Постанова № 14970900, 11.04.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2011 р. справа № 2а/0570/4400/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 17.30

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бєломєстнова О. Ю.

при секретаріАврамченко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Державного підприємства „Вугільна компанія „Краснолиманська”

до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000018312/0/8868/15-16-23/3 від 04.03.2011 року

за участю представника позивача Попова С.Г.

представника відповідача Панкова К.М.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державне підприємство „Вугільна компанія „Краснолиманська” звернувся з адміністративним позовом до відповідача - Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000018312/0/8868/15-16-23/3 від 04.03.2011 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 644323,38 грн. за несвоєчасну сплату податкових зобовязань з податку на додану вартість.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 000018312/0/8868/15-16-23/3 від 04.03.2011 року у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 480273,38 грн. за несвоєчасну сплату податкових зобовязань з податку на додану вартість.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте під час дії Податкового кодексу України, але виходячи з порушень норм Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який втратив чинність. Крім того, у судовому засіданні позивач навів, що ним були самостійно сплачені податкові зобовязання з ПДВ із зазначенням у платіжних документах періоду їх виникнення. Позивач зазначає, що він вправі вільно розпоряджатися належними йому коштами, тому висновки відповідача щодо сплати підприємством податкового боргу, а не визначених позивачем зобовязань, є неправомірними. Відповідач, за твердженням позивача, не вправі самостійно визначати зобовязання, в погашення яких спрямовуються сплачені позивачем суми, тому з посиланням на Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Господарський кодекс України позивач просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобовязань з ПДВ.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує за тих підстав, що твердження позивача про наявність у нього права самостійно визначати черговість оплати податкових зобовязань не відповідає чинному законодавству. З посиланням на норми Конституції України, Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідач зазначає, що податковий борг погашається пропорційно погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення. У відповідності з цим приписом відповідач визначив, які податкові зобовязання сплачені позивачем, та встановив факт порушення строків сплати узгодженої суми податкових зобовязань при затримці більш ніж 30 днів. У звязку з цим, відповідно до 126 Податкового кодексу України відповідач застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 644323,38 грн. за спірним податковим повідомленням-рішенням. Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, наведених у запереченнях від 31.03.101.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив:

Позивач, Державне підприємство „Вугільна компанія „Краснолиманська” є субєктом підприємницької діяльності юридичною особою, зареєстрований виконавчим комітетом Красноармійської міської ради Донецької області 23.11.2001р., ідентифікаційний код 31599557, свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 №530201.

Відповідачем проведена камеральна перевірка своєчасності сплати узгодженого податкового зобовґязання з податку на додану вартість позивача по деклараціям за вересень 2010 року від 20.10.10 № 9004495208, за листопад 2010 року від 20.12.10 № 9005772097. Результати перевірки відображені у акті №127/15-16-23/3-31599557 від 18.02.2011р. (надалі Акт перевірки). За змістом цього акту відповідач встановив, що у порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі Закон «Про порядок погашення…») платником податку несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкових зобовязань з податку на додану вартість у сумі 3221616,90 грн.

На підставі акту перевірки 04 березня 2011 року відповідачем було прийняте податкове повідомлення рішення № 0000181312/0/8868/15-16-23/3, відповідно до якого на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за затримку більше 30 календарних днів узгодженої суми податкового зобовязання з ПДВ до позивача застосований штраф у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу, що складає 644323,38 грн.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач виходив з того, що несвоєчасно сплачені податкові зобовязання виникли на підставі декларацій з податку на додану вартість від 20.10.2010р. № 9004495208, від 20.12.2010р. № 9005772097.

Позивач надав суду копії платіжних доручень, за якими за висновками відповідача відбулася сплата податкового боргу з ПДВ: № 4199 від 29.12.2010р. на суму 357705,70грн., № 1058/2 від 29.12.2010р. на суму 34844,80 грн., № 4022 від 09.12.2010р. на суму 103211,30 грн., № 4024 від 09.12.2010р. на суму 595583,40 грн., № №4023 від 09.12.2010р. на суму 297178,20 грн., № 3877 від 03.12.2010р. на суму 199244,40 грн., № 4070 від 17.12.201р. на суму 3318,55грн., №4071 від 17.12.2010р. на суму 992888,50 грн.

Що стосується платіжного доручення № 4197 від 29.12.2010р. на суму 637642,05 грн., яке зазначено у акті перевірки, представник позивача у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими платіжне доручення з такими реквізитами на підприємстві відсутнє. Натомість надав платіжне доручення № 4198 від 29.12.2010р. на суму 640500,00 грн., з призначенням платежу «частина сплата частки розстрочки по ПДВ згідно договору №28/24 від 30.08.2010р.».

Усі надані платіжні доручення зазначені у акті перевірки та були враховані відповідачем у картці особового рахунку позивача з ПДВ.

Суд враховує, що причиною виникнення даного спору є різне тлумачення сторонами податкового боргу, який позивач погашав протягом 2010 року зазначеними платіжними дорученнями. Суд дійшов висновків, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції, до яких відноситься відповідач, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Крім того, на них покладена функція із забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства.

Здійснюючи ці повноваження відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення, яким застосував до позивача штрафні санкції на підставі ст. 126 Податкового кодексу України. Згідно із зазначеною нормою у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Кодексом, та якщо така затримка складає більш 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, вказаний платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З цієї норми Закону випливає, що для її застосування обовязковим є встановлення боргу, який був погашений та строку затримки у його сплаті. На час погашення боргу був чинний Закон «Про порядок погашення…».

Погашення податкового боргу відповідно до ст. 7 Закону «Про порядок погашення…» може бути самостійним з боку платника податків (п. 7.1 ст. 7) або за рішенням органу стягнення (п. 7.2 ст. 7).

Джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, що передбачене п. 7.1.1 ст. 7 Закону «Про порядок погашення…». Коштами у складі майна суб'єктів господарювання відповідно до ч. 5 ст. 139 ГК України є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Вони також входять до визначення майна у розумінні ч. 1 зазначеної статті.

Частиною 1 статті 134 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Тобто платник податків, який є субєктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.

Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Відповідно до п. 17.1 зазначеного вище Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Так, постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Одним з реквізитів платіжного доручення, які передбачені п.3 цієї Інструкції є «Призначення платежу». Згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті «Призначення платежу» цього документу.

Як вбачається з наданих позивачем платіжних доручень на перерахування податку на додану вартість, у реквізиті «Призначення платежу» ним вказані «договір про реструктуризацію податкового боргу № 28/24 від 30.08.2010р.», «договір про реструктуризацію податкового боргу № 25/24 від 30.07.2010р.», «договір про реструктуризацію податкового боргу № 22/24 від 30.06.2010р.», «договір про реструктуризацію податкового боргу № 34/24 від 30.09.2010р.», «сплата податку на додану вартість за листопад 2010р., згідно декларації», «податок на ПДВ, згідно декларації за листопад 2010р.».

Як встановлено у судовому засіданні, 30.07.2010р., 30.08.2010р., 30.06.2010р., 30.09.2010р. між відповідачем та позивачем були укладені договора про реструктуризацію податкового боргу строком з 30.07.2010р. до 15.12.2010р., 30.06.2010р. до 15.12.2010р., з 30.09.2010р. до 15.12.2010р. відповідно. Зобовязання за договорами були сплачені платіжними дорученнями: № 4022 від 09.12.2010р. на сумум 103211,30 грн., № 4024 від 09.12.2010р. на суму 595583,40 грн., № №4023 від 09.12.2010р. на суму 297178,20 грн., № 3877 від 03.12.2010р. на суму 199244,40 грн., № 4071 від 17.12.2010р. на суму 992888,50 грн., № 4070 від 17.12.2010р. на суму 3318,55 грн., № 4198 від 29.12.2010р. на суму 640500,00 грн.

Платіжними дорученнями № ПДВ № 4199 від 28.12.2010р. на суму 357705,70грн., № 1058/2 від 29.12.2010р. на суму 34844,80 грн. позивачем були сплачені податкові зобовязання з ПДВ за листопад 2010 року.

Це відрізняється від податкового боргу за декларацією від 20.10.2010р. № 9004495208, від 20.12.2010р. № 9005772097, з яких виходив відповідач при застосуванні штрафних санкцій за спірним податковим повідомленням-рішенням.

Що стосується оплати за платіжними дорученнями: № 4071 від 17.12.2010р. на суму 992888,50 грн., № 4070 від 17.12.2010р. на суму 3318,55 грн., 4198 від 29.12.2010р. на суму 640500,00 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з зазначених платіжних доручень, позивачем було 17.12.2010р., 29.12.2010р. здійснено оплату на виконання договорів про реструктуризацію податкового боргу № 28/24 від 30.08.2010р., №34/24 від 30.09.2010р. по строку з 30.08.2010р. до 15.12.2010р., з 30.09.2010р. до 15.12.2010р. відповідно.

Цими договорами встановлений термін сплати «15.09.2010р., 15.11.2010р., 15.12.2010р.» та «15.11.2010р., «15.12.2010р.» відповідно.

Таким чином, в даному випадку має місце прострочення позивачем виконання зобовязань за зазначеними вище договорами, але на строк до 30 днів.

Відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України У разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Виходячи з наведеної норми позивач мав сплатити штрафні санкції за вказану затримку у сумі 164050,00 грн. ((3333,34 грн. за платіжним дорученням № 4070 від 17.12.2010р. +996666,66 грн. за платіжним дорученням №4071 від 17.12.2010р. + 640500,00 грн. за платіжним дорученням №4198 від 29.12.2010р.)х10% = 164050,00грн.). Різниця між сумою штрафних санкцій за спірним податковим повідомленням-рішення та цією сумою складає 480273,38 грн. Саме у цій частині позивач просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №.000018312/0/8868/15-16-23/3 від 04.03.2011 року

Зважаючи на наведене, висновки акту перевірки зроблені відповідачем без урахування приписів Конституції України, Господарського кодексу України, Закону України «Про порядок погашення…» та інших наведених вище нормативно-правових актів. Позивачем допущена затримка у погашенні податкового боргу, але не така, як зазначено у Акті перевірки. У звязку з цим прийняте на підставі цього акту податкове повідомлення-рішення є частково незаконним та таким, що підлягає частковому визнанню недійсним.

Відповідно до ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати з судового збору.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст. ст. 4, 7, 94, 160, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства „Вугільна компанія „Краснолиманська” до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000018312/0/8868/15-16-23/3 від 04.03.2011 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 480273,38 грн. задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку № 000018312/0/8868/15-16-23/3 від 04.03.2011 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 480273,38 грн. за несвоєчасну сплату податкових зобовязань з податку на додану вартість.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства „Вугільна компанія „Краснолиманська” (85310, Донецька область, м. Родинське, ЄДРПОУ 31599557) судові витрати з судового збору (державного мита) у розмірі 3 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з моменту отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина рішення проголошена у судовому засіданні 11 квітня 2011р. Постанова складена у повному обсязі 15 квітня 2011р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.