Рішення № 14975828, 11.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/5311.04.11

За позовомПриватного акціонерного товариства “МТС Україна”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Телесистеми України”

Простягнення 263 373,02 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаГоловня М.А.- представник за довіреністю від 23.05.2010 р.

Від відповідача Похилько О.В.- представник за довіреністю від 24.12.2010 р. 11.04.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство “МТС Україна” звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Телесистеми України”258044,76 грн. заборгованості з оплати вартості наданих телекомунікаційних послуг за договором від 01.09.2005 р. № ВР-ТСУ-05/2005, 3841,30 грн. пені та 1486,96 грн. 3 % річних з простроченої суми.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2011 р. № 46/53, яку призначено до розгляду на 21.03.2011 р.

21.03.2011 р. розгляд справи відкладався.

У судове засідання, призначене на 11.04.2011 р., зявилися представники сторін. Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити. Представник відповідача подав до суду заяву, відповідно до якої зазначив про визнання позову та просив суд розстрочити виконання рішення на 7 місяців.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2005 р. між Закритим акціонерним товариством "Український мобільний звязок", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "МТС Україна", що підтверджується установчими документами (копії установчих документів наявні в матеріалах справи) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Телесистеми України” був укладений договір про взаємозєднання мереж № ВР-ТСУ-05/2005 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.2 Договору з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1, предметом Договору є взаємоз'єднання мереж МТС та ТСУ, а також порядок розрахунків за надані послуги. Мережі МТС та ТСУ взаємоз'єднуються з метою надання:

завершення національних та міжнародних викликів від мережі МТС на мережі ТСУ;

завершення національних викликів від мережі ТСУ на рухомій (мобільній) мережі

МТС;

завершення викликів від мережі ТСУ на мережах операторів інших країн транзитом через мережу МТС;

завершення національних викликів від мережі МТС на мережі ТСУ по коду «0 800 70».

Сторони здійснюють розрахунки за надані послуги відповідно до умов, визначених у Додатку В до Договору.

Відповідно до п. В.6 Додатку В до Договору сторони до 11-го числа наступного місяця виставляють рахунки за надані послуги та надсилають одна одній податкові накладні.

Відповідно до п. В.7 Додатку В до Договору до 15-го числа місяця наступного за звітним Сторони підписують Акт звірки та зарахування зустрічних однорідних вимог

Відповідно до п. В.8 Додатку В до Договору сума, яка підлягає оплаті на користь однієї із сторін та була узгоджена в Акті звірки та зарахування зустрічних однорідних вимог, повинна бути сплачена Стороною-дебітором в повному обсязі до останнього числа місяця, наступного за звітним.

Як стверджує позивач, в період дії Договору Позивачем на виконання умов Договору надсилались на адресу Відповідача рахунки та на їх підставі складались Акти звірки та заліку зустрічних вимог (підписані обома сторонами), в яких вказана заборгованість Сторін за такі періоди:

Вересень 2010 р. - на користь Позивача на суму 86 084,04 грн. (Акт від 30.09.2010 р, на підставі рахунків № 09-10/ТLS та №ТС-0000274 від 30.09.2010 р.;

Жовтень 2010 р. - на користь Позивача на суму 77 690,28 грн. (Акт від 31.10.2010 р, на підставі рахунків № 10-10/ ТLS та №ТС-0000299 від 31.10.2010 р.;

Листопад 2010 р. - на користь Позивача на суму 56 198,34 грн. (Акт від 30.11.2010 р, на підставі рахунків № 11-Ю/ ТLS та №ТС-0000322 від 30.11.2010 р.;

Грудень 2010 р. - на користь Позивача на суму 38 072,10 грн. (Акт від 31.12.2010 р, на підставі рахунків № 12-10/ ТLS та №ТС-0000339 від 31.12.2010 р.

Загальна сума заборгованість, що не сплачена Відповідачем, складає 258 044,76 грн.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Слід зазначити, що відповідач позовні вимоги визнає, про що зазначив у своїй заяві від 11.04.2011 р.

Таким чином, виходячи з вищезазначеного та враховуючи визнання відповідачем позову, позовні вимоги щодо стягнення 258 044,76 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач, також просить стягнути з відповідача 7128,23 грн. пені, 7201,25 грн. інфляційної складової боргу та 2646,57 грн. 3% річних з простроченої суми.

Відповідно до п. В.9 Додатку В до Договору за невиконання платіжних зобов'язань, вказаних в п. В.8, сторона-кредитор нараховує пеню із розрахунку однієї облікової ставки НБУ, яка діє на день виникнення заборгованості або на день її погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, який визнаний судом як належний, суд дійшов висновку, що стягненню підлягають 7128,23 грн. пені, 7201,25 грн. інфляційної складової боргу та 2646,57 грн. 3% річних з простроченої суми.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В порядку передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Враховуючи заяву відповідача про розстрочення виконання рішення з посиланням на скрутне фінансове становище, підтвердженням чого відповідач надав свій баланс станом на 31.12.2010 р., суд вважає за можливе розстрочити виконання рішення на 3 місяці.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Телесистеми України” (02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 27 А, ідентифікаційний код 34726705) на користь Приватного акціонерного товариства “МТС Україна” (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15, ідентифікаційний код 14333937) 258 044 (двісті пятдесят вісім тисяч сорок чотири) грн. 76 коп. основного боргу, 7128 (сім тисяч сто двадцять вісім) грн. 23 коп. пені, 7201 (сім тисяч двісті одну) грн. 25 коп. інфляційної складової боргу, 2646 (дві тисячі шістсот сорок шість) грн. 57 коп. 3% річних, 2 633 (дві тисячі шістсот тридцять три) грн. 74 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2011 р. у справі № 46/53, зобовязавши Товариство з обмеженою відповідальністю “Телесистеми України” (02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 27 А, ідентифікаційний код 34726705) сплатити Приватному акціонерному товариству “МТС Україна” (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15, ідентифікаційний код 14333937) належні до стягнення суми трьома платежами: 88 747 (вісімдесят вісім тисяч сімсот сорок сім) грн. 59 коп. до 11.05.2011 р., 88 747 (вісімдесят вісім тисяч сімсот сорок сім) грн. 59 коп. до 11.06.2011 р., 88 747 (вісімдесят вісім тисяч сімсот сорок сім) грн. 58 коп. до 11.07.2011 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 18.04.2011 р.