Ухвала суду № 14974506, 22.03.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2011 р.Справа № 2а-14804/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду в складі :

Головуючого судді Сіренко О.І.

Суддів Спаскіна О.А.

Русанової В.Б.

За участю секретаря Савченко О.В.

Представника позивачаСолдатова Я.А.

ВідповідачаОСОБА_3

Розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року по справі № 2а-14804/10/2070 за позовом Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків, -

В С Т А Н О В И Л А :

31 січня 2011 постановою Харківського окружного адміністративного суду задоволено адміністративний позов Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості.

Стягнуто з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості (р/р 37177300802007 в ГУ ДКУ у Харківській області, МФО 851011, ОКПО 36224721, вул. Шевченка, 137 А, м. Харків) вартість матеріального забезпечення в розмірі 2693, 30 грн. (дві тисячі шістсот дев'яноста три грн. 30 коп.).

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, суд першої інстанції проігнорував той факт, що позивачем подано позовну заяву з пропуском строку, передбаченого ст. 99 КАС України, оскільки перебіг строку позовної давності починається з 18.12.2006 року.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, 14.06.2006 року ОСОБА_3 звернувся за сприянням у працевлаштуванні до Харківського міського центру зайнятості, де і був зареєстрований як шукаючий роботу з відкриттям персональної картки № НОМЕР_2.

21.06.2006 року відповідачем подана заява про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю.

21.06.2006р. наказом позивача від № НТ060621 відповідачу надано статус безробітного і відповідно до п. п. 1, 3, 4 ст. 22, п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»та п. 2.1 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20.11.2000р. № 307, та призначена виплата допомоги по безробіттю.

Харківським міським центром зайнятості у зв'язку з надходженням інформації від Державного реєстратора встановлено, що ОСОБА_3 у період перебування на обліку в службі зайнятості, як безробітний та отримання допомоги по безробіттю був зареєстрований як фізична особа - підприємець з 15.06.2006 року.

08.09.2010 р. на підставі виявленого факту складений акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення за № 356.

08.09.2010 р.Харківським міським центром зайнятості виданий наказ №726 «Про повернення коштів, виплачених як матеріальне забезпечення на випадок безробіття ОСОБА_3», в якому зазначалась сума, яка підлягає поверненню, а саме 2693 грн. 30 коп.

За період з 21.06.2006р. по 17.12.2006р. безробітному ОСОБА_3 була нарахована та перерахована допомога по безробіттю у сумі 2693,30 грн.

09.09.2010 р. відповідачу Харківським МЦЗ був направлений лист претензія від за № 12111 щодо повернення коштів, виплачених ОСОБА_3, як допомогу по безробіттю за період з 21.06.2006р. по 17.12.2006р. у сумі 2693,30 грн.

До теперішнього часу кошти в сумі 2693,30 грн. відповідачем службі зайнятості не відшкодовані.

Задовольняючи позовні вимоги Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», відповідач при реєстрації у центрі зайнятості, був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

14.06.2006 року відповідач звернувся до Харківського міського центру зайнятості із заявою щодо надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій зазначив, що на даний час не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, з 15.06.2006р. ОСОБА_3 був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, на момент реєстрації в центрі зайнятості ОСОБА_3 в якості безробітного, був зареєстрований як підприємець.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення», безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу.

Згідно з п.6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 357 від 20.03.2006 р., у разі встановлення центрами зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законом порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з п.7.6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №357 від 20.03.2006 р. у разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк, стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

На момент розгляду справи, кошти на розрахунковий рахунок Харківського міського центру зайнятості від ОСОБА_3 не надходили.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що позивачем подано позовну заяву з пропуском строку, передбаченого ст. 99 КАС України, оскільки перебіг строку позовної давності починається з 18.12.2006 року, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення», не застосовується.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування немає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року по справі № 2а-14804/10/2070залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 21 березня 2011 року

ГоловуючийСіренко О.І.

СуддіСпаскін О.А.

Русанова В.Б.