Рішення № 14975486, 11.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/11011.04.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АВАНТ ТРЕЙД»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Ай-Петрі»

Простягнення 1083,56 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача:           Форофонтова-Гуз Г.Д. – дов. № б/н від 31.12.11 р.                               

від відповідача:           Горбань О.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНТ ТРЕЙД»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай-Петрі»про стягнення 884,20 грн. основного боргу, 26,53 інфляційного нарахування, 62,50 грн. 20 % річних, 61,89 грн. 7 % штрафу та 48,44 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 1122-10 від 12.02.2010 р. щодо оплати отриманого товару.

Ухвалою суду від 28.03.11 р. було порушено провадження у справі № 37/110 та призначено її розгляд на 11.04.11 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 11.04.11 р. надав суду заяву про зміну суми позовних вимог, згідно з якою просив суд стягнути з відповідача 48,44 грн. пені, 62,50 грн. 20 % річних, 61,89 грн. 7 % штрафу, 26,53 грн. інфляційного збільшення боргу, яка була судом прийнята до розгляду.

У відповідності до 4 частини статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, з огляду на те, що судом прийнято заяву позивача про зміну позовних вимог, то у вирішенні спору має місце нова ціна позову –199,36 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.04.11 р. заявив усне клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державну податкову інспекцію.

          Представник позивача проти заявленого клопотання заперечив.

Розглянувши дане клопотання, суд його відхилив з наступних підстав.

Частиною 1 статті 27 Господарсько-процесуального кодексу України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов’язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

У заявленому клопотанні не зазначено, на які саме права та обов’язки органу Державної податкової інспекції може вплинути рішення суду у даній справі та яким чином. За таких обставин клопотання представника відповідача є необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

Представник позивача у даному судовому засіданні підтримав позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій та судових витрат, просив їх задовольнити, повідомив про сплату відповідачем суми основного боргу.

Представник відповідача у даному судовому надав суду письмовий відзив на позовну заяву та документи на виконання вимог ухвали, які були залучені до матеріалів справи, надав також усні пояснення по суті спору.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНТ ТРЕЙД»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ай-Петрі»(покупець) був укладений договір поставки № 1122-10 від 12.02.10 р., відповідно до умов якого постачальник зобов’язується передати у власність покупця алкогольні напої (товар), а покупець зобов’язується прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами цього договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 3.1. договору поставки № 1122-10 від 12.02.10 р., постачальник підтверджує, що на товар, який буде поставлятись за даним договором, відсутні права третіх осіб, він не заставлений, не арештований, не є предметом судового спору.

У відповідності до п. 3.2. вищевказаного договору, постачання товару здійснюється силами та за рахунок постачальника, на умовах DDP відповідно до вимог міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс-2000»; сторони можуть визначити інші умови постачання товару, при узгодженні замовлення на товар.

Пунктом 3.3. договору поставки № 1122-10 від 12.02.10 р. визначено, що постачальник зобов’язаний поставити товар за адресою, яка зазначена в засвідчених покупцем копіях ліцензій як місце здійснення діяльності, або за адресою, яка зазначена в засвідчених покупцем копіях довідок про внесення місць зберігання алкоголю до Єдиного державного реєстру.

Згідно з п. 3.4. зазначеного договору, постачальник поставляє товар покупцю на підставі його замовлення в усній формі або за допомогою факсимільного, електронного чи поштового зв’язку.

У відповідності до п. 3.5. договору поставки № 1122-10 від 12.02.10 р., при прийманні товару покупець в присутності представник постачальника повинен перевірити: цілісність пакування. Наявність марок акцизного збору; відповідність фактичної кількості товару з кількістю зазначеною в накладних; термін зберігання.

При встановленні невідповідності якості чи кількості товару інформації, яка зазначена у товаросупровідних документах, покупець зобов’язаний у присутності представника постачальника, скласти відповідний акт згідно з вимогами чинного законодавства.

Підпис уповноваженого представника покупця в накладній на товар засвідчує, що товар прийнятий покупцем від постачальника за кількістю та якістю. Претензії покупця щодо якості товару після підписання ним накладної на товар розглядаються та задовольняються постачальником в окремому порядку, який визначається постачальником в кожному випадку окремо.

Згідно з п. 3.6. договору поставки № 1122-10 від 12.02.10 р., ризик випадкової загибелі чи/або пошкодження товару переходить до покупця з моменту передачі йому товару згідно накладних.

Відповідно до п. 4.1. договору поставки № 1122-10 від 12.02.10 р., кількість. Асортимент товару визначається покупцем у замовленні та зазначається постачальником у видатковій накладній на товар.

Пунктами 5.1. –5.3. вищевказаного договору встановлено, що ціна на товар визначена в прас-листі постачальника, який діє на момент здійснення покупцем замовлення; ціна на товар зазначається постачальником у видатковій накладній на товар; загальна сума договору дорівнює загальній вартості товару, який постачальник поставив покупцю впродовж всього строку дії даного договору, згідно видаткових накладних на товар.

Згідно з п. п. 6.1. та 6.2. договору поставки № 1122-10 від 12.02.10 р., розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 14 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому, узгодженому сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін –шляхом попередньої оплати; датою оплати покупцем вартості отриманого від постачальника товару є дата зарахування цих грошових коштів на рахунок постачальника.

Відповідно до п. п. 6.3. та 6.4. договору поставки № 1122-10 від 12.02.10 р., якщо в строк, визначений п. 6.1. даного договору, покупець не сплатив товар відповідно до цін, зазначених в рахунку або накладній і за цей час ціни на товар зросли, то, надалі оплата за товар, за який покупець вчасно не розрахувався, здійснюється покупцем за новими цінами відповідно до чинного прас-листа постачальника; якщо покупець, при здійсненні оплати товару не вказує номер накладної, за яку здійснюється розрахунок, то постачальник має право здійснити зарахування грошових коштів як оплату за накладні, строк оплати про яких настав раніше.

Позивач пояснив суду, що ним на виконання вищезазначених умов договору був поставлений відповідачу товар, однак оплата за видатковою накладною № 113084/117750 від 29.10.10 р. була здійснена частково, у зв’язку з чим станом на 21.03.11 р. у відповідача виникла заборгованість у розмірі 884,20 грн.

За таких обставин ТОВ «АВАНТ ТРЕЙД»звернулося до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай-Петрі»884,20 грн. основного боргу, 26,53 інфляційного нарахування, 62,50 грн. 20 % річних, 61,89 грн. 7 % штрафу та 48,44 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 1122-10 від 12.02.2010 р. щодо оплати отриманого товару.

Оскільки позивач у судовому засіданні 11.04.11 р. надав суду заяву про зміну суми позовних вимог, яка судом була прийнята, то справа № 37/110 розглядається за новою ціною позову – 199,36 грн. (з яких: 48,44 грн. –пеня, 62,50 грн. –20 % річних, 61,89 грн. –7 % штраф, 26,53 грн. –інфляційне збільшення боргу у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 1122-10 від 12.02.2010 р. щодо оплати вартості поставлених нафтопродуктів).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, зауважень щодо поставки товару від відповідача не надходило, тоді як відповідач за цей товар розрахунок здійснив не в повному обсязі.

У судовому засіданні 11.04.11 р. представник позивача повідомив про сплату відповідачем суми основного боргу.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив залишити дану позовну заяву без розгляду, посилаючись на п. 2 статті 193, п. 6 статті 193 Господарського процесуального кодексу України та п. 3 статті 219 Господарського кодексу України, оскільки станом на 30.03.2011 р. ним було сплачено суму основного боргу.

ТОВ «АВАНТ ТРЕЙД»просить суд стягнути з відповідача 26,53 грн. інфляційних нарахувань та 62,50 грн. двадцять відсотків річних, у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань за договором № 1122-10 від 12.02.10 р. щодо оплати за поставлений товар.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 9.2. договору № 1122-10 від 12.02.10 р., передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати отриманої від постачальника продукції, покупець зобов’язаний сплатити постачальнику 20 % річних від суми боргу за користування чужими коштами.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця –червня.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього підлягають стягненню за розрахунком позивача, перевіреним судом, відповідно 26,53 грн. інфляційних нарахувань та 62,50 грн. двадцяти відсотків річних.

Також позивач просить стягнути з відповідача 48,44 грн. пені та 61,89 грн. 7 % штрафу, у зв’язку з порушенням договірного зобов’язання по оплаті отриманого товару за договором № 1122-10 від 12.02.10 р.

У відповідності до п. 7.1. договору № 1122-10 від 12.02.10 р., у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов’язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати; у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більше, ніж 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі сім відсотків від суми боргу.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

У наданому відповідачем відзиві на позовну заяву ТОВ «Ай-Петрі» просило залишити дану позовну заяву без розгляду, посилаючись на п. 2 статті 193, п. 6 статті 193 Господарського процесуального кодексу України та п. 3 статті 219 Господарського кодексу України, оскільки станом на 30.03.2011 р. ним було сплачено суму основного боргу.

Згідно з п. 3 статті 219 Господарського кодексу України, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Відповідач пояснив суду, що з невідомих йому причин, позивач своєчасно не включив до реєстру виданих податкових накладних суму боргу у розмірі 884,20 грн. за договором № 1122-10 від 12.02.10 р.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4. роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань». Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, арбітражний суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення у виконанні зобов’язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Розглянувши даний спір, суд дійшов висновку про винятковість порушення відповідачем грошового зобов’язання перед позивачем, оскільки неможливість перерахувати позивачу суму боргу була викликана об’єктивною неможливістю це вчинити. Крім того, судом приймається до уваги той факт, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ай Петрі»на даний час погасило основний борг перед ТОВ «АВАНТ ТРЕЙД»за договором № 1122-10 від 12.02.10 р.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розміри пені та штрафу, що підлягають стягненню з відповідача на користь ТОВ «АВАНТ ТРЕЙД », до 1,00 грн. пені та 1,00 грн. штрафу за несвоєчасне виконання зобов’язань по оплаті за отриманий товар згідно договору № 1122-10 від 12.02.10 р.

Враховуючи вищевикладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНТ ТРЕЙД»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай-Петрі»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки спір у даній справі виник з вини ТОВ «Ай-Петрі»

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549, 551, 611 614, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193, 216, 217, 230, 233 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай-Петрі»(01025, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 13, код ЄДРПОУ 31455664) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНТ ТРЕЙД»(84601, Донецька область, м. Горлівка, Центрально-міський р-н, вул. Озерянівська, 2, код ЄДРПОУ 36899012) 26 (двадцять шість) грн. 53 коп. інфляційних нарахувань, 62 (шістдесят дві) грн. 50 коп. двадцяти відсотків річних, 1 (одну) грн. 00 коп. пені, 1 (одну) грн. 00 коп. 7 % штрафу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У решті позовних вимог відмовити.

4.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складення повного тексту.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.

           Повний текст рішення складено 15.04.11 р.