Рішення № 14975468, 23.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/4123.03.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Фірма «Авіатехсервіс» доТовариства з обмеженою відповідальністю «БК Євробілдінг»

про стягнення 68 800, 57 грн.

                                                                       Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Гончаренко О.Л.

від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання послуг саморозкладним краном № 18 від 09.04.2010 р. у розмірі 60028, 33 грн., 5204, 50 грн. –пені, 2719, 86 грн. –інфляційних нарахувань та 989, 27 грн. –3% річних від простроченої суми. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати наданих послуг відповідно до умов вищевказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.02.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2011 р. розгляд справи відкладено на 23.03.2011 р. у зв’язку з нез’явленням у судове засідання представника відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача на виклик суду не з’явився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 23.03.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.04.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальність «Фірма «Авіатехсервіс»та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК Євробілдінг»укладено договір про надання послуг саморозкладним краном № 18, за умовами якого позивач зобов’язався надавати, а відповідач –прийняти та оплатити послуги саморозкладного крану RBI 1035 виробництва Fm Gru на будівельному майданчику за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, будівництво Національного спортивного комплексу «Олімпійський».

Пунктом 2.1. договору встановлено обов’язок позивача оплачувати відповідачу за відповідальне зберігання саморозкладного крану 120, 00 грн./місяць.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2., 5.3. вартість послуги оренди саморозкладного крану RBI 1035 становить 28000, 00 грн. за один місяць експлуатації. Вартість перебазування крана на будівельний майданчик та монтаж на будівельному майданчику становить 12000, 00 грн. Вартість робіт з демонтажу та вивозу крану з будівельного майданчика становить 7000, 00 грн.

Згідно з п 5.5. договору відповідач здійснює оплату послуг шляхом перерахування коштів за експлуатацію на поточний рахунок позивача не пізніше 10-го числа кожного поточного місяця.

Договір, відповідно до п. 11.1., набуває чинності з дати підписання і діє до 28.06.2010 р.

Як вбачається з актів надання послуг № 94 від 25.04.2010 р., № 95 від 30.04.2010 р., № 116 від 25.05.2010 р., № 117 від 31.05.2010 р. позивачем були надані послуги оренди баштового крану загальну суму 60028, 33 грн.

02.11.2011 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 112 від 29.10.2010 р., у якій просив сплатити заборгованість за надані послуги відповідно до договору від 09.04.2010 р.

Як зазначає позивач, відповіді на вищевказану претензію відповідач не надав та заборгованість не сплатив.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов’язання за договором № 18 від 09.04.2010 р. щодо оплати послуг з оренди, обслуговування та експлуатації баштового крану, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 60028, 33 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5204, 50 грн. –пені, 2719, 86 грн. –інфляційних нарахувань та 989, 27 грн. –3% річних від простроченої суми.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 859 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Тож, проаналізувавши зміст договору та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками, укладений між сторонами договір містить ознаки договору оренди та договору про надання послуг.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

У відповідності до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів виконання зобов’язання за договором № 18 від 09.04.2010 р. не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 18 від 09.04.2010 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 60028, 33 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що за несвоєчасне здійснення розрахунків відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак при перевірці правильності обчислення позивачем пені, інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми судом встановлено, що за вказаний позивачем період останнім допущено помилку в методиці їх нарахування.

За розрахунком суду, який здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства України, розмір пені за прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором 18 від 09.04.2010 р., розрахований окремо по кожній сумі, за період з 11.05.2010 р. (дата виникнення прострочення – вказана позивачем) до 11.11.2010 р. (шість місяців відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України ) становить 3828, 44 грн., інфляційні нарахування за період з 11.05.2010 р. до 08.12.2010 р. (дати виникнення прострочення та припинення нарахування –вказані позивачем) становлять 2531, 31 грн., 3 % річних від простроченої суми за вказаний позивачем період становлять 917, 01 грн.

За таких обставин, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальність «Фірма «Авіатехсервіс»задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Євробілдінг» (02094, м. Київ, вул. Віскозна, 5, код ЄДРПОУ 36192249), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Фірма «Авіатехсервіс» (03124, м. Київ, б-р. І.Лепсе, 8, код ЄДРПОУ 33234653) заборгованість у розмірі 60028, 33 (шістдесят тисяч двадцять вісім грн. 33 коп.) грн., 3828, 44 (три тисячі вісімсот двадцять вісім грн. 44 коп.) грн. – пені, 2531, 31 (дві тисячі п’ятсот тридцять одна грн. 31 коп.) грн., 917, 01 (дев’ятсот сімнадцять грн. 01 коп.) грн. –інфляційних нарахувань, 673, 05 (шістсот сімдесят три 05 коп.) грн.. –державного мита та 230, 87 (двісті тридцять грн. 87 коп.) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пригунова А.Б.

                                                                                Повне рішення складено: 18.04.2011 р.