Постанова № 14971116, 14.02.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2011 року Справа № 1170/2а-35/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Моноліт - РРА” до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомленьрішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомленнярішення Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції №0001742310/0 та №0001752310/0 від 13.12.2010р. на загальну суму 22499 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомленнярішення Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції є незаконними, необґрунтованими та безпідставними, не відповідають фактичним обставинам справи, а також такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства. Оскільки, на момент сплати позивачем на рахунки приватного підприємства „Україна Спецагро” коштів за поставлений пісок, дане підприємство перебувало на обліку в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також мало свідоцтво платника податку на додану вартість. Що означає відсутність у позивача підстав для невключення зазначених сум до декларації з податку на прибуток підприємства.

Крім того, посилався на те, що факт придбання позивачем у ПП „Україна Спецагро” піску на загальну суму 39996 грн., в т.ч. ПДВ 6666 грн., підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними. Підтвердженням же перерахунку позивачем на розрахунковий рахунок ПП „Україна Спецагро” коштів за отриманий товар є відповідні платіжні доручення.

Таким чином, на думку позивача, ТОВ „Моноліт - РРА” правомірно віднесено до складу валових витрат суму коштів у розмірі 33330 грн., сплачених ПП „Україна Спецагро” за поставлений пісок.

В обґрунтування правомірності віднесення ТОВ „Моноліт - РРА” до складу податкового кредиту суму ПДВ 6666 грн., позивач посилався на те, що підставою для формування податкового кредиту є належно оформлені податкові накладні.

Крім того, позивачем під час проведення перевірки були надані податковому органу первинні документи, зокрема, видаткові накладні, які свідчать про факт передачі піску від ПП „Україна Спецагро” до ТОВ „Моноліт - РРА”, що автоматично спростовує твердження відповідача про відсутність поставки товару та свідчить про відсутність підстав, передбачених ч.1 ст.215 та ст.234 Цивільного кодексу України, для визнання договору купівлі-продажу піску між вищезазначеними юридичними особами недійсним, так як має місце настання правових наслідків, а саме переходу права власності на товар, за останнім.

В судове засідання, призначене на 14 лютого 2011 року, представник позивача не зявився, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.98).

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 14 лютого 2011 року, не зявився, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.99), виклавши свою позицію в письмових запереченнях проти позову (а.с.69-73).

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач посилався на правомірність прийняття податковим органом податкових повідомленьрішень №0001742310/0 та №0001752310/0 від 13.12.2010р.. Оскільки, позивачем завищено валові витрати за 1 квартал 2009 року в сумі 33330 грн. в частині придбаних ТМЦ, які проведено на підставі нікчемного правочину.

Крім того, посилався на те, що в ході перевірки позивача встановлено, що ТОВ „Моноліт - РРА” віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість податкові накладі, отримані від ПП „Україна Спецагро”, які виписані на операцію, що проведена на підставі нікчемного правочину.

Суд, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до акту Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції №54/23-10/35804438 від 30.11.2010р. про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ „Моноліт - РРА” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2009р. по взаємовідносинах з ПП „Україна Спецагро”, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі за текстом Закон №334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 8333 грн., в т.ч. за 1 квартал 2009 року на суму 8333 грн. (а.с.12-21).

На підставі даного акту перевірки Кіровоградською обєднаною державною податковою інспекцією, згідно з абз. „б” пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (далі за текстом Закон №2181-ІІІ) прийнято податкове повідомлення - рішення №0001752310/0 від 13.12.2010р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 12500 грн., в тому числі, 8333 грн. за основним платежем та 4167 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.38).

Судом встановлено, що позивачем протягом березня 2009 року отримано від ПП „Україна Спецагро” пісок річний в кількості 404 тон. на загальну суму 39996 грн. в т.ч. ПДВ 6666 грн..

Факти придбання позивачем у ПП „Україна Спецагро” вищезазначеного товару підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а саме податковими накладними від 13.03.2009р. №215, від 23.03.2009р. №230 та від 25.03.2009р. №235 (а.с. 48-50) та видатковими накладним від 13.03.2009р. №215, від 23.03.2009р. №230 та від 25.03.2009р. №235 (а.с. 42, 44, 46).

Позивачем за отриманий товар платіжними дорученнями №37 від 13.03.2009р., №44 від 23.03.2009р. та №45 від 25.03.2009р. перераховано на розрахунковий рахунок ПП „Україна Спецагро” суму в загальному розмірі 39996 грн., в т.ч. ПДВ 6666 грн. (а.с.43, 45, 47).

Згідно ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. №996-XIV (далі за текстом Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, враховуючи наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що підставою для бухгалтерського обліку господарської операції щодо постачання ПП „Україна Спецагро” позивачу піску річного в кількості 404 тон. на загальну суму 39996 грн. є належні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення даної господарської операції.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР господарською діяльністю є будь - яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Аналіз наведених норм дає підстави для визначення таких обов'язкових ознак господарської діяльності, як: провадження такої діяльності суб'єктами господарювання; здійснення її у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Відповідно до статуту ТОВ „Моноліт - РРА” метою діяльності позивача є виробничо господарська діяльність, спрямована на отримання прибутку для задоволення соціально економічних потреб засновників та членів трудового колективу.

При цьому, предметом діяльності Товариства є, в тому числі, виробництво готових для використання бетонних сумішей та виробів з бетону для будівництва (а.с.27-35).

Судом встановлено, що ТОВ „Моноліт - РРА” придбано у ПП „Україна Спецагро” пісок річний в кількості 404 тон. на загальну суму 39996 грн. з метою виробництва бетону.

Наведене вище дає підстави вважати, що позивачем отримано від ПП „Україна Спецагро” зазначений товар з метою подальшого його використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Враховуючи те, що кошти в сумі 39996 грн., які було перераховано позивачем на розрахунковий рахунок ПП „Україна Спецагро” , є компенсацією вартості піску річного в кількості 404 тон. для подальшого його використання у власній господарській діяльності, а також наявність документального підтвердження виконання вищезазначеної операції, наданими суду первинними документами, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено до валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) суми нарахованих (сплачених) витрат за пісок річний в кількості 404 тон. на загальну суму 39996 грн.. Що означає відсутність у відповідача правових підстав для визначення ТОВ „Моноліт - РРА” суми податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 12500 грн., в тому числі, 8333 грн. за основним платежем та 4167 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та протиправність прийняття Кіровоградською обєднаною державною податковою інспекцією податкового повідомлення - рішення №0001752310/0 від 13.12.2010р..

Відповідно до акту Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції №54/23-10/35804438 від 30.11.2010р. про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ „Моноліт - РРА” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2009р. по взаємовідносинах з ПП „Україна Спецагро”, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. №168/97-ВР, (далі за текстом Закон №168/97-ВР), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 6666 грн..

В результаті виявлення даного порушення Кіровоградською обєднаною державною податковою інспекцією, згідно з абз. „б” пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону №2181-ІІІ прийнято податкове повідомлення рішення №0001742310/0 від 13.12.2010р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 9999 грн., в тому числі, 6666 грн. за основним платежем та 3333 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.37).

У п.3.2 акту Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції №54/23-10/35804438 від 30.11.2010р. зазначено, що за період з 01.01.2009р. по 31.03.2009р. ТОВ „Моноліт - РРА” задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 38200 грн.. При цьому, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за даний період встановлено його завищення всього в сумі 6666 грн. (а.с.18)

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі, при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару (послуги) та його оплати, а також наявність мети отримання послуг, повязаної із подальшим використанням отриманих послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп..7.4.5 п.7.4 ст.7 №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Згідно п.7.1 ст.7, пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. При здійсненні господарської операції у момент виникнення податкових зобовязань продавця складається податкова накладна у двох примірниках.

Відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону №168/97-ВР, бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку із надмірною сплатою податку у випадках, визначених Законом про ПДВ.

У відповідності з пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні періоди ( у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону 168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону 168/97-ВР платник податків може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів або про його бюджетне відшкодування. Зазначене рішення відображається платником податків у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті.

Із зазначеного вище слідує, що підставою зарахування сплаченого податку до податкового кредиту відповідного звітного періоду, та при наявності умов, визначених пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону 168/97-ВР, а також підставою бюджетного відшкодування суми ПДВ в наступному періоді, є наявність передбачених законом бухгалтерських документів, що підтверджують факти отримання товару (послуги) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуги), повязаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.

Враховуючи те, що факт придбання позивачем у ПП „Україна Спецагро” піску річного в кількості 404 тон. на загальну суму 39996 грн., в т.ч. ПДВ 6666 грн. підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами, суд дійшов висновку про фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого ТОВ „Моноліт - РРА” ПДВ у розмірі 6666 грн. до податкового кредиту.

Враховуючи встановлений в судовому засіданні факт правомірності та обґрунтованості віднесення позивачем до валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) суми нарахованих (сплачених) витрат за пісок річний в кількості 404 тон. на загальну суму 39996 грн., в т.ч. ПДВ 6666 грн.., суд дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 6666 грн., сплачену позивачем у звітному періоді у звязку з придбанням у ПП „Україна Спецагро” зазначеного товару. Що означає протиправність визначення податковим органом позивачу суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 9999 грн., в тому числі, 6666 грн. за основним платежем та 3333 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції №0001742310/0 та №0001752310/0 від 13.12.2010р..

Наведене вище свідчить про обґрунтованість позовних вимог та неправомірність прийняття Кіровоградською обєднаною державною податковою інспекцією податкових повідомлень - рішень №0001742310/0 та №0001752310/0 від 13.12.2010р..

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати в розмірі 03 грн. 40 коп., здійснені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь ТОВ „Моноліт - РРА”.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції №0001742310/0 та №0001752310/0 від 13 грудня 2010 року.

Присудити товариству з обмеженою відповідальністю „Моноліт - РРА” з Державного бюджету України судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп..

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Т.М. Кармазина