Постанова № 14971267, 13.04.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 квітня 2011 року Справа № 2а-2251/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: Судді:Агевича К.В. при секретарі: Ворошило О.Є.

за участю сторін:

представник позивача не зявився,

представник відповідача не зявився,

представник третьої особи № 1 Бордюгова В.І.,

представник третьої особи № 2 не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області, треті особи - підрозділ примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області, ОСОБА_2 про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 25079557, -

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2011 року до суду надійшов адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області, третя особа - підрозділ примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області про зупинення негайного виконання постанови щодо виконання виконавчого листа № 2а-340-2011 та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 25079557.

04.04.2011 р. від відповідача на адресу суду надійшло доповнення до адміністративного позову в якому він просить тільки скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 25079557.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 14.03.2011 р. державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області (надалі ППВР ВДВС ГУЮ у Луганській області) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа № 2а-340/2011, виданим 09.03.2011 р. Сватівським районним судом Луганської області за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області про зобовязання виплатити грошову допомогу при звільненні в розмірі 10 місячних посадових окладів.

УПФУ в Сватівському районі Луганської області не погоджується з постановою ППВР ВДВС ГУЮ в Луганській області про відкриття виконавчого провадження, з огляду на те, що позов ОСОБА_3 повинний був розглядати Луганський окружний адміністартивний суд відповідно до ст. 18 КАС України, а не Сватівський районний суд Луганської області.

Також відповідач, на думку позивача, порушив п. 5 ст. 18 ЗУ „Про виконавче провадження” при винесенні постанови та посилається на стару редакцію ЗУ № 2677-VI та не вказано у рядку „документ вступив у законну силу” не вказано коли рішення набрало законної сили.

Таким чином, позивач вважає постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження такою, що підлягає скасуванню.

Позивач до суду не звився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином(а.с.41). Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач до суду не звився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином(а.с.33). Причини неявки суду не повідомив.

Третя особа ОСОБА_2, до суду не звилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Причини неявки суду не повідомила.

Представник третьої особи - підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області, у судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав, викладених в письмових запереченнях(а.с.43-44). Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив таке.

14.03.2011 р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа 2а-340/2011року, виданого Сватівським районним судом Луганської області.

Виконавчий документ відповідає вимогам ст. 18 ЗУ „Про виконавче провадження”, а саме, у виконавчому документі зазначено:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;

Виконавчий документ підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою.

Враховуючи вищевикладене, третя особа вважає, що її дії відповідають чинному законодавству, а обставини, згідно яких виконавче провадження було відкрито, є обгрунтованими.

Заслухавши пояснення представника третьої особи - підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV “Про виконавче провадження”

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV “Про виконавче провадження” примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України “Про виконавче провадження”, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV “Про виконавче провадження”).

Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР “Про державну виконавчу службу” завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Частиною 4 статі 4 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР “Про державну виконавчу службу”передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 5 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV “Про виконавче провадження” визначено права та обовязки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а статтею 7 цього Закону встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що постановою Сватівського районного суду Луганської області від 02 березня 2011 року у справі № 2а-340-2011 задоволено позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_2 з визнання протиправними дій та зобовязання виплатити грошову допомогу на користь позивачів(а.с.5-6).

14.03.2011 р. на підставі виконавчого листа від 09 березня 2011 року № 2а-340-2011 відкрито виконавче провадження № 25079557(а.с.7).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача та третьої особи, суд виходить з наступного

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЗУ „Про виконавче провадження” державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом, надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання, заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом, роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Посилання позивача на те, що відповідач при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження керувався старою редакцією ЗУ № 606-XIV є необґрунтованими, адже зміст статей цього закону, якими повинен керуватись державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконачого провадження не змінився.

Згідно зі ст. 17 ЗУ № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:

1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;

2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

3) судові накази;

4) виконавчі написи нотаріусів;

5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;

8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;

9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" ( 3477-15 ).

Відповідно до ч.1 ст. 19 ЗУ „Про виконавче провадження” державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.

Згідно з ч.1, 2 ст. 25 ЗУ № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Посилання позивача на те, що в постанові про відкриття виконавчого провадження не вказано коли рішення набрало законної сили, не приймаються судом до уваги, окільки відповідно до ч.1 ст. 256 КАС України постанови прийняті в порядку скороченого провадження підлягають негайному виконанню, що в даному випадку мало місце, оскільки постанову на підставі якої видано виконавчий лист, було прийнято в порядку скороченого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем ППВР ВДВС ГУЮ в Луганській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі підставі виконавчого листа від 09 березня 2011 року № 2а-340-2011(а.с.7).

З огляду на викладене, позовні вимоги про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.03.2011 року ВП № 25079557 визнається судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 34 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року №7-93 “Про державне мито”від сплати державного мита (судового збору) звільнений.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 13 квітня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 18 квітня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області, третя особа - підрозділ примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 25079557 відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена та підписана у повному обсязі 18 квітня 2011 року.

Суддя К.В. Агевич