Постанова № 14975799, 12.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2011р.м.Київ№ 28/227

14:56

За позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

до 1. Приватного підприємства «Три Т»

2. Приватного підприємства «Ост»

про визнання угоди недійсною,-

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Грузький Ю.О.

Представники сторін:

від позивача : Фесюнов О.В. (довіреність № 6890/9/10-24 від 17.11.2010р.);

від відповідачів 1. не з’явився;

2. Панич О.В. (довіреність від 11.04.2011р.)

12.04.2011 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Виготовлення Постанови у повному обсязі відкладено на 18 квітня 2011 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Держава податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва (надалі –ДПІ у Шевченківському районі м Києва, позивач) про визнання недійсним договору №14/02 від 14.02.2001, укладеного між Приватним підприємством «Три Т»(надалі ПП «Три Т», відповідач 1) та Приватним підприємством «Ост»(надалі ПП «Ост », відповідач 2) з підстав його невідповідності умовам ст. 49 ЦК УРСР, зобов’язання відповідача-1 повернути відповідачу-2 грошові кошти в сумі 73590,000 грн., отримані за спірною угодою та про стягнення з відповідача-2 в доход держави вартість робіт, отриманих по спірній угоді на загальну суму 73590,000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12.12.2002 у справі №№ 2-4264 визнано недійсними з моменту реєстрації установчі документи, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Три Т».

Відповідач-2 надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем не доведено факт укладення спірної угоди всупереч інтересам держави, а тому відсутні підстави для визнання договору недійсним.

Відповідач 1 заперечень проти позову не надав, на судовий розгляд справи не з’являвся, про розгляд справи був повідомлений належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 128 КАС України неприбуття в судове засідання сторін без поважних причин або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Провадження у справі порушено 14.06.2004 року (Суддя Борисенко ІВ.) розгляд справи призначений на 05.07.2004. В судове засідання 05.07.2004 представники відповідачів не з’явилися, розгляд справи відкладено до 30.08.2004. В судове засідання 30.08.2004 відповідач-1 не з’явився, розгляд справи відкладено до 28.09.2004. Судове засідання 28.09.2004 не відбулося у зв’язку з хворобою судді, слухання справи перенесено на 13.10.2004. В судове засідання 13.10.2004 відповідачі не з’явились, розгляд справи відкладено до 27.10.2004.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.10.2004 позов залишено без розгляду. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2004 вказана ухвала від 27.10.2004 залишена без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 14.04.2005 ухвала Господарського суду м. Києва від 27.10.2004 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2004 скасовані, справа передана до Господарського суду м. Києва на розгляд по суті.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.05.2005 (суддя Борисенко І.В.) розгляд справи призначений на 14.06.2005. В судове засідання 14.06.2005 відповідач-1 не з’явився, розгляд справи відкладено до 29.06.2005. В судове засідання 29.06.2005 відповідач-1 також не з’явився, розгляд справи відкладено до 21.07.2005. В судовому засіданні 21.07.2005 розгляд справи відкладено до 04.08.2005. Розпорядження Заступника голови Господарського суду м. Києва від 09.08.2005 справа передана для розгляду судді Хрипуну О.О. Розпорядженням Заступника голови Господарського суду м. Києва від 19.09.2005 справа передана для розгляду судді Борисенко І.В. Ухвалою від 21.09.2005 розгляд справи призначений на 19.10.2005.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду м. Києва від 03.10.2005 справа передана для розгляду судді Морозову С.М. Ухвалою від 06.10.20005 розгляд справи призначений на 10.11.2005. В судове засідання 10.11.20005 відповідачі не з’явилися, розгляд справи відкладено на 18.11.2005. Ухвалою від 18.11.2005 провадження у справі зупинено до вирішення Святошинським районним судом міста Києва справ про визнання недійсними установчих документів ПП «Три Т»та про визнання первинних документів недійсними та набрання законної сили рішеннями, винесеними за результатами розгляду вказаних справ.

Ухвалою від 14.03.2011 поновлене провадження у справі та призначено розгляд справи на 24.03.2011. В судове засідання 24.03.2011 відповідачі не з’явилися, розгляд справи відкладено до 12.04.2011. В судове засідання 12.04.2011 відповідач-1 також не з’явився, судом оголошено вступну та резолютивну частину постанови, виготовлення Постанови у повному обсязі відкладено на 18 квітня 2011 року.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши наявні докази, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2001 року між ПП «Три Т» (Виконавець) і ПП «Ост»(Замовник) було укладено Договір № 14/02 (надалі –Договір, спірний договір), у відповідності до якого відповідач-2 замовляє, а відповідач-1 приймає на себе виконання робіт по монтажу системи відео і теленагляду всього на суму 73590,00 грн.

На виконання умов договору ПП «Три Т»були виконані передбачені спірним договором роботи, а відповідач-2 згідно платіжних доручень від 14.02.01р. перерахував грошові кошти відповідачу-1 в загальній сумі 73 590,00 грн.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 р. встановлено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов‘язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. встановлено, що Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до розділу ІХ.

До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов‘язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Зважаючи на те, що правовідносини щодо дійсності Договору №14/02 від 14.02.2001 виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, однак продовжували існувати після цього, та враховуючи той факт, що позовна заява була подана в 2004 році (тобто після набрання чинності вказаними кодексами), господарським судом під час розгляду спору застосовуються положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

В даному випадку підлягають застосуванню ст. 215, 203 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою ст. 203 цього кодексу. Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва проведено позапланову перевірку правильності обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість ПП «Три Т»за листопад, грудень 2000р., січень –червень 2001 р. За результатами даної перевірки складено Акт від 26.04.2004р. № 321-23/20.

Перевіркою встановлено, що в порушення пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»ПП «Три Т»було занижено податкові зобов’язання з ПДВ на загальну суму 186898,3 грн.

Актом перевірки встановлено, що на підставі операцій з ПП «Три Т», ПП «Ост»сформований податковий кредит з податку на додану вартість в тому числі згідно договору від 14.02.2001р. № 14/02 та наданих ПП «Три Т»податкових накладних № 536/1 від 14.02.2001 на суму 3000,00 грн. та № 538/1 від 14.02.2001 на суму 43590,00 грн.

В Акті перевірки зазначено про те, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12.12.2002 визнано недійсними з моменту перереєстрації (05.10.2000) установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Три Т»(вказане рішення міститься в матеріалах справи з відміткою суду про набрання ним чинності).

У відповідності до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Актом перевірки встановлено, що ПП «Три Т» занижені податкові зобов’язання з податку на додану вартість на підставі операцій з ПП «Ост»згідно договору №14/02 від 14.02.2001р. та не сплачено в тому числі по цій операції в лютому до державного бюджету 45151,00 грн. ПДВ. Господарські зобов'язання за цим договором відповідачем-1 не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовленим договором, а укладене з метою уникнення від оподаткування, оскільки підприємство не мало права укладати угоди та вести господарську діяльність через скасування його установчих документів.

Відповідно до ч. 5 ст. 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 червня 2007 року положення статей 207 и 208 Господарського Кодексу України слід застосовувати з врахуванням того що договір, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону "Про державну податкову службу в Україні" від 4 грудня 1990 р. №509-ХП, можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У випадку задоволення позову висновок суду про нікчемність договору повинен бути викладений у мотивувальній частині, а не в резулятивній частині судового рішення.

Укладення договорів та видача податкових накладних з порушенням вищевикладених вимог законодавства об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку порушені фінансово-економічні інтереси держави, її бюджетної системи, вимог Закону України «Про систему оподаткування», Конституції України, оскільки протизаконні дії відповідача-1 завдають шкоди бюджетній системі держави та системі оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Статтею 208 ГК України передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Враховуючи все вищевикладене, зважаючи на те, що спірний договір є нікчемним, оскільки суперечить моральним засадам суспільства, як такий, що вчинений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Три Т» (ідентифікаційний код: 23518981, адреса: 03115, м. Київ, вул. Миколи Краснова, 18/14) на користь Приватного підприємства «Ост»(ідентифікаційний код: 23501070, адреса: 01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 24-Б) 73590,00 грн. (сімдесят три тисячі п’ятсот дев’яносто гривень). Видати наказ.

Стягнути з Приватного підприємства «Ост»(ідентифікаційний код: 23501070, адреса: 01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 24-Б) в доход держави в особі Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (ідентифікаційний код 26088877 адреса: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 26) вартість виконаних Приватним підприємством «Три Т»робіт по договору № 14/02 від 14.02.2001 в сумі 73590,00 грн. (сімдесят три тисячі п’ятсот дев’яносто гривень). Видати наказ.

В іншій частині в позові відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Суддя С.М. Морозов

           дата складення та підписання постанови у повному обсязі 18.04.2011р.