Рішення № 14975461, 12.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/9212.04.11

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного

відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до           комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-

сервіс»

про           стягнення 50136,96 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Гаркавенко С.В. –представник за довіреністю № Д07/2010/06/03-1

від 03.06.2010 року

від відповідача: Мотрончук Д.П. –представник за довіреністю № 110/905-3 від 05.01.2011 року

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»про стягнення 50136,96 грн. заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8031048 від 12.02.2009 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12.02.2009 року між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»та комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8031048.

Згідно п.п. 2.2.1. та 2.3.1 договору і відповідно до законодавства України позивач постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з відповідачем для потреб опалення – в період опалювального сезону та гарячого водопостачання –протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком 1 до договору, яку відповідач зобов’язаний оплачувати щомісячно своєчасно та в повному обсязі, а також сплачувати заборгованість, що виникла раніше, за графіками, погодженими з енергопостачальною організацією.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється по приладах обліку відповідно до звернення-доручення про укладення договору розрахунковим способом за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації.

Відповідно до п. 1.1. договору, позивач зобов'язується виробити та поставити теплову енергію відповідачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а відповідач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в договорі.

Відповідно до п. 2.3. договору відповідач зобов'язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 відповідно до якого за теплову енергію яка використовується населенням оплата повинна бути проведена не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, за теплову енергію яка використовується орендарями оплата повинна бути проведена не пізніше 25 числа поточного місяця.

Однак свої зобов'язання за зазначеним договором відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 01.10.2009 року по 01.02.2011 року виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.02.2011 складає 47005,90 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок основного боргу, табуляграмами та відомостями обліку теплової енергії.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулась до суду з вимогою про стягнення з комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 47005,90 грн., збитків від інфляції в розмірі 2300,29 грн. та 3 % річних в сумі 830,77 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.03.2011 року порушено провадження у справі № 33/92, розгляд справи призначено на 29.03.2011 року.

В судове засідання 29.03.2011 року з’явились представники сторін та надали пояснення по суті спору. Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 29.03.2011 року, було оголошено перерву до 12.04.2011 року, для надання додаткових доказів.

12.04.2011 року в судове засідання з’явились представники сторін. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд стягнути з комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»47005,90 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 2300,29 грн. інфляційних збитків, 830,77 грн. 3 % річних, 501,37 грн. витрат зі сплати державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.02.2009 року між акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” в особі структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (постачальник за договором) та комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»(споживач за договором) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8031048 (далі - договір).

Відповідно до умов пункту 1.1. договору, постачальник зобов’язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов’язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в даному договорі.

У відповідності до положень п. 2.1. договору, сторони зобов’язались при виконанні умов договору, а також при вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, правилами користування теплової енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п.п. 2.2.1 договору постачальник зобов’язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності зі споживачем для потреб опалення –в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання –протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до договору.

Відповідно до п. 2.3.1 договору споживач зобов’язався своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Крім того, споживач зобов’язався забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію; своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями.

Відповідач в свою чергу, зобов’язувався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначенні у додатку № 1 не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку № 2; забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію, своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями.

Порядок розрахунків сторони погодили в додатку № 2 до договору, відповідно до умов якого розрахунки з споживачами за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації, затвердженими Розпорядженнями КМДА від 31.01.2009 року № 96 за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн.) без урахування ПДВ для розрахунків із житловими організаціями в розмірі 131,88 грн.

Пунктом 9 додатку 2 до договору передбачено, що споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-7 за адресою: вул. Горького, 29 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці, табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з пунктом 10 додатку 2 до договору споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.10.2009 року по 01.02.2011 року позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії на суму 134 864341 грн., відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов’язання по оплаті отриманої енергії, у зв’язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію в розмірі 87858,51 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви обліковими картками за спірний період та відомостями обліку споживання теплової енергії за підписом відповідача, належним чином завірені копії долучені до матеріалів справи.

Твердження відповідача про те, що він лише забезпечує сплату коштів від населення на рахунок ГІОЦ КМДА, а не саму їх сплату, в підтвердження чого посилається на пункт 10 додатку № 2 до договору № 8031048 від 12.02.2009 року та договір № 637 від 02.01.2009 року укладений між КП “Головний інформаційно-обчислювальний центр” та КП з експлуатації та ремонту житлового фонду “ЖИТЛО-СЕРВІС”, за яким мало здійснюватися розщеплення та перерахування комунальних платежів населення на розрахункові рахунки підприємств-постачальників комунальних послуг, не є підставою для відмови у позові, оскільки за договором № 8031048 від 12.02.2009 року зобов’язаною стороною є відповідач, а не ГІОЦ.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що позивач застосував невірний тариф, оскільки, як вже вищезазначено сторони погодили, що розрахунки за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації, затвердженими Розпорядженнями КМДА від 31.01.2009 року № 96 за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн.) без урахування ПДВ для розрахунків із житловими організаціями в розмірі 131,88 грн. Жодних змін та доповнень до договору постачання теплової енергії у гарячій воді № 8031048 від 12.02.2009 року сторони не укладали і позивачем суду не надані. Позивач самостійно збільшив тариф без погодження з споживачем.

Доводи позивача, стосовно того, що відповідно до Листа № 048-21-16245/8031048/ від 29.12.2010 року сторони погодили тариф за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн.) для розрахунків із житловими організаціями в розмірі 169,38 грн., який є невід’ємною частиною договору на постачання теплової енергії, оскільки у відповідності до п. 4.5. договору сторони встановили, що умови договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов’язковим складання письмового документу.

Таким чином суд здійснив перерахунок вартості відпущених позивачем гігакалорій за січень 2011 року за тарифом в розмірі 131,88 грн.:

ОПАЛ 100.00000 Гкал 13188.000 грн.

ГВП 10.51800 Гкал 1387.114 грн.

По загальним нарахуванням 14575.114 грн.

ПДВ: 2915.023 грн.

Разом з ПДВ: 17490,137 грн.

Отже, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8031048 від 12.02.2009 року в період з 01.10.2009 року по 01.02.2011 року у відповідача перед позивачем в сумі 42032,59 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком суду.

У зв’язку з неналежним виконання зобов’язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати пов’язані з інфляційними процесами в сумі 2300,29 грн. та 3% річних в розмірі 830,77 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом, при дослідження розрахунку позивача збитків від інфляції та трьох відсотків річних, встановлено, що позивач зробив неправильний розрахунок, а саме позивач нарахував неправильну суму збитків від інфляції та трьох відсотків річних.

При здійсненні перерахунку збитків від інфляції та трьох відсотків річних судом встановлено, що збитки від інфляції складають 3135,90 грн. та 3% річних - 866,70 грн., що перевищує суми заявлених вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3% річних.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 42032,58 грн. суд дійшов висновку про стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 2 300,29 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 830,77 грн. за розрахунком позивача, оскільки суд позбавлений можливості виходу за межі позовних вимог за відсутності про це клопотання заінтересованої сторони (п. 2 ст. 83 ГПК України).

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" (01004, м. Київ, Крутий узвіз, буд. 3; ідентифікаційний код 31025659) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, ідентифікаційний код 26187763) заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 42 032 (сорок дві тисячі тридцять дві) грн. 58 коп., три проценти річних в розмірі 830 (вісімсот тридцять) грн. 77 коп., індекс інфляції в розмірі 2 300 (дві тисячі триста) грн. 29 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 451 (чотириста п’ятдесят одна) грн. 64 коп. та 212 (двісті дванадцять) грн. 64 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             С.М. Мудрий

Дата підписання рішення: 18.04.2011 року