Ухвала суду № 14974698, 31.03.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2011 р.Справа № 2а-13167/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Донець Л.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засіданняПопової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Компанія" Вода Донбасу" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2011р. по справі№2а-13167/10/2070

за позовом Комунального підприємства "Компанія" Вода Донбасу"

до Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання нечинним податкового повідомлення рішення, перевірку незаконною,

ВСТАНОВИЛА:

Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» (далі позивач) звернулось до суду з позовом до Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області (далі відповідач), в якому просив суд, після уточнення, визнати незаконною невиїзну документальну (камеральну) перевірку відповідача стосовно позивача; скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 05.10.2010 року № 0000731501/0, яким визначено податкове зобовязання з земельного податку у сумі 6559,72 грн., із яких 779,72 грн., штрафні санкції 5780,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2011 року в задоволенні позову було відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2011 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, посилається на неповне зясування судом обставин, та допущення порушення норм матеріального права,що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що працівниками відповідача була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по нарахуванню та сплаті земельного податку за період з 01.01.2008 року по 31.08.2010 року, про що складений акт від 17.09.2010 року №5/1530/00191678.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушення вимог статей 14, 15 Закону України «Про плату за землю», а саме: за 2008 рік, 2009 рік та 7 місяців 2010 року підприємство не задекларувало податкові зобовязання з податку на земельні ділянки на території Борівської селищної ради Харківської області на суму 416152,12 грн., відповідно за 2008 рік 145313,29 грн.; за 2009 рік 167417,75 грн.; за 7 місяців 2010 року 103421,08 грн.

За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення рішення від 05.10.2010 року № 0000731501/0, яким позивачу було визначені податкові зобовязання з земельного податку у сумі 6559,71 грн., в тому числі за основним платежем 779,72 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5 780,00грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України «Про плату за землю»; Закону України «Про державну податкову службу в Україні»; Земельного кодексу України; Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до статті 5 Закону України «Про плату за землю» обєктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Субєктом плати за землю (платником ) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

За приписами статті 13 наведеного закону, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

На підставі статті 15 Закону України «Про плату за землю» власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Статтями 120,125 Земельного кодексу України, визначено, що право власності та право користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державного реєстрації.

Як свідчить Статут позивача підприємство є правонаступником прав та обовязків Державного виробничого підприємства по зовнішньому централізованому водопостачанню» Укрпромводчормет».

У 2005 році зазначеним вище підприємством Державним виробничим підприємством по зовнішньому централізованому водопостачанню» Укрпромводчормет, були отримані державні акти на право постійного користування на земельні ділянки, що розташовані у Борівському районі Харківської області, та були внесені відповідні дані до земельного кадастру.

Між тим, позивачем не була здійснена плата на землю.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не отримав державний акт на право постійного користування даними земельними ділянками, тому не є землекористувачем та платником земельного податку є хибними.

У відповідності до положень Статуту до позивача перейшли права та обовязки по раніше укладеним договорам, всіма отриманим ліцензіям, дозволами та іншими нормативними документами, які мають юридичну силу до переоформлення.

Стосовно частини позовних вимог про визнання незаконною невиїзну документальну (камеральну) перевірку відповідача щодо позивача, то колегія суддів за зазначає наступне.

На підставі п.1 ч.1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції чинній на час перевірки) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням та сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі).

Підставою для проведення перевірки стала інформація відділу Держкомзему у Борівському районі Харківської області № 01-31/1168 від 12.05.2009 року.

Таким чином, дії податкового органу є законними.

Критерії протиправності дій субєктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Оскаржувані дії відповідача відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Компанія" Вода Донбасу" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2011р. по справі№2а-13167/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяКононенко З.О.

Судді Донець Л.О. Бондар В.О. Повний текст ухвали виготовлений 05.03.2011 р.