Рішення № 14975226, 13.04.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2011 р. Справа № 5010/325/2011-17/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Андріїв Л. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Компанія Діатрейд", юридична адреса: вул. Окуневського, 1/125, м. Львів, 79000; фактична адреса: проспект В. Чорновола, 63 А, офіс 102, м. Львів, 79058.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Арніка-Люкс" вул.Академіка Сахарова, 21/2 , м. Івано-Франківськ,76018

про стягнення 53567 грн. 07 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Шепельський В.В. - юрисконсульт, (довіреність від 01.03.2011 р.); Волченко Н.Г. - бухгалтер, паспорт серії НОМЕР_1 від 14.12.1999р. (довіреність № б/н від 22.03.2011р.);

від відповідача: не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

подано позов про стягнення з відповідача 52642 грн. 95 коп., в тому числі 43695,42 грн. боргу, 2640,68 грн. пені, 4869,54 грн. штрафу, 1437, 31 грн. втрат завданих інфляцією.

Заявою, яка надійшла до суду 04.04.11 вх.№2852/2011-свх (а.с. 61) позивач збільшив розмір позовних вимог та просить стягнути 53567 грн. 07 коп., в тому числі 43695 грн. 42 коп. основного боргу, 3450 грн. 93 коп. пені, 4869 грн. 54 коп., штрафу, 1551 грн. 19 коп. інфляційних втрат. Копія вказаної заяви направлена відповідачу 30.03.11.

В судовому засіданні 13.04.11 р. представник позивача підтримав позовні вимоги в розмірі визначеному заявою та просить суд стягнути з відповідача 53567 грн. 07 коп. Відповідно до ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити розмір позовних вимог, а отже вказана заява підлягає прийняттю судом. За таких обставин, позов розглядається в обсязі визначеному заявою позивача вх.№2852/2011-свх від 04.04.11.

Представник відповідача в судові засідання 02.03.11 р., 23.03.11 р., 13.04.11 р. не з"явився, хоч належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить підпис уповноваженої на те особи у повідомленнях про вручення поштового відправлення; відзив на позов не подав.

На день розгляду справи в судове засідання 13.04.11 р. письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

30.08.10 р. між Приватним підприємством "Компанія Діатрейд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Арніка-Люкс" укладено договір поставки №2010/5Відповідно до п.1.1 договору, позивач зобов"язується за замовленням відповідача постачати та передавати у власність відповідачу товари для дітей, а останній в свою чергу - приймати та здійснювати оплату за фактично отриманий товар. Найменування, кількість, осортимент, ціна та умови поставки і оплати вказується у специфікаціях, що підписуються сторонами на кожну окрему поставку.

На виконання умов вищевказаного договору позивач за період з 30.08.10 р. по 15.10.10 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 88695 грн. 42 коп. Факт поставки товару на вказану суму підтверджується видатковими накладними, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні, належним чином засвідчені копії долучені до матеріалів справи ( а.с. 29-35).

Оплата за кожну партію отриманого товару, у відповідності до п. 2.1, п.2.2 договору здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача не пізніше тридцяти днів з дати отримання товару.

Однак, в порушення зазначених умов, відповідач свої зобов`язання не виконав, вартість товару в повному обсязі не оплатив, внаслідок чого, станом на 15.02.11 р. основний борг відповідача становить 43695 коп. 42 коп.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що з моменту укладення договору між сторонами виникло цивільно-правове зобовязання.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст.509 ЦК зобов"язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, зокрема, з правочинів.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобовязання. Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України Договір є обов"язковим для виконання сторонами. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов"язань, крім випадків передбачених законом.

Згідно з частинами 1-3 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач не подав суду доказів сплати основного боргу, доводів позивача щодо наявності боргу в заявленій сумі не спростував, а отже вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 43695грн. 42 коп. підлягають задоволенню.

Статтею ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно пункту 6.2 договорув разі несвоєчасної оплати за отриманий товар, відповідач сплачує пенюв розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочки, згідно з чинним законодавством. Так, за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором від №2010/5 від 30.08.10 р. позивач нарахував відповідачеві пеню в сумі 3450 грн. 93 коп.

Поданий позивачем розрахунок пені є обґрунтованими, а отже пеня заявлена до стягнення в розмірі 3450 грн. 93 коп. є такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п.6.3. договору у випадку протермінування оплати товару більше ніж на тридцять календарних днів, відповідач зобов"язаний сплатити штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого у встановлений строк товару. Згідно з розрахунком позивача відповідачу нарахований штраф у розмірі 4869грн. 54 коп.

З огляду на те, що позивачем неправильно визначено період прострочення і відповідно суму боргу на початок періоду, на яку слід нараховувати штраф, суд самостійно здійснив перерахунок.

За розрахунком суду, виходячи із заявленої до стягнення суми основного боргу - 43695 грн. 42 коп., штраф підлягає стягненню з відповідача в розмірі 4369 грн. 54 коп., в решті суми штрафу, заявленої до стягнення слід відмовити.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції згідно поданого позивачем розрахунку становить 1551 грн. 19 коп.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ч.2 ст.20 ГК України захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Враховуючи те, що позивачем неправильно визначено позивачем періоди, за який слід нараховувати інфляційні втрати, суд самостійно здійснив перерахунок.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

За перерахунком суду, розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню становить 1324 грн. 02 коп., в решті суми інфляційних втрат, заявленої до стягнення слід відмовити, оскільки відповідачем допущено помилки при визначенні періоду прострочення і відповідно суму боргу на початок періоду.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов”язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на встановлені обставини справи, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача 43695 грн. 42 коп. основного боргу, 3450 грн. 93 коп. пені, 1325 грн. 02 коп. інфляційних втрат, 4369 грн. 54 коп. штрафу. В решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 526, 546, 610, 625, 629, 692, Цивільного кодексу України, ст.20, ст.193, 175, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 22,33, 43, 44, 49, ст. 82 -84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватного підприємства "Компанія Діатрейд" про стягнення 43695 грн. 42 коп. основного боргу, 3450 грн. 93 коп. пені, 4869 грн. 54 коп., штрафу, 1551 грн. 19 коп. інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арніка-Люкс" вул.Академіка Сахарова, 21/2 , м. Івано-Франківськ,76018 (ідентифікаційний код 32077823) на користь Приватного підприємства "Компанія Діатрейд", юридична адреса: вул. Окуневського, 1/125, м. Львів, 79000; фактична адреса: проспект В. Чорновола, 63 А, офіс 102, м. Львів, 79058 (ідентифікаційний код 33862220) - 43695 грн. 42 коп. (сорок три тисячі шістсот дев"яносто п"ять гривень 42 копійки) - основного боргу, 3450 грн. 93 коп. (три тисячі чотириста п"ятдесят гривень 93 копійки) - пені, 1325 грн. 02 коп. (одну тисячу триста двадцять п"ять гривень 02 копійки) - інфляційних втрат, 4369 грн. 54 коп. (чотири тисячі триста шістдесят дев"ять гривень 54 копійки) - штрафу, 528 грн. 73 коп. (п"ятсот двадцять вісім гривень 73 копійки) - витрат по сплаті державного мита, 232 грн. 80 коп. (двісті тридцять два гривні 80 копійок) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Неверовська Л. М.

Повне рішення складено 18.04.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Неверовська Л. М. 18.04.11