Ухвала суду № 14973908, 13.04.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2011 р.Справа № 2-а-11106/10/1570 Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі Ханділян Г.В.,

за участю: представника позивача Новікова Т.О.

представника СДПІ Копиченко Д.В., прокурора Кирющенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкових повідомлень-рішень та про стягнення судових витрат,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2010 року ТОВ "Будівельна фірма" звернулось з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001701630/0 від 15 вересня 2009 року, № 0002161630/1 від 27 листопада 2009 року, № 0002171630/0/0/1 від 27 листопада 2009 року, № 0002171630/1/1 від 25 грудня 2009 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що за результатами проведення СДПІ документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ "Будівельна фірма" з питань визначення достовірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, за червень 2009 року, 04.09.2009 року співробітниками СДПІ складений акт де встановлено порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2 та п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97 від 03.04.1997 року (далі Закон України № 168/97). ТОВ "Будівельна Фірма" розпочала процедуру адміністративного оскарження та оскаржувалися податкові повідомлення-рішення СДПІ № 0001701630/0 від 15 вересня 2009 року, № 0002161630/1 від 27 листопада 2009 року, № 0002171630/0/1 від 27 листопада 2009 року, № 0002171630/1/1 від 25 грудня 2009 року. ТОВ "Будівельна фірма" вважала податкові повідомлення-рішення СДПІ необґрунтованими, так як ТОВ не допускало порушень Закону України № 168/97, оскільки формування податкового кредиту в певному податковому періоді на підставі податкових накладних, виписаних в іншому податковому періоді не є порушенням п.п. 7.2.6 ст. 7 Закону України № 168/97.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року позовні вимоги ТОВ "Будівельна фірма" були задоволені частково.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі: № 0001701630/0 від 15 вересня 2009 року, № 0002161630/1 від 27 листопада 2009 року, № 0002171630/0/1 від 27 листопада 2009 року, № 0002171630/1/1 від 25 грудня 2009 року.

Не погоджуючись з даною постановою суду СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, у звязку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 18.08.2009 року по 01.09.2009 року проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ "Будівельна фірма" з питань визначення достовірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, за червень 2009 року. За результатами перевірки складено акт про результати документальної виїзної позапланової перевірки від 04.09.2009 року № 549/16-3/30692353/34. В висновках акту зазначено, що ТОВ "Будівельна фірма" в результаті допущених порушень п.п. 7.2.6 п. 7.2 та п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97, та на підставі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, збільшено суму ПДВ, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету у сумі 631154,52 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.09.2009 року № 0001701630/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 883616,32 грн., з яких 631154, 52 грн. основного платежу та 252461,80 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Дане податкове повідомлення-рішення від 15.09.2009 року № 0001701630/0 оскаржене 23.09.2009 року позивачем до СДПІ та за наслідками розгляду скарги відповідач прийняв рішення № 30252/10/25-021 від 20.11.2010 року, згідно якого скарга ТОВ "Будівельна фірма" залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 15.09.2009 року № 0001701630/0 скасоване у частині 17841,22 штрафної (фінансової) санкції та збільшує на 150914,10 грн., суму основного платежу, визначену у податковому повідомленні-рішенні про донарахування податкового зобов'язання за платежем ПДВ від 15.09.2009 року № 0001701630/0.

27.11.2009 року СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002161630/1, де зазначено, що за порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97 та п. 7 Наказу ДПА України "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення", п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 7 Закону України № 218, позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 865775,10 грн., з яких: 631154,52 грн., основного платежу та 234620,58 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також 27.11.2009 року СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002171630/0/1, де зазначено, що за порушення пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97 та п. 7 Наказу ДПА України "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення", п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 7 Закону України № 2181, позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 150914,10 грн.

Податкове повідомлення-рішення СДПІ № 0001701630/0 від 15.09.2009 року та № 0002161630/1 від 27.11.2009 року позивач оскаржив до ДПА в Одеській області. ДПА в Одеській області розглянула повторну скаргу ТОВ "Будівельна фірма" та 29.01.2010 року прийняла рішення № 2865/10/25-0057, відповідно до якого податкові повідомлення-рішення № 0001701630/0 від 15.09.2009 року та № 0002161630/1 від 27.11.2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 631154,52 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 234620,58 грн., з урахуванням рішення СДПІ від 20.11.2009 року № 30252/10/25-021 про результати розгляду первинної скарги залишені без змін, а скарга позивача без задоволення.

12.02.2010 року ТОВ "Будівельна фірма" оскаржило до ДПА України податкові повідомлення-рішення СДПІ № 0001701630/0 від 15.09.2009 року та № 0002161630/1 від 27.11.2009 року. ДПА України 14.04.2010 року прийняло рішення про залишення скарги ТОВ "Будівельна фірма" без розгляду.

03.12.2009 року позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення СДПІ № 0002171630/0/1 до відповідача, яке розглянуте СДПІ 21.12.2009 року та прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги № 33456/10/25-021, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення № 0002171630/0/1 від 27.11.2009 року залишено без змін, а скарга ТОВ "Будівельна фірма" без задоволення.

Відповідач 25.12.2009 року прийняв податкове повідомлення-рішення № 0002171630/1/1 відносно ТОВ "Будівельна фірма" та за порушення пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97 та п. 7 Наказу ДПА України "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення ", п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 7 Закону України № 2181, позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 150914,10 грн.

30.12.2009 року позивач звернувся до ДПА в Одеській області зі скаргою на податкове повідомлення-рішення № 0002171630/0/1 від 27.11.2009 року та 04.01.2010 року ТОВ "Будівельна фірма", подало доповнення до скарги на податкове повідомлення-рішення № 0002171630/1/1 від 25.12.2009 року.

ДПА в Одеській області 29.01.2010 року розглянуло скаргу та доповнення до скарги ТОВ "Будівельна фірма" та прийняло рішення № 2972/10/25-0007, відповідно до якого залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0002171630/0/1 від 27.11.2009 року, а скарга без задоволення.

12.02.2010 року ТОВ "Будівельна фірма" оскаржило до ДПА України податкові повідомлення-рішення СДПІ № 0002171630/0/1 від 27.11.2009 року та № 0002171630/1/1 від 25.21.2009 року. ДПА України 14.04.2010 року прийняло рішення № 3568/6/25-0115 про залишення без змін податкових повідомлень-рішень СДПІ № 0002171630/0/1 від 27.11.2009 року та № 0002171630/1/1 від 25.12.2009 року та рішення ДПА в Одеській області від 29.01.2010 року № 2972/10/25-0007 прийняте за розглядом повторної скарги, а скаргу без задоволення.

Правомірність податкових повідомлень-рішень СДПІ № 0001701630/0 від 15.09.2009 року, № 0002161630/1 від 27.11.2009 року, № 0002171630/0/1 від 27.11.2009 року, № 0002171630/1/1 від 25.12.2009 року суд першої інстанції визначив в якості предмету даного спору.

Як вбачається з акту перевірки та зазначених податкових повідомлень-рішень підставою для прийняття оспорюваних рішень слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд апеляційної інстанції.

Так, зі змісту п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" на думку суду першої інстанції випливає, що покупець вправі подати скаргу на контрагента, який вчасно не надав податкову накладну, але не встановлює обов'язок покупця на подання скарги. Законодавцем визначена дата виникнення права на формування податкового кредиту, тобто початок перебігу строку виникнення права, як можливості такого платника податку на його використання. При цьому суд першої інстанції також виходив з того, що будь-якого обов'язку відображення такого кредиту, в тому числі і у відповідному звітному періоді його виникнення, та наслідків невиконання такого обов'язку для платника закон не містить.

З посиланням на п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" було також зроблено висновок, що вказаним Законом передбачено лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку відсутність податкової накладної.

З огляду на це в судовому засіданні суду першої інстанції та під час проведення документальної виїзної позапланової перевірки встановлено, що ТОВ "Будівельна фірма" мало фінансово-господарські відносини з: ЗАТ ОТИС, ЗАТ ПЕРІ Україна, ТОВ "Техсаніт", ТОВ АДІС-Авто, ТОВ ИГЛА, КП Фонтанський ЖКС, ТОВ ЦСС, СЦ ОФ ВАТ "Укртелеком", ПП Лукойл Україна, ТОВ Термотех-Пром, ТОВ ОЗІО, ПП Аріан Плюс, СПД ОСОБА_4, ПП Гранит-ЮГС, ТОВ Баско, ТОВ ТехноНИКОЛЬ-Центр, П Допомога 1, ПКФ Комплект, ОАО ТПФ "Чорне море", ПП Сонекс, ПП Одеса-Агро, ТОВ САТЄРА, ПП Буд-Трейд, та іншими, відповідно до яких позивачем були сплачені суми ПДВ в зв'язку з поставкою товарів (послуг) згідно виставлених рахунків. Податкові накладні на відповідні суми були отримані позивачем в червні 2009 року.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку, що право платника податку відобразити податковий кредит виникає тільки на підставі та за наявності податкової накладної, отже дані до податкової декларації можуть вноситись тільки у період отримання такої податкової накладної, що мало місце у спірному періоді, оскільки податкові накладні постачальників отримані позивачем в червні 2009 року, що не було спростовано відповідачем.

Надаючи оцінку порушенню п.п. 7.4.1 Закону України "Про податок на додану вартість" суд першої інстанції не знайшов підстав для висновку про завищення податкового кредиту, оскільки позивач включив до складу податкового кредиту суми ПДВ, нарахованого у зв'язку з придбанням та фактичним отриманням товарів, підтверджених документально, на підставі правочинів з особою, зареєстрованою платником ПДВ, і, як наслідок, визнав податкове зобов'язання з ПДВ, зазначеного в оспорюваних податкових повідомленнях-рішеннях неправомірними.

Таким чином з урахуванням обставин справи та на підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0001701630/0 від 15.09.2009 року, № 0002161630/1 від 27.11.2009 року, № 0002171630/0/0/1 від 27.11.2009 року, № 0002171630/1/1 від 25.12.2009 року прийняті податковим органом з порушенням діючого законодавства.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України “Про податок на додану вартість”.

Крім того, колегія суддів акцентує увагу на наступному.

Відповідно до п.п. 7.2.6 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Щодо доводів відповідача, щодо можливості позивача вимагати видачі податкових накладних у періоді їх виписки або можливості скористатись правом подати податковому органу разом із податковою декларацією скаргу на постачальника, який відмовився видати податкову накладну, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає, що законодавством передбачено право платника податків подати скаргу на постачальника, який відмовився від надання податкової накладної, що не може розглядатись як обовязок такого платника податків подавати скаргу у будь-якому випадку не отримання податкових накладних в період їх виписки.

Згідно положень п.п. 7.4.5 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З огляду на це колегія суддів зазначає, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією. Зі змісту Закону випливає, що покупець вправі подати скаргу на контрагента, який вчасно не надав податкову накладну, але не встановлює обовязок покупця на подання скарги.

З системного аналізу даних норм вбачається, що законодавцем визначена дата виникнення права на формування податкового кредиту, тобто початок перебігу строку виникнення права, як можливості такого платника податку на його використання. Натомість будь-якого обовязку відображення такого кредиту, в тому числі і у відповідному звітному періоді його виникнення, та наслідків невиконання такого обовязку для платника закон не містить.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку(товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України "Про податок на додану вартість" не містить прямої заборони на включення сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) платником податку в минулих звітних періодах до складу податкового кредиту майбутніх звітних періодів у разі отримання від постачальника належним чином оформленої податкової накладної.

Спору щодо товарності зазначених операцій у сторін не існує.

Таким чином, твердження апелянта щодо порушення позивачем вищезазначених норм закону є безпідставним, так як в даному випадку відсутні докази щодо порушення останнім норм Закону України "Про податок на додану вартість", в зв'язку з чим є безпідставним висновок відповідача щодо віднесення товариством до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, з порушенням вимог п.п. 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма" є обґрунтованими, підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі № 0001701630/0 від 15.09.2009 року, № 0002161630/1 від 27.11.2009 року, № 0002171630/0/0/1 від 27.11.2009 року, № 0002171630/1/1 від 25.12.2009 року скасуванню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року у справі № 2-а-11106/10/1570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання ухвали в повному обсязі 18 квітня 2011 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян