Ухвала суду № 14974600, 31.03.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2011 р.Справа № 2а-8424/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.,

Суддів: Курило Л.В. , Калиновського В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Інститут машин і систем" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2010р. по справі№2а-8424/10/2070

за позовом Прокурора Ленінського району м. Харкова в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова

до Державного підприємства "Інститут машин і систем"

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор Ленінського району міста Харкова в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства "Інститут машин і систем", в якому просив стягнути з відповідача заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яка утворилась за період з лютого по квітень 2010 року у розмірі 23490,49 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2010 року позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Державного підприємства "Інститут машин і систем" (юридична адреса: 61052, м. Харків, вул. Котлова, буд. 83, код ЄДРПОУ: 19363188) на користь Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова (юридична адреса: 61052, м. Харків, вул. Ярославська, буд. 18/15-А, код ЄДРПОУ: 22682106) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за лютий - квітень 2010р. в сумі 23490(двадцять три тисячі чотириста дев'яносто) грн. 49 коп.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від07.12.2010 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному зясування обставин справи, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції представники сторін не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Державне підприємство "Інститут машин і систем" зареєстровано в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та в звязку з чим зобов'язано нараховувати, обчислювати і сплачувати до Пенсійного фонду України страхові внески у встановлені строки та в повному обсязі, як передбачено Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року, Інструкцією "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року та зареєстрованої в Мін'юсті за № 64/8663 від 16.01.2004 року.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги прокурора Ленінського району м. Харкова в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова, виходив з того, що за лютий - квітень 2010р. відповідач самостійно здійснив розрахунки суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягали до сплати, та подав їх до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова, внаслідок цього відповідач зобов'язаний сплатити 23490,49 грн., які в добровільному порядку не були сплачені відповідачем.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Порядок нарахування, обчислення та строки сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування передбачений Законом України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 року.

Відповідно до статті 5 Закону №1058-IV він регулює відносини, що виникають між субєктами системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, платники страхових внесків, їх права та обовязки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно із частиною 2 статті 17 Закону №1058-IV страхувальник зобовязаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною 6 статті 19 цього Закону встановлено, що страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах 1 та 2 цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески до солідарної системи нараховуються: для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Відповідно до п. 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 р. N 21-1, обчислення страхових внесків зазначеною категорією платників здійснюється щомісячно за ставками, що визначаються відповідно до п. п. 4.1, 4.2 Інструкції та відповідно до ст. 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування": 33.2 відсотки для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, які використовують працю найманих працівників від суми фактичних витрат на оплату плати працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних витрат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці". Для підприємств, установ і організацій, де працюють інваліди, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається окремо за ставкою чотири відсотки від об'єкта оподаткування для працюючих інвалідів.

Відповідно до п. 4 ст. 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування із заробітної плати працівників підприємства проводиться утримання у розмірі 0,5 відсотків від об'єкта оподаткування, із заробітної плати або з частини заробітної плати, що не перевищує розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та 2 відсотки від об'єкта оподаткування, з частини заробітної плати в розмірі понад прожитковий мінімум для працездатних осіб.

Страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Відповідно до пункту 8.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 р. N 21-1, суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, у тому числі обчислені органами Пенсійного фонду, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка).

Відповідно до ст. ст. 14, п. 6, 12 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" N 1058 від 09.07.2003 р., платники збору на обов'язкове пенсійне державне страхування зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду; страхові внески сплачуються незалежно від фінансового стану платника.

Згідно ч. 9 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" днем сплати страхових внесків вважається:

- у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду або у випадках, передбачених цим Законом, на рахунок Накопичувального фонду - день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду;

- у разі сплати сум страхових внесків готівкою - день внесення страхувальником коштів у банківську установу чи відділення зв'язку для перерахування на банківські рахунки органу Пенсійного фонду та/або Накопичувального фонду.

Частиною 3 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що орган Пенсійного фонду має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Матеріалами справи підтверджується, що у зв'язку з несплатою узгодженої суми страхових внесків, позивачем була сформована та направлена на адресу відповідача вимога про сплату боргу № Ю-093 від 04.06.2010р., яку відповідач отримав, але суму боргу у встановлений законом термін добровільно не сплатив. (а.с. 9)

Відповідно до картки особового рахунку страхувальника - Державного підприємства "Інститут машин і систем", наданої позивачем до суду першої інстанції, станом на 18.11.2010 року за підприємством рахується заборгованість за рахунком страхувальника юридичної особи або фізичної особи, яка має найманих працівників (32%, 4%, 42%) - в сумі 50350,00 грн. та за рахунком страхувальника юридичної особи або фізичної особи, яка має найманих працівників (1%-5%) - в сумі 3000,00 грн. (а.с. 53-54)

Враховуючи, що Державним підприємством "Інститут машин і систем" заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на момент розгляду справи в суді першої інстанції не була сплачена у добровільному порядку, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яка утворилась за період з лютого по квітень 2010 року у розмірі 23490,49 грн. підлягала стягненню.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Інститут машин і систем" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2010р. по справі№2а-8424/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Курило Л.В. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.