Ухвала суду № 14974203, 03.03.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2011 р.Справа № 2а-14853/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , Пянової Я.В.

за участю секретаря судового засіданняПиткіної І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2010р. по справі№2а-14853/10/2070

за позовом Приватного підприємства "Контекст-Агро"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство “Контекст-Агро” (далі - позивач), звернувся до суду з позовом (з урахуванням збільшень та зменшень позовних вимог), у якому просив скасувати податкове повідомленні рішення від 08.06.10 за №0000051800/0, винесене ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова (далі - відповідач).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2010 року по даній справі позовні вимоги задоволені у повному обсязі: скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000051800/0 від 08.06.2010 року.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасувати в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував приписи п. 9.8 ст. 9, п.п.7.2.4 п. 7.2 п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, а саме те, що у контрагента позивача - ПП «Нормал Систем Продукт» на момент складання податкових накладних під час здійснення господарських операцій з позивачем було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість. Отже, позивачем були включені до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентом вже після 27.03.2009 року, тобто після дати анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість та за відсутністю продавця ПП «Нормал Систем Продукт» статусу платника ПДВ.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту та правильності обчислення податку на додану вартість за квітень, травень, червень, липень 2009 року по взаємовідносинам з ПП «Бізнес проект - інвест» та ПП «Нормал систем продукт».

На підставі проведеної перевірки, 21.05.2010 року відповідачем було складено акт №948/18-011-36419762 про результати документальної невиїзної перевірки Приватного підприємства «Контекст-Агро» (код за ЄДРПОУ 36419762) з питань правомірності формування податкового кредиту та правильності обчислення податку на додану вартість за квітень, травень, червень, липень 2009 року по взаємовідносинам з ПП «Бізнес-проект-інвест» та ПП «Нормал систем продукт».

За результатами акту перевірки, 08.06.10 було винесено податкове повідомлення рішення за №0000051800/0.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове повідомлення рішення було ухвалене не у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.04.2009 року було укладено Договір між ПП «Контекст-Агро» та ПП «Бізнес-Проект інвест» про співробітництво.

Відповідно до п.п.1.1. умов зазначеного Договору сторони надають один одному фінансову, матеріальну, господарську допомогу в здійсненні своєї Уставної діяльності у відповідності до діючого законодавства України.

Також, відповідно до п.п. 1.2. Договору про співробітництво передбачається, що сторони можуть здійснювати поставку один одному продукції, як власного виробництва, так і придбаних комплектуючих, матеріалів, запасних частин, давальницької сировини, різних товарів народного споживання, товарів для промислового використання, енергоносіїв та паливо мастильних матеріалів на підставі оформлення накладних без оформлення договорів та угод, а також здійснювати іншу господарську діяльність не забороненою діючим законодавствам, у тому числі посередницьку, діяльність по наданню послуг, виконанню робіт і т.п.

На виконання умов Договору від 13.04.09 про співробітництво, ПП «Бізнес-Проект інвест» було поставлено ПП «Контекст-Агро» у квітні 2009 року товари народного споживання, будівельні матеріали та було надано послуги на загальну суму 390000 тис. грн., у тому числі ПДВ 65000 тис. грн. та у травні 2009 року на загальну суму 1918655,02182 тис. грн., у тому числі ПДВ 319775, 83697 тис. грн.

Суд зазначає, що вказані фінансово господарські операції підтверджуються прибутковими накладними, актами виконаних робіт та податковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

На виконання умов Договору, ПП «Контекст-Агро» було видано ПП «Бізнес-Проект інвест» прості векселя серії АА за №0549009 від 17.08.2009 року, №0549008 від 10.08.2009 року, №0549010 від 17.08.2009 року та №0549012 від 17.08.2009 року на загальну суму 2308652, 62000 тис. грн., строк сплати за предявленням.

Також, суд зазначає, що 13.04.2009 року було укладено Договір між ПП «Контекст-Агро» та ПП «Нормал Систем Продукт» про співробітництво.

Відповідно до п.п.1.1. умов цього Договору сторони надають один одному фінансову, матеріальну, господарську допомогу в здійсненні своєї Уставної діяльності у відповідності до діючого законодавства України.

Також п.п. 1.2. Договору про співробітництво передбачається, що сторони можуть здійснювати поставку один одному продукцію, як власного виробництва, так і придбаних комплектуючих, матеріалів, запасних частин, давальницької сировини, різних товарів народного споживання, товарів для промислового використання, енергоносіїв та паливо мастильні матеріалів на підставі оформлення накладних без оформлення договорів та угод, а також здійснювати іншу господарську діяльність не забороненою діючим законодавствам, у тому числі посередницьку, діяльність по наданню послуг, виконанню робіт і т.п.

На виконання умов Договору від 13.04.09 року про співробітництво, ПП «Нормал Систем Продукт» було поставлено ПП «Контекст-Агро» у квітні 2009 року товари народного споживання, будівельні матеріали та було надано послуги на загальну суму 31764, 64200 тис. грн. у тому числі ПДВ 5294, 10700, тис. грн., у травні 2009 року на загальну суму 51433, 88018 тис. грн., у тому числі ПДВ 8572, 31336 тис. грн. та у червні 2009 року на загальну суму - 74279, 49791 тис. грн., у тому числі ПДВ 12379, 91632 тис. грн.

Вказані фінансово господарські операції підтверджуються прибутковими накладними, актами виконаних робіт та податковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

На виконання умов договору, ПП «Контекст-Агро» було видано ПП «Нормал Систем Продукт» прості векселя серії АА за №0549006 від 25.06.2009 року, №1127400 від 20.06.2009 року, №1127399 від 01.06.2009 року, №1127398 від 30.04.2009 року та №0549007 від 30.06.2009 року, на загальну суму 157478, 02000 тис. грн., строк сплати за предявленням.

21.05.2010 року відповідачем було складено акт за №948/18-011-36419762 про результати документальної невиїзної перевірки Приватного підприємства «Контекст-Агро» (код за ЄДРПОУ 36419762) з питань правомірності формування податкового кредиту та правильності обчислення податку на додану вартість за квітень, травень, червень, липень 2009 року по взаємовідносинам з ПП «Бізнес-проект-інвест» та ПП «Нормал систем продукт».

За результатами акту перевірки, 08.06.10р. було винесено податкове повідомлення рішення за №0000051800/0.

В акті перевірки, відповідач зазначає, що по підприємству ПП «Контекст-Агро» за квітень червень 2009 року рахуються розбіжності по податковому кредиту на загальну суму 410931788 грн., а саме:

- квітень 2009 року 5244107 грн.

- травень 2009 року 8569906 грн.

- червень 2009 року 12343604 грн.

- липень 2009 року 384774170 грн.

Зазначені розбіжності виникли за рахунок визнання ДПІ у м. Херсоні декларацій та уточнюючих розрахунків по ПП «Бізнес-проект-інвест» та ПП «Нормал систем продукт» за відповідні податкові періоди такими, що не відповідають вимогам абз. 5 пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ «Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зі змінами та доповненнями, п. 4.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом ДПАУ від 30.05.1997 року за № 166 зі змінами та доповненнями, та їм надано статус «до відома». Крім цього, відповідач в акті перевірки зазначає, що вказані правочини суперечать моральним засадам суспільства, вочевидь є такими, що укладені з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства. Правочини вчинені у перевіряємому періоді позивачем з ПП «Бізнес-проект-інвест» та ПП «Нормал систем продукт» є нікчемними.

Позивачем були включені до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентом вже після 27.03.2009 року, тобто після дати анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість та за відсутністю продавця ПП «Нормал Систем Продукт» статусу платника ПДВ.

Судом встановлено, що 26.09.08р. ПП «Нормал Систем Продукт» отримало свідоцтво платника податку на додану вартість за № 100141674.

26.03.09р. ДПІ у м. Херсоні було анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Нормал Систем Продукт» на підставі акту про анулювання свідоцтва платника ПДВ №103/15-2 від 26.03.2009 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає на те, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2010 року по справі №2а-1738/10/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011 року було скасовано акт ДПІ у м. Херсоні за №103/15-2 від 26.03.2009 року з дати складання.

Згідно з ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та є обовязковою для виконання для всіх осіб, які беруть участь у справі та на всій території України.

Також, слід зазначити, що відповідно до п. 3 інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.08.2010р., N 1172/11/13-10 «Щодо анулювання реєстрації платників податку на додану вартість» судам слід мати на увазі, що анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, зокрема з підстав, наведених у пунктах "а" та "ґ" пункту 9.8 статті 9 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР) "Про податок на додану вартість", не виключає можливості повторної подальшої реєстрації особи як платника зазначеного податку, попереднє свідоцтво якої було анульовано. Разом із тим ця особа не позбавлена права оскарження в адміністративному суді рішення про анулювання попередньої реєстрації платника податку на додану вартість, якщо вважає відповідне рішення податкового органу протиправним. У разі набрання законної сили рішенням про задоволення зазначених позовних вимог та визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття.

Наведене вище означає, що таке рішення податкового органу не створює будь-яких правових наслідків. Тому протиправно анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності відповідним рішенням суду.

З огляду на викладене, свідоцтво платника ПДВ ПП «Нормал Систем Продукт» є дійсним з моменту його видачі, а саме з 26.09.08 та до теперішнього часу.

Крім цього, суд зазначає, що 31.05.2007 року ПП «Бізнес-проект інвест» було видано свідоцтво платника ПДВ №100043642.

Відповідно до офіційного веб-сайту Державної податкової адміністрації України, свідоцтво платника ПДВ ПП «Бізнес-проект інвест» було анульовано лише 30.04.2010 року, тобто після проведених фінансово-господарських операцій позивача.

Виходячи з приписів пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбання (будівництва, спорудження) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткування у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 166 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Так, судом встановлено, що сума податку на додану вартість у розмірі 410931788 грн., яка була включена позивачем до складу податкового кредиту за квітень - липень 2009 року, підтверджена податковими накладними.

Отже, вищенаведене свідчить про те, що ПП "Контекст-Агро" правомірно включило до податкового кредиту суму в розмірі 410931788 грн., яка підтверджена податковими накладними, складеними ПП «Бізнес-проект-інвест» та ПП «Нормал систем продукт», у зв'язку з придбанням позивачем товарів (робіт, послуг), які, в свою чергу, були використані останнім у власній господарській діяльності.

При цьому твердження відповідача стосовно того, що наявність у ПП "Контекст-Агро" вище перелічених податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, не узгоджується з приписами вимог податкового законодавства, що регулюють спірні правовідносини та спростовуються наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, що свідчать про реальність здійснених господарських операцій.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що у відповідача відсутнє право тлумачення закону.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки відповідач робить висновок, що факт неподання податкових декларацій, недекларування об'єкту оподаткування та податкових зобов'язань з ПДВ та безпідставність складання податкових накладних вищевказаними контрагентами, у сукупності свідчать про відсутність правових підстав формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання товарів, робіт, послуг від вищевказаних підприємств, які фактично не відбулися, оскільки, на думку податкового органу, в даному випадку позивачем не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено вимогами ст. 3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

При цьому, акт перевірки не містить посилань на те, які порушення були допущені самим ПП "Контекст-Агро".

Колегія суддів звертає увагу, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Щодо зауваження відповідачем в акті перевірки про те, що податкові декларації, надані позивачем за вказаний період часу суперечать законодавству, а тому є недійсними, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

З положень наведеної норми закону слідує, що законодавець визначив чіткий перелік підстав, за наявності яких податкова звітність може бути не визнана податковим органом як податкова декларація: 1) відсутність обовязкових реквізитів, 2) відсутність підписів посадових осіб, 3) відсутність печатки платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, то всі податкові декларації з ПДВ та уточнюючи розрахунки ПП «Бізнес-проект-інвест» та ПП «Нормал систем продукт» були подані у відповідності до вимог діючого законодавства України. ДПІ, в якій перебувають на обліку контрагенти, не було надіслано жодних письмових пропозицій щодо надання нової податкової декларації з виправними показниками, як це передбачено зазначеним законом.

Крім цього, на податкових деклараціях з ПДВ та уточнюючих розрахунках містяться штампи ДПІ про отримання податкової звітності ПП «Бізнес-проект-інвест» та ПП «Нормал систем продукт».

Також, відповідно до квитанцій за №2, які були надані до матеріалів справи, зазначається, що податкова звітність ПП «Бізнес-проект-інвест» та ПП «Нормал систем продукт» була прийняті успішно на районному рівні.

У відповідності до п. 7.5 Наказу ДПА України за №233 від 10.04.08р. «Про подання податкової електронної звітності», - підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Згідно з п.п. 4.13.5. Наказу ДПА України від 31.12.08р. за N827 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України», - ЦОЕЗ АЗ здійснює приймання звітів від платників податків, у тому числі через оператора, після чого обробляє звіти, формує і направляє платнику податків другу квитанцію, якою засвідчує факт і час приймання звітності.

Відповідно до п.п. 4.13.8. зазначеного Наказу, - факт приймання звіту в електронній формі адресатом звітності від платника податків підтверджується другою квитанцією, у якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків (назва та код ЄДРПОУ підприємства), дата та час приймання звіту, реєстраційний номер, податковий період, за який подається звіт, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП центром обробки електронних звітів, здійснюється її шифрування, після чого друга квитанція надсилається платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Датою та часом надання податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС є дата та час, зафіксовані у першій квитанції.

Таким чином, у відповідності до вказаних норм права, квитанція за №2 свідчить про те, що звіти контрагентів за перевіряємий період по ПДВ були прийняті та внесені до бази звітів ДПА України.

Згідно з п.4.1 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України" (затверджено наказом ДПА України від 18.07.2005р. №276, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.08.2005р. за №843/11123; далі за текстом Інструкція) нарахуванню в особових рахунках платників підлягають податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником.

Доказів прийняття щодо зазначеної декларації рішення в порядку п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" відповідачем до суду не подано.

Що стосується твердження відповідача про те, що в результаті порушення контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з позивачем мають протиправний характер, а такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту за рахунок позивача по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентами є нікчемними.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не надано доказів того, що договори, які були укладені між позивачем та контрагентами, визнані судом недійсними.

Враховуючи викладене, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 р. - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже відповідач при складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі оскаржуваних повідомлень-рішень, вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, визнав вищезазначені договори, укладені між ПП "Контекст-Агро" - з одної сторони та ПП «Бізнес-Проект-Інвест» і ПП "Нормал систем продукт" - з другої сторони, недійсними.

Крім цього, відповідно до наданого до суду рішення господарського суду Харківської області від 05.08.10 по справі №55/171-10 за позовом ПП «Бізнес-Проект Інвест» до ПП «Контекст-Агро» про визнання недійсним правочину в задоволені позову було відмовлено.

В мотивувальній частині рішення, судом було встановлено, що Договір про співпрацю від 13.04.09р., укладений між позивачем та відповідачем є дійсним та таким, що відповідає ст.ст. 203, 205, 509, 526, 532, 626, 627, 629 Цивільного кодексу України. Всі обовязки сторін по Договору були виконані сторонами належним чином, що підтверджено даними бухгалтерського та податкового обліку та первинною документацією. Підприємствами були видані податкові накладні, які були належним чином оформлені та відображені у звітності підприємств.

Відповідно до листа господарського суду Харківської області від 24.02.2011 року, рішення господарського суду Харківської області від 05.08.2010 року по справі №55/171-10 за позовом ПП «Бізнес-Проект Інвест» до ПП «Контекст-Агро» про визнання недійсним правочину набрало законної сили 17 серпня 2010 року та не оскаржувалося.

Також, відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 05.08.10р. по справі №55/170-10 за позовом ПП «Нормал систем Продукт» до ПП «Контекст-Агро» про визнання недійсним правочину в задоволені позову було відмовлено.

В мотивувальній частині рішення, судом було встановлено, що Договір про співпрацю від 13.04.09р., укладений між позивачем та відповідачем є дійсним та таким, що відповідає ст.ст. 203, 205, 509, 526, 532, 626, 627, 629 Цивільного кодексу України. Всі обовязки сторін по Договору були виконані сторонами належним чином, що підтверджено даними бухгалтерського та податкового обліку та первинною документацією. Підприємствами були видані податкові накладні, які були належним чином оформлені та відображені у звітності підприємств.

Також, відповідно до листа господарського суду Харківської області від 24.02.2011 року, що рішення господарського суду Харківської області від 05.08.2010 року по справі №55/170-10 за позовом ПП «Нормал Систем Продукт» до ПП «Контекст-Агро» про визнання недійсним правочину набрало законної сили 17 серпня 2010 року та не оскаржувалося.

Згідно з ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 42 Конституції України визначено, що кожен має право на підприємницьку діяльність не заборонену законом.

Згідно з визначенням частини 1 статті 19 Господарського кодексу України, - суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

За наслідками здійснення такої діяльності субєкт господарювання отримує дохід, з якого провадиться сплата податків.

Також необхідно зазначити, що Постановою від 01.07.10р. за №27 Начальника ВЗСМПБ ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова майора податкової міліції Аніщенко І.Г. було відмовлено в порушенні кримінальної справи по факту умисного ухилення від сплати податків у звязку з відсутністю в діях керівника ПП «Контекст-Агро» ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем до суду не надано.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

У відповідності до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2010р. по справі№2а-14853/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Гуцал М.І.

Судді(підпис)

(підпис)Зеленський В.В. Пянова Я.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В. Повний текст ухвали виготовлений 09.03.2011 р.