Рішення № 14975546, 11.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/7711.04.11

За позовом Вишгородське районне комунальне підприємство «Вишгородтепломережа»

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Белаш Л.П.

Представники сторін:

від позивача: Олексій О.М. - представник

від відповідача: не зявились

11.04.2011р. у судовому засіданні, у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Вишгородське районне комунальне підприємство «Вишгородтепломережа»(далі - позивач) звернулося до суду із позовом про стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) суми основного боргу у розмірі 2706,75 грн., пені 212,52 грн., 3% річних 82,17 грн. та втрати від інфляції 201,30 грн., всього: 3202,74 грн.

Ухвалою від 25.02.2011р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.03.2011р.

В судовому засіданні 17.03.2011р. оголошено ухвалу про відкладення розгляду справи до 11.04.2011р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобовязання щодо оплати послуг за спожиту теплову енергію у гарячій воді відповідно до Договору № 21595 від 01.11.2009 року.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Про розгляд справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштової кореспонденції.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази, розглянувши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2009р. між Вишгородським районним комунальним підприємством «Вишгородтепломережа»(постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 21595, відповідно до якого, постачальник, який одночасно являється виробником, транспортувальником та постачальником теплової енергії зобовязується надавати споживачеві теплову енергію у гарячій воді, а споживач зобовязується своєчасно оплачувати теплову енергію за встановленими тарифами, у строки та на умовах передбачених цим договором.

Теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору та при виконанні вимог п. 4.2.1, п. 4.2.2 цього договору (п. 2.1).

Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, або відповідно «Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні»(п. 6.1).

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п.6.3 договору, споживач, що має прилади обліку, щомісячно до 20 числа поточного місяця подає постачальнику звіт про фактичне споживання теплової енергії. Межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін вказана в Додатку 2 до договору та не можу бути змінена в односторонньому порядку (п. 6.4).

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порядок розрахунків сторони погодили в розділі 7 договору, відповідно до умов якого, зокрема п. 7.3 договору, споживач не пізніше 20 числа поточного місяця складає постачальнику письмовий звіт про фактично використану теплову енергію та проводить оплату на протязі 10 днів після одержання рахунка постачальника за обліковий період.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Як вбачається з матеріалів справи за період з листопада 2009р. по квітень 2010р. відповідач спожив теплову енергію на загальну суму 2706,75 грн., про що свідчать звіти за вказаний період.

На виконання п. 7.3 договору позивач надав, а відповідач отримав рахунки-фактури на суму 2706,75 грн. за облікові періоди з листопада 2009р. по квітень 2010р., про що свідчать реєстри рахунків, доданого до матеріалів справи, в яких наявний підпис відповідача.

Відповідно до реєстру рахунок-фактура за квітень 2010р. отриманий відповідачем 27.04.2010р., за березень 2010р. 26.03.2010р., за лютий 2010р. 22.02.2010р., за січень 2010р. 28.01.2010р., за грудень 2009р. 28.12.2009р., за листопад 2009р. 01.12.2009р., а тому враховуючи умови договору, строк щодо оплати за фактично використану теплову енергію у відповідача є таким, що настав, оскільки оплата проводиться на протязі 10 днів після одержання рахунка постачальника за обліковий період.

10.12.2010р. позивач звернувся до відповідача з вимогою № 3095/06 про сплату заборгованості у розмірі 2706,75 грн. В підтвердження направлення вказаної вимоги позивач надав належним чином засвідчену копію поштового чеку № 5850 від 10.12.2010р. Претензія отримана відповідачем 21.12.2010р., про що свідчить повідомлення про вручення поштової кореспонденції.

Однак, за поставлену теплову енергію відповідач не розрахувався, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість в сумі 2706,75 грн.

Cтаном на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, тому загальна заборгованість останнього перед позивачем в силу наведеного вище становить 2706,75 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.2 договору, у випадку несплати або несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію у строки, зазначені в п. 7.4 даного договору, споживач сплачує на користь постачальника пеню відповідно до законодавства України.

Згідно розрахунку пені доданого до позовної заяви остання розрахована за період з 09.08.2010р. по 31.01.2011р., у розмірі 212,52 грн. що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за період з листопада 2009р. по квітень 2010р. розмірі 2706,75 грн. суд погоджується з розрахунком витрат повязаних з інфляційними процесами в сумі 201,30 грн. та 3% річних 82,17 грн., наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, відзиву на позов, доказів здійснення розрахунків у повному обсязі за надані послуги у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у звязку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, з будь-якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа»(07300, Київська обл.., Вишгородський р-н., м. Вишгород, вул. Кургузова, 3В, код 13713569, на будь-який його рахунок виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) 2706,75 грн. (дві тисячі сімсот шість гривень 75 копійок) основного боргу, 212,52 грн. (двісті дванадцять гривень 52 копійки) пені, 201,30 грн. (двісті одна гривня 30 копійок) втрати від інфляції, 82,17 грн. (вісімдесят дві гривні 17 копійок) 3% річних, 102,00 грн. (сто дві гривні 00 копійок) витрати по сплаті державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) - витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

дата підписання повного тексту рішення 15.04.2011р.