Ухвала суду № 14974696, 31.03.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2011 р.Справа № 2а-10102/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Донець Л.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засіданняПопової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2010р. по справі№2а-10102/10/2070

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Харківгаз"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними,

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство «Харківгаз» (далі позивач ) звернулась до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі відповідач), в якому просив суд, визнати недійсними податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000340822/0 від 26.04.2006 року; №0000340822/1 від 15.06.2006 року; № 0000340822/2 від 31.07.2006 року; №0000340822/3 від 17.10.2006 року про визначення податкових зобовязань за платежами частини прибутку (доходу) господарських організацій, у статутних фондах яких є державна частка, що вилучається до бюджету в сумі 173700,00 грн., та застосування фінансових санкцій в розмірі 86 850,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2010 року позов було задоволено.

Визнано недійсним податкові повідомлення-рішення відповідача № 000340822/0 від 26.04.2006 року, №0000340822/1 від 15.06.2006 року; № 0000340822/2 від 31.07.2006 року; №0000340822/3 від 17.10.2006 року.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2010 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне зясування судом обставин, та допущення порушення норм матеріального права,що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку.

Працівниками відповідача була проведена планова документальна перевірка дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2003 року по 31.12.2005 року за результатами якої складено акт від 17.04.2006 року № 651/47-0/03359500.

За результати перевірки було ухвалено податкове повідомлення рішення №0000340822/0 від 26.04.2006 року про визначення податкових зобовязань за платежем частини прибутку (доходу) господарських організацій, у статутних фондах яких є державна частка, вилучається до бюджету, в сумі 173700,00 грн., та застосування фінансових санкцій в розмірі 86850,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження були ухвалені податкові повідомлення-рішення №0000340822/1 від 15.06.2006 року; № 0000340822/2 від 31.07.2006 року; №0000340822/3 від 17.10.2006 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»; постанови Кабінету Міністрів України № 405 від 30.03.2004 року «Порядок і нормативи відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово - господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово - господарської діяльності у 2003 році»; постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 року № 747 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 72 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік» установлено, що господарські організації, зокрема акціонерні, холдингові, лізингові компанії та інші субєкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), сплачують за результати фінансово - господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв)у їх статутних фондах. Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як свідчать матеріали справи, позивачу був включений постановою Кабінету міністрів України від 25.05.1998 року № 747 до переліку відкритих акціонерних товариств, пакети акцій, яких залишені у державній власності і передаються до статутного фонду НАК «Нафтогаз України».

На виконання постанови відбулась передача вищенаведених 17, 7 % акцій позивача до статутного фонду НАК «Нафтогаз України».

Податковий орган ставить під сумнів несплату позивачем за результатами фінансово-господарської діяльності за 2003 рік та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету частину чистого прибутку, як це зазначає наведена норма права.

Суддя першої інстанції під час задоволення позову зробив висновок про неправильне визначення податковим органом кола осіб, на яких поширюється дія статті 72 Закону України «Про Державний бюджет на 2004 рік».

Колегія суддів, дійшла до висновку що до кола юридичних осіб, на яких поширюється дія статті 72 згаданого закону, віднесено, зокрема, господарські товариства, у статутному фонді яких державі належить пакет акцій.

При цьому не є власністю держави пакет акцій у статутному фонді акціонерного товариства, переданий нею до статутного фонду іншого субєкта господарювання, в якому їх належить 100 відсотків акцій.

Власником цього пакета акцій стає зазначений субєкт господарювання.

Поняття власності держави і власності такого субєкта не є тотожним, оскільки ця власність належить різним особам, самостійним учасникам цивільного обігу.

Таким чином, позов є обґрунтованим та законним та підлягає задоволенню.

Крім цього, колегія суддів, вважає встановленою обставиною факт передачі корпоративних прав, що належали державі, до статутного фонду НАК «Нафтогаз України», що підтверджується наданими до матеріалів справи листами Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, розпорядженням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, інформаціями про депозитарію, наданим Відкритим акціонерним товариством «Межрегіональний фондовий союз» (який є депозитарієм цінних паперів позивача).

Заперечення апеляційної скарги стосуються правильності тлумачення судом першої інстанції поняття, частка державної власності, у статутному фонді позивача.

З вищенаведених підстав, колегія суддів, вважає помилковими твердження апеляційної скарги про застосування до позивача вимог ст. 72 Закону України «Про Державний бюджет на 2004 рік».

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Оскаржувані рішення відповідача не відповідають даним критеріям оскільки прийнято та вчинено не на підставі, не у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, , 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2010р. по справі№2а-10102/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяКононенко З.О.

Судді Донець Л.О. Бондар В.О. Повний текст ухвали виготовлений 05.04.2011 р.