Рішення № 14975675, 11.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/3711.04.11 За позовомВідкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень»

ДоПублічного акціонерного товариства «Аграрний комерційний банк»

Простягнення 262771,86 доларів США

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Ашихмін П.М. –дов. № 86 від 12.10.2010 року;

від відповідача: Різник О.О. –дов. № 81 від 19.07.2010 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Європейський банк розвитку та заощаджень»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Аграрний комерційний банк»про стягнення 200000,00 дол. США – боргу по кредиту, 42589,04 дол. – боргу по відсотках, 624,52 дол. США –пені за несвоєчасне повернення процентів за кредитом за період з 20.08.2010 року по 31.03.2011 року, 17654,79 дол. США –3% річних за несвоєчасне повернення кредиту та 1903,51 дол. США –3% річних за несвоєчасне повернення відсотків за кредитом.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов’язання щодо оплати заборгованості по кредиту та відсотках згідно з умовами Договору № 190 МВК/0207 про надання міжбанківського кредиту від 20.02.2007 року.

Ухвалою від 15.02.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 11.03.2011 року.

Представники сторін в судовому засіданні 11.03.2011 року подали заяву про затвердження мирової угоди, яка буде розглянута в наступному судовому засіданні.

В судовому засіданні 11.03.2011 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 21.03.2011 року.

Представник позивача в судове засідання 21.03.2011 року не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 21.03.2011 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечував.

Крім того, в судовому засіданні 21.03.2011 року представник відповідача подав нову редакцію мирової угоди.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представника позивача, а також, у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 21.03.2011 року розгляд справи було відкладено на 11.04.2011 року.

08.04.2011 року представник відповідача подав через канцелярію суду клопотання про залучення до справи додаткових документів та подав письмові пояснення до відзиву, згідно з якими проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представник позивача в судовому засіданні 11.04.2011 року надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні 11.04.2011 року представник відповідача надав усні пояснення по справі.

В судовому засіданні 11.04.2011 року суд розглянув заяву сторін про затвердження мирової угоди та відмовив в її задоволенні з наступних підстав.

Як вбачається з умов мирової угоди, сторони дійшли згоди провести взаємозалік зустрічних однорідних вимог по кредитних Договорах № 190 МВК/0207 про надання міжбанківського кредиту від 20.02.2007 року та про надання міжбанківського кредиту № 2002 –SW13 від 20.02.2007 року, за якими позивач надав відповідачу кредит в розмірі 200000,00 доларів США, а відповідач надав позивачу кредит в сумі 1010000,00 грн.

В силу положень ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Відкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень»№ 39 від 22 лютого 2008 року було відкликано з 25.02.2008 року банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень».

В силу положень ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким іншим випадком встановленим законом є порушення справи про банкрутство та відкриття ліквідаційної процедури щодо однієї із сторін.

Процедура ліквідації банку регламентована спеціальним законом, яким є Закон України «Про банки і банківську діяльність», а згідно з ч. 4 ст. 93 вищезазначеного закону ліквідатор банку має право з дозволу Національного банку України погашати вимоги до банку до моменту завершення складання переліку вимог та його затвердження Національним банком України лише за угодами, що забезпечують здійснення ліквідаційної процедури.

Аналіз норм глави 16 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(Ліквідація банків) вказує на те, що з моменту відкриття ліквідаційної процедури вирішення питання щодо визнання та задоволення вимог до банку належить до компетенції ліквідатора банку; вимоги до банку, який знаходиться у процедурі ліквідації, можуть бути заявлені у формі заяви про визнання кредиторських вимог до банку та зобов'язання включити їх до переліку вимог кредиторів банку.

Задоволення вимог кредиторів банку окремо від ліквідаційної процедури здійснюватися не може, оскільки встановлення у Законі України «Про банки і банківську діяльність»особливого порядку та черговості задоволення вимог до банку не припускає задоволення вимог окремих кредиторів у індивідуальному порядку поза межами ліквідаційної процедури.

Відповідно до частини 1 статті 96 Закону України «Про банки банківську діяльність»кошти, одержані в результаті ліквідаційної процедури, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: 1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; 2) грошові вимоги по заробітній платі, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до порушення процедури ліквідації банку; 3) вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що виникли у випадках, визначених законодавством про гарантування вкладів фізичних осіб; 4) вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом гарантування вкладів фізичних осіб; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; 51) вимоги Міністерства фінансів України, що виникли у зв'язку з наданням поворотної фінансової допомоги за виключенням внесків до статутного капіталу; 6) вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності); 7) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 8) вимоги за субординованим боргом.

Тобто, вимоги позивача будуть задоволені у сьому чергу.

Таким чином, враховуючи те, що іншого порядку задоволення вимог кредиторів нормами чинного законодавства не передбачено, а залік зустрічних вимог буде суперечити вимогам закону, так як такий залік передбачатиме індивідуальне задоволення вимог товариства, як окремого кредитора за рахунок коштів банку, взаємозалік зустрічних однорідних вимог в даному випадку є неприпустимим, що в свою чергу, виключає можливість затвердження мирової угоди, спрямованої на здійснення взаємозаліку.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 11.04.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20 лютого 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Об’єднаний комерційний банк», правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство «Європейський банк розвитку та заощаджень», іменоване надалі «Банк»(позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Аграрний комерційний банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Аграрний комерційний банк», іменоване надалі «Позичальник»(відповідач) був укладений Договір № 190 МВК/0207 про надання міжбанківського кредиту (далі –Договір), відповідно до пункту 1.1 якого банк надає позичальнику тимчасово вільні валютні кошти в сумі 200000,00 дол. США на термін з 20 лютого 2007 року по 22 травня 2007 року під 8% річних.

Відповідно до пунктів 1.2 та 1.3 Договору метою кредитування є ведення статутної діяльності. У процесі користування тимчасово вільними валютними коштами позичальник зобов’язується дотримуватися принципів кредитування: терміновості, зворотності, цільового використання, забезпеченості.

Згідно з пунктом 2.1 Договору банк зобов’язався надати тимчасово вільні валютні кошти (далі –кредит) у сумі 200000,00 доларів США на протязі одного банківського дня 20 лютого 2007 року по зазначених в Договорі реквізитах.

Пунктом 2.4 Договору позичальник зобов’язався забезпечити своєчасне та повне погашення наданого кредиту у встановлений банком термін, тобто по 22 травня 2007 року.

Відповідно до пункту 2.5 Договору позичальник зобов’язаний забезпечити перерахування процентів в сумі 4044,44 доларів США за користування кредитом у терміни 28 лютого 2007 року за період з 20.02.2007 року по 28.02.2007 року включно в сумі 400,00 дол., 30 березня 2007 року за період з 01 березня 2007 року по 31 березня 2007 року включно в сумі 1377,78 доларів США, 27 квітня 2007 року за період з 01 квітня 2007 року по 30 квітня 2007 року включно в сумі 1333,33 доларів США, 22 травня 2007 року за період з 01 травня 2007 року по 21 травня 2007 року включно в сумі 933,33 доларів США.

Додатковою угодою № 1118МВК/0807 від 22 серпня 2007 року до Договору про надання міжбанківського кредиту № 190МВК/0207 від 20.02.2007 року сторони збільшили строк виплати кредиту та збільшили строк виплати відсотків за користування кредитом.

20 лютого 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Аграрний комерційний банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Аграрний комерційний банк»(далі - відповідач, заставодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Об’єднаний комерційний банк», правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство «Європейський банк розвитку та заощаджень», (далі –позивач, заставодержатель) був укладений Договір № 190МВК/0207/Z застави майнових прав на міжбанківський кредит (далі –Договір 1), пунктом 1.1 якого сторони погодили, що цей Договір забезпечує вимоги заставодержателя, що витікають із Договору про надання міжбанківського кредиту № 190МВК/0207 від 20.02.2007 року, укладеного між заставодержателем та заставодавцем, за умовами якого застоваводавець зобов’язався перед заставодержателем повернути міжбанківський кредит в розмірі 200000,00 дол. США до 22.05.2007 року, сплатити проценти за його користування.

Відповідно до пункту 1.2 Договору 1 в забезпечення виконання зобов’язань вказаних в пункті 1.1 цього Договору заставодавець на умовах передбачених цим Договором передає у заставу заставодержателю свої майнові права на міжбанківський кредит згідно Договору про надання міжбанківського кредиту № 2002 –SW13 від 20.02.2007 року, укладеного між заставодавцем та заставодержателем, що полягають у праві заставодавця вимагати повернення міжбанківського кредиту в сумі 1010000,00 грн., сплати процентів за кредит, а також штрафних санкцій. Боржником згідно Договору про надання міжбанківського кредиту № 2002 –SW13 від 20.02.2007 року є заставодержатель.

Згідно з пунктом 1.3 Договору 1 вартість предмету застави –майнових прав на міжбанківський кредит згідно Договору про надання міжбанківського кредиту № 2002 –SW13 від 20.02.2007 року. Заставодержатель та заставодавець оцінюють в сумі 1010000,00 грн.

Також, до даного Договору неодноразово укладались Додаткові угоди, якими сторони змінювали істотні та інші умови Договору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідачем сплата кредиту, а також процентів за користування кредитом здійснювалась з порушенням умов договору: несвоєчасно та не у повному обсязі належних до сплати сум, що підтверджується виписками по рахунку, меморіальними ордерами а також не заперечується представниками сторін.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк виконання зобов’язань щодо повернення грошових коштів закінчився 22.02.2008 року, однак умови договору щодо повернення грошових коштів відповідачем у повному обсязі не виконані, заборгованість відповідача в сумі 200000,00 доларів США залишилась непогашеною, доказів на спростування зазначеної суми боргу суду не представлено.

У відповідності до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до пункту 2.5 Договору позичальник зобов’язаний забезпечити перерахування процентів в сумі 4044,44 доларів США за користування кредитом у терміни 28 лютого 2007 року за період з 20.02.2007 року по 28.02.2007 року включно в сумі 400,00 дол., 30 березня 2007 року за період з 01 березня 2007 року по 31 березня 2007 року включно в сумі 1377,78 доларів США, 27 квітня 2007 року за період з 01 квітня 2007 року по 30 квітня 2007 року включно в сумі 1333,33 доларів США, 22 травня 2007 року за період з 01 травня 2007 року по 21 травня 2007 року включно в сумі 933,33 доларів США.

Додатковою угодою № 1118МВК/0807 від 22 серпня 2007 року до Договору про надання міжбанківського кредиту № 190МВК/0207 від 20.02.2007 року сторони збільшили строк виплати кредиту та збільшили строк виплати відсотків за користування кредитом.

Зобов’язання щодо сплати відсотків відповідачем були порушені, оскільки ні сума основного боргу у розмірі 200000,00 доларів США, ні сума нарахованих відсотків в розмірі 42589,04 доларів США не повернута, доказів зворотнього суду не надано.

Оскільки договір є обов’язковим для виконання відповідно до ст. 629 ЦК України, враховуючи відсутність доказів сплати основного боргу по кредиту в розмірі 200000,00 доларів США та відсотків нарахованих за фактичне користування кредитом, вимоги про стягнення вказаних сум визнаються судом обґрунтованими.

Факт прострочення погашення суми кредиту матеріалами справи не спростований, жодних належних доказів погашення кредиту відповідачем у повному розмірі та у строки встановлені Додатковою угодою № 1118МВК/0807 від 22 серпня 2007 року до Договору про надання міжбанківського кредиту № 190МВК/0207 від 20.02.2007 року, суду не представлено у зв’язку з чим, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодекс України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 2.7 Договору сторони узгодили, що за несвоєчасне і/або часткове повернення кредиту позичальник (відповідач) зобов’язався сплачувати банкові (позивачу) пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення від суми непогашеної заборгованості.

Позивач керуючись пунктом 2.7 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне повернення процентів за кредитом в сумі 624,51 доларів США, розрахунок якої здійснив за період з 20.08.2010 року по 31.01.2011 року.

Проте, пункт 2.7 Договору передбачає нарахування пені за несвоєчасне повернення кредиту, а не відсотків по ньому, на підставі яких позивач і здійснює розрахунок пені.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (ст. 547 ЦК України).

Таким чином, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, так як ні умовами Договору, ні Додатковими угодами до нього не передбачено можливості позивача нараховувати пеню за несвоєчасне повернення відсотків по кредиту, що у свою чергу, виключає можливість їх стягнення з відповідача.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 17654,79 доларів США та 3% річних а несвоєчасне повернення відсотків по кредиту в сумі 1903,51 доларів США.

Здійснивши перерахунок 3 % річних, з урахуванням умов Договору та Додаткових угод до нього, прострочення по сплаті грошового зобов’язання, прострочення відповідачем сплати грошового зобов’язання, а також, строків та порядку сплати погоджених сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю, відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

В силу положень ч. 2 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. № 7-93 «Про державне мито» з позовів, що подаються до суду та господарського суду в іноземній валюті, а також за дії та операції в іноземній валюті державне мито сплачується в іноземній валюті.

Крім того, згідно до Інструкції Міністерства фінансів України «Про порядок обчислення та справляння державного мита», затвердженої Наказом Головної податкової інспекції України від 22 квітня 1993р. № 15 з позовних заяв, що подаються до суду та господарського суду в іноземній валюті, а також за дії та операції в іноземній валюті,державне мито сплачується в іноземній валюті.

Пунктом 3 роз’яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання визначення ціни позову, підсудності справ та сплати державного мита» № 02-5/114 від 17.02.1994 року визначено, що відповідно до статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»та пункту 1 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року N 15, з позовів, що подаються до господарського суду в іноземній валюті, державне мито сплачується в іноземній валюті. Одночасно встановлено, що у разі, коли розмір ставок державного мита передбачено в частинах офіційно встановленого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, державне мито сплачується в іноземній валюті з урахуванням курсу грошової одиниці Національного банку України.

Відповідно до абзацу 2 частини 3 пункту 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України»№ 01-08/530 від 29.09.2009 року якщо факт недоплати суми державного мита з'ясовано судом у процесі розгляду прийнятої позовної заяви, суд у залежності від конкретних обставин справи може стягнути відповідну суму державного мита за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 названого Кодексу.

Як вбачається з поданої позивачем позовної заяви вх. № 4037 загальна сума позовних вимог складає 262771,86 доларів США.

Тобто, позивач мав сплатити при подачі даного позову державне мито в розмірі 2627,72 долари США, однак сплатив 20871,00 грн.

Враховуючи вищенаведені норми, господарський суд приходить до висновку, що сплачене державне мито в сумі 20871,00 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України, а державне мито в сумі 2627,72 доларів США, що на момент подачі позову еквівалентно згідно офіційного курсу НБУ 20874,87 грн. підлягає до стягнення з позивача на користь Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Аграрний комерційний банк»(місцезнаходження: 03150, м. Київ, Голосіївський р –н, вул. Димитрова, буд. 9А, код ЄДРПОУ 21570492) на користь Відкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень»(місцезнаходження: 95000, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, Залізничний р –н, вул. Карла Лібкнехта, буд. 5, код ЄДРПОУ 20685262) 200000 (двісті тисяч) дол. США 00 центів –заборгованості по кредиту, що станом на момент винесення рішення еквівалентно згідно офіційного курсу НБУ 1592940,00 грн., 42 589 (сорок дві тисячі п’ятсот вісімдесят дев’ять) дол. США 04 центи –відсотків по кредиту, що станом на момент винесення рішення еквівалентно згідно офіційного курсу НБУ 339208,93 грн., 17 654 (сімнадцять тисяч шістсот п’ятдесят чотири) дол. США 79 центів –3% річних за несвоєчасне повернення кредиту, що станом на момент винесення рішення еквівалентно згідно офіційного курсу НБУ 140615,11 грн., 1903 (одну тисячу дев’ятсот три) дол. США 51 центів –3% річних за несвоєчасне повернення відсотків за кредитом, що станом на момент винесення рішення еквівалентно згідно офіційного курсу НБУ 15160,89 грн., 2621 (дві тисячі шістсот двадцять одну) дол. США 47 центів - державного мита, що станом на момент винесення рішення еквівалентно згідно офіційного курсу НБУ 20879,22 грн. та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 44 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Повернути Відкритому акціонерному товариству «Європейський банк розвитку та заощаджень»(місцезнаходження: 95000, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, Залізничний р –н, вул. Карла Лібкнехта, буд. 5, код ЄДРПОУ 20685262) з Державного бюджету України державне мито в сумі 20871 (двадцять тисяч вісімсот сімдесят одну) грн. 00 коп., яке перераховано платіжним дорученням № 65 від 25.01.2011 року (оригінал якого знаходиться в матеріалах справи).

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень»(місцезнаходження: 95000, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, Залізничний р –н, вул. Карла Лібкнехта, буд. 5, код ЄДРПОУ 20685262) на користь Державного бюджету України 2627 (дві тисячі шістсот двадцять сім) доларів США 72 центи –державного мита, що на момент подачі позову еквівалентно згідно офіційного курсу НБУ 20874,87 грн.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Дата підписання рішення

19.04.2011 року