Рішення № 14975785, 14.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/8614.04.11 За позовом Заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації в особі

Головного фінансового управління Івано-Франківської обласної

державної адміністрації

До Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»

Про стягнення 43277969,52 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від прокуратури не з‘явився

Від позивача-1 Штефарук Є.І. –по дов. № 83/03.03.20/46 від 12.01.2011

Від позивача-2 Щепанський Я.С. –по дов. № 372/0/2-10/-1-075 від 15.04.2010

Від відповідача Пономаренко О.В. –по дов. № 923 від 14.09.2010

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації в особі Головного фінансового управління Івано-Франківської обласної державної адміністрації про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»42801136,00 грн. основного боргу, 476833,52 грн. пені за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору № 88.1/01-ДЛ-10/2 банківського вкладу із сплатою процентів щомісяця від 01.03.2010.

Прокуратура в судове засідання 14.04.2011 не з‘явилась, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 29.03.2011 не виконала.

Позивач 1 позовні вимоги прокуратури в судовому засіданні 14.04.2011 підтримав повністю.

Позивач 2 позовні вимоги прокуратури в судовому засіданні 14.04.2011 підтримав повністю.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав. В судовому засіданні 14.04.2011 відповідач частково визнав позовні вимоги прокуратури лише в частині основного боргу.

Прокуратурою в позовній заяві заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та кошти відповідача. При цьому клопотання взагалі ніякими доводами не обґрунтовано.

Позивачем-2 в судовому засіданні 14.04.2011 заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та кошти відповідача.

Відповідач проти задоволення клопотання про забезпечення заперечував.

Розглянувши заяви прокуратури та позивача-2 суд відзначає наступне

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України визначено заходи забезпечення позову, зокрема позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Згідно п. 1.1 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776 «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову»у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Отже, накладення арешту може бути здійснено або на грошові суми або на майно, виходячи із предмету позовних вимог.

Прокуратурою позов пред’явлено про стягнення 43277969,52 грн. заборгованості, однак заходи про забезпечення пред’явлені про накладення арешту і на майно і на грошові кошти, що є недопустимим.

Згідно п. 1.1 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776 «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову»заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заявниками не надано достатньо обґрунтованих даних про те, що грошові суми та майно відповідача може зникнути, погіршитись, що зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 14.04.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивачів і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.03.2010 між Публічним акціонерним товариством «Родовід Банк» (банк) та Головним фінансовим управлінням Івано-Франківської обласної державної адміністрації (вкладник) було укладено договір № 88.1/01-ДЛ-10/2 банківського вкладу із сплатою процентів щомісяця (далі –кредитний договір).

Згідно з п. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов’язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до п. 1.1. договору банк на підставі положень цього договору відкрив вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № 25468206000001 у гривнях (далі –рахунок) для збереження коштів, що будуть прийняті банком від вкладника згідно з цим договором.

Спір виник в зв’язку з тим, що прокуратура вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі повернуто вклад, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 42801 136,00 грн., а також нарахована пеня в сумі 476833,52 грн. за порушення строку повернення вкладу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно п. 2.3. договору на момент його укладення розмір вкладу становить 7783750,00 грн.

Пунктом 2.7. договору передбачено, що вклад може бути поповнений вкладником протягом строку дії договору без обмеження верхньої межі сумарного внеску. У разі досягнення згоди щодо поповнення вкладу, сторони укладають відповідну додаткову угоду до цього договору.

Додатковими угодами № 1/6 від 03.03.2010, № 2/8 від 31.03.2010, № 4/10 від 08.04.2010, № 5/17 від 06.05.2010, № 6/19 від 21.05.2010, № 7/25 від 04.06.2010, сторонами досягнуто згоди щодо поповнення вкладником внеску, згідно яких кінцева сума вкладу станом на 04.06.2010 становила 45482136,00 грн.

Згідно п. 1 ст. 1060 Цивільного кодексу України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

За умовами п. 2.4., 2.5. договору вклад вноситься вкладником на строк 292 календарних дня; терміном повернення вкладу є 17.12.2010.

Відповідно до п. 3.4.10 договору банк зобов‘язаний при настанні терміну повернення вкладу, визначеного пунктом 2.5. договору, повернути вклад на рахунки вкладника.

Відповідач листом № 38-11-6.6./25422 від 08.12.2010, в зв‘язку з фінансовими труднощами, які виникли внаслідок кризи в фінансовій системі України в 2009 році та переведенням зобов‘язань перед вкладниками ТОВ «Укпромбанк», звернувся до позивача-2 з пропозицією виконувати зобов‘язання банку по поверненню депозитних коштів у розмірі 100000 грн. щомісячно.

Позивач-2 листом № 2471/02-33/46 від 22.12.2010 звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів розміщених на депозиті у відповідача в сумі 43801136,00 грн., оскільки наступив строк їх повернення.

Матеріали справи свідчать та не заперечується сторонами, що відповідачем 30.12.2010 було повернуто позивачу-2 частину вкладу в розмірі 1000000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання по поверненню вкладу в передбачені договором строки не виконав, а відтак, заборгованість відповідача за договором становить 42801136,00 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення неповернутого вкладу в розмірі 42801136,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач в порушення умов договору у визначені строки вклад не повернув, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що у разі несвоєчасного повернення вкладу та процентів на вклад банк сплачує вкладнику пеню у розмірі 0,02% від суми вкладу та процентів на вклад за кожен день прострочення але не більше 10% від суми вкладу.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов’язання щодо повернення вкладу.

Укладеним між сторонами кредитним договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення повернення вкладу, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по договору відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, пеню відповідно до п. 5.3. договору, розмір якої, за обґрунтованим розрахунками прокуратури становить 476833,52 грн. (розрахована на суму 43801136,00 грн. за період з 18.10.2010 по 29.12.2010 в сумі 105122,64 грн. та на суму 42801136,00 грн. за період з 30.12.2010 по 10.02.2011 в сумі 371710,88 грн. (30.12.2010 здійснено часткове повернення вкладу в сумі 1000000,00 грн.)).

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 476833,52 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Заступника прокурора Івано-Франківської області є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (04136, м. Київ, вул. Півнично-Сирецька, 1-3, код ЄДРПОУ 14349442) на користь Головного фінансового управління Івано-Франківської обласної державної адміністрації (76018, м. Івано-Франківськ, вул.. М.Грушевського, 21, код ЄДРПОУ 02313921) 42801 136 (сорок два чотири мільйони вісімсот одну тисячу сто тридцять шість) грн. 00 коп. неповерненого вкладу, 476833 (чотириста сімдесят шість тисяч вісімсот тридцять три) грн. 52 коп. пені.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (04136, м. Київ, вул. Півнично-Сирецька, 1-3, код ЄДРПОУ 14349442) 25500 (двадцять п‘ять тисяч п‘ятсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 19.04.2011.