Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 33/8811.04.11
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі філіалу «Теплові
розподільчі мережі Київенерго»
до товариства з обмеженою відповідальністю «БАН-ТУ»
про стягнення 34563,25 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Ткач І.М.–представник за довіреністю №Д07/2010/12/29-8 від 29.12.2010 року;
від відповідача: не з’явився
ВСТАНОВИВ:
На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго»до товариства з обмеженою відповідальністю «БАН-ТУ»про стягнення 34563,25 грн. заборгованості за договором про передачу в оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Києва № 992/ТМ-09-09 від 01.10.2009 року.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.10.2009 року між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(далі позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «БАН-ТУ»(далі відповідач) укладено договір № 992/ТМ-09-09 про передачу в оренду майна комунальної власності територіальної громади м. Києва.
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 2.1 договору позивач передає, а відповідач приймає в оренду нежиле приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 212, загальною площею 90,70 кв.м., в т.ч. на І поверсі 85,00 кв.м. та на антресолі 5,70 кв.м. для надання побутових послуг та розміщення офісу (надалі -об'єкт оренди).
Даний договір визначає взаємовідносини сторін щодо строкового, платного користування відповідачем об'єктами оренди.
Передача приміщень в оренду за договором підтверджується Актом приймання-передачі приміщень від 01.10.2009 року.
Пунктом 9.1. договору визначено, що договір діє до 01.10.2010 року.
Згідно п. 3.1 договору, за користування об'єктом оренди відповідач зобов'язаний сплачувати позивачу орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 року № 34/91, та на дату підписання договору становить 50 грн. 00 коп. на місяць за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому становить 4 535 грн. 00 коп. без ПДВ.
В подальшому, відповідно до п. 3.2 договору - розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Згідно п. 3.4. договору до орендної плати додатково нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку визначених законодавством України, який сплачується відповідачем разом з орендною платою.
Відповідно до п. 3.6. договору, орендна плата сплачується незалежно від наслідків господарської діяльності відповідача щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок позивача, а згідно п. 3.5. договору, останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкту оренди позивачу.
Відповідно до п. 6.2. договору за несвоєчасну сплату орендних платежів відповідач зобов'язаний сплачувати на користь позивача пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.
Відповідач взятих на себе за договором зобов'язань щодо своєчасної сплати орендної плати не виконував з лютого 2009 року, у зв'язку з чим, позивач був змушений звернутись до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення заборгованості по орендній платі, розірвання договору про передачу в оренду майна комунальної власності територіальної громади м. Києва та виселення.
04.10.2010 року господарський суд м. Києва постановив рішення про стягнення з ТОВ «БАН-ТУ»заборгованості по орендній платі та штрафних санкцій, розірвання договору та виселення з орендованого приміщення.
Не зважаючи на вищезазначене рішення відповідач продовжував порушувати умови договору щодо внесення орендної плати за користування об'єктом оренди та передав по акту орендоване приміщення лише 14.01.2011 року. Тому станом на 14.01.2011 року заборгованість по орендній платі з урахуванням індексу інфляції та ПДВ становить 32 948,76 грн., пеня - 1 394,35 грн.
Листом від 17.12.2010 року № 09/4230 позивач повідомив відповідача про наявність заборгованості по орендній платі. Одночасно відповідача було попереджено, що у разі не погашення заборгованості протягом 5 банківських днів, позивач звернеться до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості у примусовому порядку. У цьому випадку, з відповідача (орендаря) також стягуються у повному обсязі витрати, пов'язані з таким стягненням. На законні вимоги позивача відповідач не відреагував, заборгованості не погасив.
Таким чином, відповідно до вищевикладеного акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго» звернулась до суду з вимогою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «БАН-ТУ»32948,46 грн. заборгованості по орендній платі, 1394,35 грн. пені та трьох відсотків річних в розмірі 220,14 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.03.2011 року порушено провадження у справі № 33/88, розгляд справи призначено на 29.03.2011 року.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.03.2011 року, у зв’язку з неявкою представників сторін в судове засідання, розгляд справи відкладено на 11.04.2011 року.
В судове засідання 11.04.2011 року з’явився представник позивача і надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 32948,76 грн. заборгованості по орендній платі з урахуванням індексу інфляції, 1394,35 грн. пені, 220,14 грн. трьох відсотків річних, 345,63 грн. державного мита, а також 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, вимоги суду не виконав, про поважні причини неявки повноважного представника відповідача суд не повідомлений.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
01.10.2009 року між акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” (орендодавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю “БАН-ТУ” (орендар за договором) укладено договір про передачу в оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Києва № 992/ТМ-09-09.
Відповідно до умов пункт 1.1. договору, орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 22.02.2007 року № 177/838 та від 25.10.2007 року № 1085/3918 передає, а оренда приймає в оренду нежиле приміщення, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва, за адресою: вул. Борщагівська, 212, для надання побутових послуг та розміщення офісу.
Договір визначає взаємовідносини сторін щодо строкового, платного користування орендарем об’єктом оренди (п. 1.2. договору).
У відповідності до положень п. 2.1. договору, об’єктом оренди є нежитлове приміщення загальною площю 90,70 кв.м. –в т.ч на 1 поверсі 85,00 кв.м., на антресолі 5,70 кв.м. згідно з викопіюванням з по поверхового плану, а також устаткування, інвентар та інше майно (за наявності) згідно з переліком.
Згідно з п. 2.4 договору, об’єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться у володінні та користуванні АК «Київенерго»на балансі філіалу «Теплові розподільчі мережі «Київенерго».
Відповідно до п.3.1. договору, за користвуння об’єктом оренди орендар сплачує орендарю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради 28.09.2006 року № 34/91, відповідно до рішення Київради від 22.02.2007 року № 177/838 та на дату підписання договору становить 50,00 грн. за 1 кв.м орендної площі, що в цілому складає 4535,00 грн. на місяць без ПДВ.
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п.3.2. договору).
У відповідності до п. 9.1. договору, договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє з 01.10.2009 року до 01.12.2010 року. Після за скінчення строку дії договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київради за попереднім погодженням АК «Київенерго».
Згідно п.9.7. договору, на вимогу однієї із сторін договорів може бути достроково розірваний за рішенням суду, господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов’язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Рішенням господарського суду м. Києва від 04.10.2010 року розірвано, укладений між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»та товариством з обмеженою відповідальністю «БАН-ТУ», договір № 992/ТМ-09-09 про передачу в оренду майна комунальної власності територіальної громади м. Києва від 01.10.2009 року.
У відповідності до положень п. 3.5. договору, орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта-передачі про повернення об’єкта оренди орендодавцеві.
Згідно п. 3.4. договору до орендної плати додатково нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку визначених законодавством України, який сплачується відповідачем разом з орендною платою.
Положеннями п. 3.6. договору встановлено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарського діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.
Відповідно до акту приймання-передачі приміщення що передається в оренду від 14.01.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «БАН-ТУ»передало, а філіал «Теплові розподільчі мережі Київенерго»прийняв приміщення за адресою вул. Борщагівська, буд. 212, площею 90,70 кв.м., яке надане в оренду згідно договору оренди від 01.10.2009 року № 992/ТМ-09-09.
Як встановлено судом, відповідач, в порушення умов договору та вимог ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, не виконав взяті на себе зобов’язання по оплаті оренди нерухомого майна в період з липня 2010 року по січень 2011 року і станом на день розгляду справи його заборгованість перед позивачем становить 32948,76 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач звернулося до відповідача з листом № 09/4230 від 17.12.2010 року про погашення заборгованості з орендних платежів, проте зазначений лист відповідачем залишено без розгляду та задоволення.
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Згідно з частиною третьою статті 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Частина 1 статті 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлює для орендаря обов’язок за користування об’єктом оренди вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Частина 2 статті 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості з урахуванням індексу інфляції за договором про передачу в оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Києва № 992/ТМ-09-09 від 01.10.2009 року в період з липня 2010 року по січень 2011 року у відповідача перед позивачем в сумі 32 948,76 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
У зв’язку з неналежним виконання зобов’язань за договором оренди, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в сумі 1 394,35 грн. та 3% річних в розмірі 220,14 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до п. 6.2. договору, за несвоєчасну сплату орендних платежів відповідач зобов'язаний сплачувати на користь позивача пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.
Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.
Судом, при дослідження розрахунку позивача пені та трьох відсотків річних, встановлено, що позивач зробив неправильний розрахунок, а саме позивач нарахував неправильну суму пені та трьох відсотків річних.
Таким чином, суд наводить власний розрахунок пені та трьох відсотків річних у період з 29.07.2010 року по 14.01.2011 року.
Розрахунок суми пені (розмір пені - подвійна облікова ставка НБУ)
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
69.1129.07.2010 - 10.08.2010138.5000 %0.047 %*0.42
5913.7511.08.2010 - 10.09.2010317.7500 %0.042 %*77.85
11927.8711.09.2010 - 10.10.2010307.7500 %0.042 %*151.96
17972.0711.10.2010 - 10.11.2010317.7500 %0.042 %*236.59
24034.411.11.2010 - 10.12.2010307.7500 %0.042 %*306.19
30145.2311.12.2010 - 10.01.2011317.7500 %0.042 %*396.84
32948.7711.01.2011 - 14.01.201147.7500 %0.042 %*55.97
Всього:1225.82
Таким чином, в частині стягнення індексу інфляції в розмірі 168,53 грн. слід відмовити.
Розрахунок процентів
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
69.1129.07.2010 - 10.08.2010133 %0.07
5913.7511.08.2010 - 10.09.2010313 %15.07
11927.8711.09.2010 - 10.10.2010303 %29.41
17972.0711.10.2010 - 10.11.2010313 %45.79
24034.411.11.2010 - 10.12.2010303 %59.26
30145.2311.12.2010 - 10.01.2011313 %76.81
32948.7711.01.2011 - 14.01.201143 %10.83
Всього:237.24
З огляду на вищенаведене, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 1225,82 грн. відповідно до розрахунку суду та 3% річних у розмірі 237,24 грн. за розрахунком позивача, оскільки суд позбавлений можливості виходу за межі позовних вимог за відсутності про це клопотання заінтересованої сторони (п. 2 ст. 83 ГПК України).
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «БАН-ТУ»(03087, м. Київ, вул. Єреванська, 31/1; ідентифікаційний код 34405480) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) заборгованість по орендній платі з урахуванням індексу інфляції в розмірі 32948 (тридцять дві тисячі дев’ятсот сорок вісім) грн. 76 коп., три проценти річних в розмірі 220 (двісті двадцять) грн. 14 коп., пеню в розмірі 1225 (одна тисяча двісті двадцять п’ять) грн. 82 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 343 (триста сорок три) грн. 95 коп. та 234 (двісті сорок чотири) грн. 85 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.М. Мудрий
Дата підписання рішення: 15.04.2011 року
Судове рішення № 14975462, Господарський суд м. Києва було прийнято 11.04.2011. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 33/88. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: