Рішення № 14975190, 12.04.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.11 Справа № 1/5009/1526/11

Суддя О.І. Немченко

за позовом: Комунального підприємства «Водоканал»(69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 61)

до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу № 350 «Прогрес-7»(69055, м. Запоріжжя, вул. Червоногвардійська, 4)

про стягнення 13241 грн. 25 коп.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача: Рушинець А.О., довіреність № 11805 від 23.12.2009 р.;

від відповідача: не з’явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

29.03.2011 р. Комунальне підприємство «Водоканал»звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу № 350 «Прогрес-7»13241 грн. 25 коп. основного боргу за відпуск води та прийом стоків в комунальну каналізацію, 132 грн. 41 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги заявлені на підставі ст. 526 Цивільного кодексу України та ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України і обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов’язань перед позивачем щодо оплати послуг на відпуск води та прийом стоків у комунальну каналізацію за період жовтень-грудень 2010 р., лютий 2011 р. у розмірі 13241 грн. 25 коп., наданих на виконання умов договору № 2011 на відпуск води та прийом стоків у комунальну каналізацію від 01.12.2003 р.

29.03.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 12.04.2011 р.

В судовому засіданні 12.04.2011 р. на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі, представник позивача надав докази направлення на адресу відповідача акту звірки, докази сплати відповідачем позивачу 3779 грн. 52 коп. та договір № 370 про відшкодування витрат за послуги банківських установ і сплату комісійної винагороди за збір абонентної платні від 01.01.2006 р.

До того ж, в судовому засіданні представником позивача була надана заява про припинення провадження у справі в частині стягнення боргу в розмірі 3779 грн. 52 коп. за лютий 2011 р., на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з оплатою відповідачем заборгованості в розмірі 3779 грн. 52 коп.

Вказана заява не прийнята судом до уваги, оскільки зазначену суму заборгованості було сплачено відповідачем позивачу до подання позову до суду.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не з’явився Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином. Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб –учасників судового процесу. Ухвала суду про порушення провадження у справі надсилалась судом рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача: 69055, м. Запоріжжя, вул. Червоногвардійська, 4, зазначену у матеріалах позовної заяви. До того ж про отримання відповідачем копії ухвали суду про порушення провадження у справі свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

          Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України по закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За заявою представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2003 р. між Комунальним підприємством «Водоканал»(водоканал) та Житлово-будівельним кооперативом № 350 «Прогрес-7»(абонент) укладено договір № 2011 про відпуск води та приймання стоків у комунальну каналізацію.

Згідно з п. 1.1 договору водоканал забезпечує абоненту подачу води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчикам вул. Червоногвардійська, буд. 4, м. Запоріжжя.

Відповідно до п. 2.2.1 договору абонент зобов’язаний своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, прилади і пристрої на них у встановленому порядку у відповідності з цим договором та нормативними документами, вказаними в п. 1.1 цього договору.

Згідно з п. 4.1 договору основним документом на оплату є акт. Акти за питну воду та послуги стічних вод виписуються основному абоненту з позначенням споживачів представником водоканалу, при наявності особистого посвідчення. Акти виписуються 30, 31 числа кожного місяця. Абонент зобов’язаний на протязі 3-х банківських днів з дня виписки акта перерахувати кошти на розрахунковий рахунок водоканалу у сумі, вказаній в акті. Якщо абонент відмовляється підписати акт, він підписується представником водоканалу, а в акті робиться відповідний запис про таку відмову. Такий акт пересилається абоненту поштою. Оформлений таким чином акт є обов’язковим для виконання у вказані в ньому терміни, а також є підставою для розрахунків за водопостачання та водовідведення.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до укладення нового договору.

За період жовтень –грудень 2010 р. та лютий 2011 р. позивачем було надано відповідачу послуги на відпуск води та приймання стоків на загальну суму 16923 грн. 02 коп., що підтверджується відповідними актами.

Відповідач оплату вказаних послуг у повному обсязі не здійснив, у зв’язку з чим, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, на підставі наступного:

Спірні правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 цього ж кодексу, господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, за спірний період (жовтень – грудень 2010 р. та лютий 2011 р.) позивач надав відповідачу послуги на відпуск води та приймання стоків на загальну суму 16923 грн. 02 коп., що підтверджується копіями відповідних актів, підписаних з боку відповідача (акт № 2011/2 від 31.10.2010 р. за період з 01 по 31 жовтня 2010 року на суму 4532 грн. 52 коп.; акт № 2011/2 за період з 01 по 30 листопада 2010 року на суму 4279 грн. 76 коп.; акт № 2011/2 за період з 01 по 31 грудня 2010 року на суму 4331 грн. 22 коп.; акт № 2011/2 за період з 01 по 28 лютого 2011 року на суму 3779 грн. 52 коп.)

Відповідач здійснив оплату наданих послуг лише частково.

26.01.2011 р. відповідачем позивачу сплачено 3187 грн. 90 коп. за жовтень 2010 р., що підтверджується банківською випискою, копія якої залучена до матеріалів справи.

До того ж, 23.03.2011 р. відповідачем було сплачено позивачу 3779 грн. 52 коп. за послуги за лютий 2011 р., що підтверджується банківською випискою, наданою позивачем в судовому засіданні.

Слід зазначити, що при поданні 29.03.2011 р. позовної заяви до суду, позивачем не було враховано оплату відповідачем боргу за послуги за лютий 2011 р. в сумі 3779 грн. 52 коп.

Отже, всього за спірний період відповідачем оплачено за послуги 6967 грн. 42 коп.

Відповідно до умов п. 1.4 договору № 370 від 01.01.2006 р. про відшкодування витрат за послуги банківських установ і сплату комісійної винагороди за збір абонентної платні, укладеного між сторонами (в редакції протоколу розбіжностей), позивач зобов’язався відшкодовувати відповідачу витрати за послуги із збору платежів від населення у розмірі фактичних витрат за послугами банківських установ понесених ЖО на ті платежі населення, що надійшли позивачу. Відсоток відшкодування –2%.

Згідно копій відомостей відшкодування витрат ЖБК за збір абонентської плати та збору ощадних кас, копії яких містяться в матеріалах справи, відповідачу зараховано в рахунок оплати за спірний період 441 грн. 92 коп. витрат за збір абонентної платні, а саме: за жовтень 2010 р. –157 грн. 12 коп. (147 грн. 88 коп. + 9 грн.24коп.), за грудень 2010 р. –284 грн. 80 коп.

Також позивачем зараховано в рахунок оплати за жовтень 2010 р. субвенцію від 28.11.2010 р. в сумі 4 грн. 44 коп. та в рахунок оплати за грудень 2010 р. субвенцію від 30.01.2011 р. в сумі 35 грн. 58 коп. та субвенцію від 27.02.2011 р. в сумі 11 грн. 93 коп. грн.

          Враховуючи вищевикладене, залишок заборгованості відповідача перед позивачем за послуги на відпуск води та приймання стоків за період жовтень-грудень 2010 р. та лютий 2011 р. становить 9461 грн. 73 коп. (16923 грн. 02 коп. (борг згідно актів) - 6967 грн. 42 коп. часткова оплата - 441 грн. 92 коп. відшкодування –51 грн. 95 коп. субвенції).

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Заборгованість відповідача перед позивачем за отримані за договором послуги на відпуск води та приймання стоків за період жовтень-грудень 2010 р. та лютий 2011 р. в сумі 9461 грн. 73 коп. підтверджується матеріалами справи.

Відповідачем факт наявності заявленої до стягнення заборгованості не спростований, докази оплати послуг у повному обсязі не надані.

Беручи до уваги не надання сторонами доказів оплати відповідачем послуг, наданих позивачем за заявлений період у повному обсязі, суд дійшов висновку, що заборгованість в розмірі 9461 грн. 73 коп. до теперішнього часу відповідачем не погашена.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 9461 грн. 73 коп. В іншій частині заявлених позовних вимог суд відмовляє з підстав їх необґрунтованого заявлення до стягнення.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судові витрати відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 350 «Прогрес-7»(69055, м. Запоріжжя, вул. Червоногвардійська, 4, р/р 26004301163908 у філії ПАТ ПІБ в м. Запоріжжя, МФО 313355, код 20515255) на користь Комунального підприємства «Водоканал»(69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 61, р/р 26002045720001 в АКБ «Індустріалбанк», МФО 313849, код 03327121) 9461 (дев’ять тисяч чотириста шістдесят одна) грн. 73 коп. основного боргу, 94 (дев’яносто чотири) грн. 62 коп. державного мита та 165 (сто шістдесят п’ять) грн. 20 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.І. Немченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, «15»квітня 2011 року.