Ухвала суду № 14974201, 03.03.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2011 р.Справа № 2а-6796/10/1870

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , Пянової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.10.2010р. по справі№2а-6796/10/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація"

до Державної податкової інспекції в м. Суми, Головного управління Державного казначейства України в Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28.10.2010 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація" до Державної податкової інспекції в м. Суми, Головного управління Державного казначейства України в Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення коштів задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000652306/0/36444 від 21.05.2010 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація" бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 15 937, 17 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація" судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп.

Не погодившись з прийнятою постановою, Державна податкова інспекція в м. Суми подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Сумифітофармація" в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ч. 1 ст. 86, ч.1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені про дату, час та місце слухання справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Сумифітофармація» у листопаді 2009 року подало до Державної податкової інспекції в м. Суми декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2009 року (а.с.8-11).

Відповідно до поданої декларації, позивач задекларував до відшкодування суму податку на додану вартість в розмірі 144 295 грн. за жовтень 2009 року по оплаченим сумам попереднього періоду.

Службовими особами Державної податкової інспекції в м. Суми була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Сумифітофармація», за результатами якої складена довідка № 9025/23-6/31397624 від 23.12.2009 року, якою підтверджена відображена ТОВ «Сумифітофармація» сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2009 року в розмірі 144 295 грн. В довідці зазначено, що остаточний висновок щодо відшкодування заявленої суми з бюджету буде зроблено при проведенні зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника та встановленні фактичної сплати даної суми ПДВ до державного бюджету.

14.05.2010 року Державна податкова інспекція в м. Суми провела невиїзну документальну перевірку ТОВ «Сумифітофармація» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалася в період з 01.09.2009 року по 31.09.2009 року.

За результатами невиїзної документальної перевірки складено Акт № 3860/23-6/31397624 від 14.05.2010 року, в якому вказано про завищення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року на суму 15937, 17 грн. (а.с.14-16).

На підставі вищезазначеного Акта було прийняте податкове повідомлення-рішення від 21.05.2010 року № 0000652306/0/36444, яким ТОВ «Сумифітофармація» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2009 року на 15 937, 17 грн. (а.с.17).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "Сумифітофармація" в повному обсязі виконало вимоги п.7.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що підтверджується копією декларації з відповідними відмітками податкового органу та органу Державного казначейства України. Відповідач ні в ході перевірки, ні в судовому засіданні не довів, що контрагенти позивача не сплатили до бюджету суму ПДВ.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 1.8 ст.1 цього ж закону бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх періодах постачальником таких товарів (послуг).

Згідно з п. 10.1 та п. 10.2 ст. 10 цього ж Закону особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є: а) платники податку, визначені у статті 2 цього Закону; б) митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону; в) у разі, якщо сплата податку особами, визначеними у пункті 2.4 статті 2 цього Закону, розстрочується шляхом надання податкового векселя, - платник податку, який надав такий податковий вексель; г) при наданні послуг нерезидентом - його постійне представництво, а при відсутності такого - особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України; д) платники податку, визначені підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, що здійснюють операції з реалізації конфіскованого майна. Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Особа, яка згідно з вимогами пункту 2.2 статті 2 цього Закону мала зареєструватися платником податку, але не здійснила таку реєстрацію, несе обов'язки з нарахування та сплати цього податку, а також відповідальність за його ненарахування або несплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту.

Виходячи з вищезазначених норм, питання щодо встановлення від'ємного значення суми податку на додану вартість поширюється тільки на окремо взятого платника податків (заявника бюджетного відшкодування), і цей факт законом не ставиться у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб (постачальників позивача), щодо яких відповідачем встановлено факт порушення податкового законодавства.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. А згідно з п.п.7.4.5 вказаної статті не дозволяється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними та митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг і банківським документом, яким засвідчує перерахування коштів в оплату вартості такі робіт (послуг).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними ним підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Отже, керуючись п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: за вимогами п.п.7.5.1 дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку) товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 зазначеної статті, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”визначено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Відповідно до п.п.7.7.5, п.п.7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Сумифітофармація" подало до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2009 року з розрахунком суми бюджетного відшкодування (додаток №3 до декларації) в розмірі 144 295 грн. (а.с.11).

Відповідач на підставі п.п.7.7.5 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" провів позапланову виїзну перевірку заявлених у декларації даних ТОВ "Сумифітофармація".

За результатами вказаної перевірки була складена довідка від 23.12.2009 року, якою підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року. Проте, в довідці було зазначено, що остаточний висновок щодо відшкодування заявленої суми з бюджету буде зроблено при проведенні зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника та встановленні фактичної сплати даної суми ПДВ до Державного бюджету.

14.05.2010 року Державна податкова інспекція в м. Суми провела невиїзну документальну перевірку ТОВ «Сумифітофармація» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалася в період з 01.09.2009 року по 31.09.2009 року, про що було складено Акт № 3860/23-6/31397624 від 14.05.2010 року.

З вищезазначеного Акта перевірки вбачається, що одним з постачальників позивача є ТОВ "Союз-Метал Маркет", і що ТОВ «Сумифітофармація» завищило суму бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року на суму 15 937, 17 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції вказує на те, що ТОВ «Сумифітофармація» в серпні 2009 року придбало у ТОВ "Союз-Метал Маркет" товару на загальну суму 95623, 01 грн. , в т.ч. ПДВ - 15937, 17 грн. (а.с.18).

Факт отримання товару ТОВ "Сумифітофармація" від ТОВ "Союз-Метал Маркет" в серпні 2009 року на вищезазначену суму підтверджується податковою накладною, видатковою накладною, платіжним дорученням, які містяться в матеріалах справи. Транспортування товару відбувалось за рахунок постачальника.

Підставою для висновку органу державної податкової служби в Акті ДПІ в м. Суми від 14.05.2010р. № 3860/23-6/31397624 "Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Сумифітофармація» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2009р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.09.2009 року по 31.09.2009 року (а.с. 14-16) про порушення позивачем п. 10.2 ст.10, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" і про завищення суми бюджетного відшкодування в загальному розмірі 15 937, 17 грн., стала та обставина, що проведення перевірки ТОВ "Променергопостач" неможливе у зв'язку з його відсутністю за юридичною адресою.

Відповідно до отриманого від ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Акта від 26.04.2010 року № 4205/7/07-018 про неможливість проведення перевірки ТОВ "Променергопостач", перевірити вказане підприємство неможливо у зв"язку з його відсутністю за юридичною адресою (а.с. 37).

Тобто, за результатами перевірок контрагентів позивача по ланцюгу постачання до виробника, як зазначає відповідач, не вдалось встановити надходження сум податку на додану вартість до Державного бюджету, а тому відповідач зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на той факт, що питання щодо встановлення від'ємного значення суми податку на додану вартість поширюється тільки на окремо взятого платника податків (заявника бюджетного відшкодування), і цей факт законом не ставиться у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб (постачальників позивача), щодо яких відповідачем встановлено факт порушення податкового законодавства.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що безпосереднім контрагентом позивача є ТОВ "Союз-Метал Маркет", який є посередником, а постачальником є ТОВ "Променергопостач", з яким позивач не мав жодних договірних стосунків.

Як вбачається з копії податкового повідомлення-рішення від 21.05.2010 року № 0000652306/0/36444 (а.с.17), на підставі акту перевірки № 3860/23-6/31397624 від 14.05.2010 р. позивачеві було зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в загальному розмірі 15 937, 17 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити на те, що реальність господарських операцій, за якими відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у жовтні 2009 р., підтверджується податковою накладною, видатковою накладною, платіжним дорученням, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит та отримання суми бюджетного відшкодування, ним було подано декларацію податку на додану вартість, розрахунок податку на додану вартість та суми бюджетного відшкодування. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами. Колегія суддів також вважає за доцільне зазначити, що укладені між позивачем та його контрагентом договори не були визнані недійсними, також не заперечувалась дійсність податкових накладних та факту сплати ціни товарів за договорами з урахуванням ПДВ. Вищезазначене свідчить про правомірність дій позивача при заявлені свого права на бюджетне відшкодування суми надміру сплаченого ПДВ.

Враховуючи вищевикладені висновки та положення Закону України “Про податок на додану вартість”, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість відповідач здійснив без достатніх на те підстав.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про відсутність факту сплати до бюджету податку на додану вартість, у зв'язку з неможливістю встановити даний факт по ланцюгу продажу товару до виробника, оскільки саме надходження до бюджету відповідних сум є обовязковою умовою проведення бюджетного відшкодування, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки п. 1.3 та п. 1.8 ст. 1, а також положенням ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”право на податковий кредит та на бюджетне відшкодування не ставиться в залежність від факту сплати податку постачальником товарів (послуг) безпосередньо до бюджету, або від наявності порушень податкового законодавства з боку таких постачальників товарів.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.10.2010р. по справі№2а-6796/10/1870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Гуцал М.І.

Судді(підпис)

(підпис)Зеленський В.В. Пянова Я.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В.