, а з вересня 2010 р. порушує вимоги Кредитного договору щодо часткового повернення кредиту щомісячно.

Так, станом на 15.02.2011 р. заборгованість відповідача за кредитом становить 840000,00 доларів США, що еквівалентно 6672540,00 грн., 1092233,29 доларів США відсотків за користування кредитом, що еквівалентно 8676155,14 грн.

Відповідач проти позову заперечив, з підстав того, що позивачем не було надано суду доказів щодо розміру виданого кредиту, його часткове погашення відповідачем.

Суд критично ставиться до таких заперечень відповідача, оскільки матеріали справи містять банківські виписки по особовому рахунку № 2063090284, що підтверджує видачу кредиту, банківську виписку по особовому рахунку № 2068290904 за період з 25.09.2007 р. по 30.12.2010 р., що підтверджує нарахування і сплату відсотків відповідачем.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Факт наявності у відповідача заборгованості за кредитом у сумі 840000,00 доларів США, що еквівалентно 6672540,00 грн., 1092233,29 доларів США відсотків за користування кредитом, що еквівалентно 8676155,14 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.

Відтак, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у сумі 840000,00 доларів США, що еквівалентно 6672540,00 грн., 1092233,29 доларів США відсотків за користування кредитом, що еквівалентно 8676155,14 грн. є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

У ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статті 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 9.1 Кредитного договору у разі несвоєчасного повернення кредиту позичальник зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 % річних від простроченої суми.

Пунктом 9.2 Кредитного договору передбачено, що у разі несвоєчасної (неналежної) сплати за користування кредитом, Позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання зобов’язань.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Судом встановлено, що сторонами визначено інший порядок нарахування штрафних санкцій.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 41016,42 доларів США пені за несвоєчасну сплату відсотків, що еквівалентно 325813,93 грн., 52195,06 доларів США відсотків за порушення грошового зобов’язання, що еквівалентно 414611,46 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не спростував обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Ухвалою про порушення провадження у справі № 46/42 та подальшими ухвалами відповідача було зобов’язано надати суду докази на підтвердження своїх заперечень проти позову, докази належної оплати за договором, зустрічний розрахунок заявлених до стягнення сум.

Всупереч обов’язкових вимог суду відповідач не подав докази належної плати за договором або ж інших доказів на підтвердження відсутності фактів прострочення у відносинах з позивачем та відсутності заборгованості.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На вказаних підставах позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Виходячи з приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по справі покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Екопром” (02105, м. Київ, вул. Павла Усенка, 8, ідентифікаційний код 32378052) на користь Акціонерного банку “Київська Русь” (04071, м. Київ, вул. Хорива, 11-А, ідентифікаційний код 24214088) 840000,00 доларів США, що еквівалентно 6672540 (шість мільйонів шістсот сімдесят дві тисячі п’ятсот сорок) грн., 1092233,29 доларів США відсотків за користування кредитом, що еквівалентно 8676155 (вісім мільйонів шістсот сімдесят шість тисяч сто п’ятдесят п’ять) грн. 14 коп., 41016,42 доларів США пені за несвоєчасну сплату відсотків, що еквівалентно 325813 (триста двадцять п’ять тисяч вісімсот тринадцять) грн. 93 коп., 52195,06 доларів США відсотків за порушення грошового зобов’язання, що еквівалентно 414611 (чотириста чотирнадцять тисяч шістсот одинадцять) грн. 46 коп., 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 19.04.2011 р.