Ухвала суду № 14974686, 30.03.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2011 р.Справа № 2а-6281/10/1870

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Шевцової Н.В.,

суддів - Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Григорєвої Д.І.

представника відповідача Шутько А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелькарт" та Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від21.01.2011р. по справі№2а-6281/10/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелькарт"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мелькарт» (далі позивач, ТОВ «Мелькарт») звернвся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Суми (далі відповідач, ДПІ в м. Суми), в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000112312/0/8631 від 12.02.2010р. та рішення про застосування фінансових санкцій № 0001482304/8630 від 12.02.2010 р.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від21.01.2011р. адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасувано рішення ДПІ в м. Суми від 12 лютого 2010 року № 0001482304\8630 про застосування до ТОВ «Мелькарт»штрафних санкцій в сумі 776 гривень 26 копійок. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п.4.1.6. п.п.4.1.2 п.п.4.1 ст.4 Закону України «Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального права, а саме: ст.250 Господарського кодексу України .

Перевіривши доводи апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Мелькарт»зареєстровано відділом державної реєстрації субєктів підприємницької діяльності Сумської міської ради 20 квітня 2007 р. як юридична особа та знаходиться на обліку ДПІ в місті Суми як платник податків.

На підставі направлень № 5002 від 28.12.2009 р. та № 267 від 21.01.2010 р. посадовими особами ДПІ в м. Суми проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Мелькарт»на предмет дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 23.04.2007 р. по 30.09.2009 р., за результатами якої 01 лютого 2010 року був складений акт № 607/2312/35068408/5.

На підставі висновків, викладених в указаному акті перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000112312/0/8631 від 12.02.2010 р., яким ТОВ «Мелькарт»за порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначено суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток в розмірі 189 183 грн. 00 коп., в тому числі: за основним платежем 116 046 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 73 137 грн. 00 коп. (а.с. 9) та рішення про застосування фінансових санкцій № 0001482304/8630 від 12.02.2010 р., яким позивачу за порушення ч. 1 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», визначено суму штрафних санкцій в розмірі 776 грн. 26 коп. (а.с. 10).

Не погодившись із висновками, викладеними у вищезазначеному акті перевірки, листом № 11 від 04.02.2010 р. позивачем були подані заперечення (а.с. 77-82).

На зазначені заперечення ДПІ в м. Суми була надана відповідь № 7784/10/23-121 від 09.02.2010 р., згідно якої висновки акту перевірки № 607/2312/35068408/5 від 01.02.2010 р. визнані правомірними (а.с. 83-89).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення за порушення позивачем вимог п.п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення планової перевірки ТОВ «Мелькарт»відповідачем було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що протягом 2007 року на розрахунковий рахунок позивача надійшли кошти в сумі 535 681, 00 грн. від фізичних-осіб підприємців ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, як оплата за ковбасні вироби згідно накладних.

На підтвердження господарських відносин з зазначеними вище фізичними-особами підприємцями позивачем були надані договори цесії від 16.05.2007 р., укладені з ТОВ «Торгово-промисловий фонд», відповідно до яких ТОВ «Мелькарт»набуло право вимоги та стало кредитором ФОП ОСОБА_3 на суму 47 389, 13 грн. за договором від 29.06.2006 року та кредитором ФОП ОСОБА_2 на суму 44 609, 81 грн., за договором від 29.06.2006 р. При цьому, ніяких документів, в тому числі і договорів цесії, на підставі яких позивач став кредитором ФОП ОСОБА_4, надано не було.

Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що сума коштів, яка надійшла на розрахунковий рахунок від підприємців в розмірі 535 681, 00 грн. була включена ТОВ «Мелькарт»до валового доходу і відображена в податковій звітності, оскільки це кошти отримані: від ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 по договорам цесії в сумі 91 998, 94 грн. Також він отримав грошові кошти від ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4 за фактично поставлену продукцію по договорам купівлі-продажу в сумі 443 682, 06 грн., що підтверджується журналами-ордерами по балансовому рахунку 361 «Розрахунки з дебіторами»за 9 місяців 2007 року та за 4 квартал 2007 року в розрізі контрагентів та кореспондуючих рахунків. Отже, на думку позивача отримані від вказаних контрагентів кошти не є безповоротною фінансовою допомогою.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами позивача з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Мелькарт»зареєстровано відділом державної реєстрації субєктів підприємницької діяльності Сумської міської ради 20.04.2007 року. На розрахунковий рахунок позивача надходили кошти від ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4 підставою для сплати яких були видаткові накладні, складені позивачем на підставі договорів, укладених до 20.04.2007 року, тобто до дати його державної реєстрації.

Відповідно до частини 4 статті 87 Цивільного кодексу України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч. 4 ст. 91 ЦК України). Набуття майнових прав та особистих немайнових прав юридичною особою можливе лише після набуття статусу юридичної особи, а саме - після державної реєстрації юридичної особи.

Таким чином, до 20.04.2007 року позивач не мав цивільної правоздатності укладати договори, видавати видаткові накладні та складати інші первинні документи.

Крім того, статтями 8, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено, що бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Проте, в матеріалах справи відсутні договори купівлі-продажу, видаткові накладні та інші документи на підтвердження договірних правовідносин з ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4

Згідно п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. При цьому, відповідно п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 згаданого Закону, валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді та вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Безповоротною фінансовою допомогою, зокрема, є сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод (п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Таким чином, оскільки ТОВ «Мелькарт»отримало від фізичних осіб підприємців грошові кошти в сумі 535 681, 00 грн. не за фактично поставлені товари чи надані послуги, а також враховуючи те, що повернення або інша компенсація цих коштів не передбачається, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення позивачем вимог п.п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та правомірність винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000112312/0/8631 від 12.02.2010 р.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача щодо правомірності застосування до позивача фінансових санкцій за порушення ч. 1 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи в період з 12.06.2007 року по 20.07.2007 року ТОВ «Мелькарт»здійснювало торгівельну діяльність без придбання торгового патенту у ДПІ в м. Суми.

Відповідач вважає правомірним застосування до позивача фінансових санкцій за порушення ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», оскільки вони не є адміністративно - господарськими санкціями, тому застосування таких санкцій не обмежуються строком, передбаченим ст. 250 ГК України.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами відповідача, з наступних підстав.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.9 статті 1 цього Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) визначено у статтях 14 та 15 Закону України "Про систему оподаткування".

У зазначених нормах штраф, накладений податковим органом за порушення Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" не визначений як податок або збір (обов'язковий платіж).

Таким чином, штраф, застосований до позивача не є податковим зобов'язанням.

Відповідно до п. 1ст.241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»за здійснення операцій, без одержання відповідних торгових патентів, субєкти господарювання сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту.

Отже, застосована відповідачем штрафна санкція є адміністративно-господарською санкцією.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність застосування до ТОВ «Мелькарт»фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 776, 26 грн. за порушення Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», допущені в період з 12.06.2007 року по 20.07.2007 року.

Виходячи з наведеного, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелькарт" та Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від21.01.2011р. по справі№2а-6281/10/1870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяШевцова Н.В.

Судді Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. Повний текст ухвали виготовлений 04.04.2011 р.