Ухвала суду № 14973397, 12.04.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Наумова К.Г.

Суддя-доповідач - Малашкевич С.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2011 року справа №2а-22641/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Малашкевича С.А.

суддів Бадахової Т.П. , Шишова О.О.

розглянула у письмовому провадженні апеляційну скаргу Жовтневої МДПІ м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011р. у справі №2а-22641/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім БМС» до Жовтневої МДПІ м. Маріуполя про скасування податкового повідомлення-рішення та визнання дій незаконними, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011р. у справі №2а-22641/10/0570 задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім БМС», а саме скасоване податкове повідомлення-рішення Жовтневої МДПІ м. Маріуполя від 10.09.2010 року № 0002012342/0, яким позивачеві донараховано суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 500 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 250 грн.

В апеляційній скарзі Жовтнева МДПІ м. Маріуполя просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін до судового засідання не зявилися, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.197 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останню необґрунтованою, а постанову суду першої інстанції такою, що відповідає чинному законодавству.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань підтвердження отриманих від платника податків ПП «Фірма ТОМЬ» відомостей за період 01.12.2009р. по 31.12.2009р., результати якої оформлені актом перевірки №2069/23-2/33393422 від 17.08.2010р.

З акту перевірки вбачається, що позивачем порушено п.3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині завищення податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2009р. в сумі 500 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.09.2010 року № 0002012342/0, яким позивачу згідно з п.п. "б" п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 750 грн.00 коп., у тому числі основний платіж - 500 грн., штрафні(фінансові) санкції - 250 грн. Штрафні санкції нараховані згідно п.п. 17.1.3. п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність прийнятого відповідачем рішення з наступних мотивів.

Вказане вище порушення, на думку ДПІ, виникло внаслідок безпідставного включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за нікчемною угодою, укладеною між позивачем та ПП «Фірма ТОМЬ». В ході проведення даної перевірки податковою інспекцією був відпрацьований ланцюг постачальника позивача - ПП «Фірма ТОМЬ».

Актом перевірки встановлено , що господарські операції за період з 01.12.2009р. по 31.12.2009р., відображені у податковій звітності щодо придбання ТМЦ - автомобільних шин позивачем у ПП «Фірма ТОМЬ» на загальну суму 3000 грн., у т.ч. ПДВ - 500грн. відповідно до ч.1,2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю. Відомості, викладені у поданій до Жовтневої МДШ М.Маріуполя податковій звітності за період з 01.12.2009р. по 31.12.2009р. не відповідають дійсності, так як придбання товарів(робіт, послуг) від вищевказаного підприємства фактично не було. В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів(послуг)від ПП «Фірма ТОМЬ» до підприємств-покупців, у звязку з відсутністю (ненаданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

На підтвердження таких обставин податковий орган посилався на акт від 29.06.2010р. №290/23-1/22041152 невиїзої позапланової перевірки ПП «Фірма ТОМЬ» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.01.2009р. по 31.03.2010р., складений державною податковою інспекцією у Іллічівському районі м.Маріуполя. Зазначеним актом перевірки встановлено, що у періоді, який перевірявся, ПП «Фірма ТОМЬ» зареєстроване як платник податку на додану вартість(свідоцтво від 01.01.2009р. №013782). Загальна чисельність працюючих на підприємстві відповідно до даних 1-ДФ склала: станом на 01.07.2008р. - 3 особи, у т.ч. за сумісництвом - 1 особа; станом на 01.10.2008р. - 3 особи, у т.ч. за сумісництвом - 1 особа.

При проведенні аналізу податкової звітності ПП «Фірма ТОМЬ» встановлено, що за період з 01.01.2009р. по 31.03.2010р., підприємство задекларувало згідно декларацій дані, в яких податковим органом встановлені розбіжності, зокрема, у грудні 2009р.(на час здійснення господарської операції) загальна сума податкових зобовязань з ПДВ складає 85564 грн., загальна сума податкового кредиту 12625 грн., розрахунки за звітний період - 0 грн. Додаток К1 до декларацій з податку на прибуток не надавався, що свідчить про відсутність основних засобів на підприємстві, амортизаційні відрахування відсутні.

З урахуванням цих фактів ДПІ в Ілічівському районі зробила висновок про здійснення фінансово-господарської діяльності ПП «Фірма ТОМЬ» за межами правового поля.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що позивачем на підставі біржового договору купівлі-продажу транспортного засобу №020282 від 11.09.2008р. було придбано автомобіль марки RENAULT Меgаn 2006 року випуску.

Згідно акту приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів від 30.09.2008р. технічний стан зазначеного автомобіля відповідає нормам, за виключенням автошин, які не можуть використовуватись через високу ступінь зносу, у звязку з чим потребують заміни.

Позивачем було видано наказ №10 від 08.05.2009р. про придбання нових автошин навказаний автомобіль в кількості 4 шт. та зобовязано водія встановити нові автошини на автомобіль, а головного бухгалтера списати старі автошини в кількості 4шт.

Між позивачем та ПП «Фірма ТОМЬ» було укладено угоду купівлі-продажу автомобільних шин в кількості 4 шт., виконання якої підтверджується рахунком №711 від 25.12.2009р., накладною №711 від 29.12.2009р., податковою накладною №711 від 29.12.2009р. на суму 3000 грн., у т.ч. ПДВ - 500 грн.

Позивач сплатив за отриманий товар платіжним дорученням №21 від 28.12.2009р. в сумі 3000 грн.

На підставі наказу №10 від 08.05.2009р., водій позивача - ОСОБА_2 прийняв придбані автошини в кількості 4 шт., що підтверджується накладно-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) від 29.05.2009р.

Зазначені автошини використовуються у господарській діяльності позивача, що підтверджується карткою обліку малоцінних та швидкозношувальних предметів позивача, яка міститься в матеріалах справи.

Таким чином, спірна господарська операція позивача з ПП «Фірма ТОМЬ» має реальний товарний характер.

За відомостями акту перевірки, податковим органом не встановлено взаємовідносин позивача з платниками, установчі документи, свідоцтва про реєстрацію як платника ПДВ, первинні та інші документи яких були визнані недійсними в судовому порядку. Під час проведення перевірки, на пропозицію податкового органу, позивачем було проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, за результатами проведення якої розбіжностей між даними бухгалтерського обліку та фактичною наявністю не виявлено.

Статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем тих обставин, що укладений позивачем договір порушує публічний порядок, та відсутність підстав вважати його нікчемним. Доказів визнання спірного правочину недійсним в судовому порядку податковим органом не надано.

За вимогами п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п. п. 7.5.1.п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість ” ) .

Підпунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України “ Про податок на додану вартість ” забороняється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2. ст.7 наведеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом, який складається в момент виникнення податкових зобовязань у продавця. Відповідальність за складання податкових накладних і відповідність їх податковим зобовязанням несе саме продавець, а не покупець, який отримує податкові накладні.

За вимогами п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України “ Про податок на додану вартість ” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Зазначена в акті перевірки податкова накладна , що складена ПП «Фірма ТОМЬ» відповідає вимогам п.п. 7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Факт отримання позивачем ТМЦ від ПП «Фірма ТОМЬ» підтверджується наданими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами, які складені з дотриманням вимог ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”.

Позивачем також було надано документи, які свідчать про використання придбаних автошин у власній господарській діяльності.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо доведеності позивачем правомірності формування податкового кредиту за спірною господарською операцією за першою із подій.

Відповідно до ст. 11 Закону України „Про систему оподаткування” платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обовязкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Законом України „Про податок на додану вартість” введено непрямий податок на додану вартість, запровадження якого не повинно впливати на фінансово-господарську діяльність субєктів господарювання.

Згідно із цим Законом, яким визначено ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обовязок щодо визначення обєкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку продавця товару.

Обовязок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку покупця.

Закон України „Про податок на додану вартість” не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку покупця товару (послуг) за правильність визначення платником податку продавцем обєктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

Колегія суддів зазначає, що порушення норм Закону України „Про податок на додану вартість” контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відмовляє у задоволенні апеляційної скарги і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196,197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Жовтневої МДПІ м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011р. у справі №2а-22641/10/0570 -залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011р. у справі №2а-22641/10/0570 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через пять днів після направлення її копії, особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: С. А. Малашкевич

Судді: Т. П. Бадахова

О. О. Шишов