Постанова № 14970898, 14.04.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2011 р. справа № 2а/0570/3315/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14.30

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бєломєстнова О. Ю.

при секретаріАврамченко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (ВП «Шахта «Жовтневий рудник»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з великими платниками податків у м. Донецьку

про визнання недійсними податкових повідомлень рішень від 04.11.2010р. №0001271312/0/41514/10/15-16-23/3 та від 13.12.2010р. № 0001271312/1/47547/10/15-16-23/3

за участі представника позивача Матюхіної І.Г.

представника відповідача Панкова К.М.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» (ВП «Шахта «Жовтневий рудник») звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсними податкових повідомлень рішень від 04.11.2010р. №0001271312/0/41514/10/15-16-23/3 та від 13.12.2010р. № 0001271312/1/47547/10/15-16-23/3.

В обґрунтування позову зазначає, що рішеннями Спеціалізованої державної податкової інспекції з великими платниками податків у м. Донецьку неправомірно застосовані штрафні санкції до підприємства за порушення граничного строку сплати узгоджених сум податкового зобов'язання.

Позивач зазначає, що підставою для нарахування штрафних санкцій стало зарахування податковим органом платежів, сплачених підприємством в 2010 році в рахунок сплати поточних зобовязань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин в погашення податкового боргу інших періодів, а не тих, що були визначені у платіжних дорученнях. Позивач зазначає, що він вправі вільно розпоряджатися належними йому коштами, тому висновки відповідача щодо сплати підприємством податкового боргу, а не визначених позивачем зобовязань, є неправомірними. Відповідач, за твердженням позивача, не вправі самостійно визначати зобовязання, в погашення яких спрямовуються сплачені позивачем суми, тому з посиланням на Цивільний кодекс України, Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивач просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення 04.11.2010р. №0001271312/0/41514/10/15-16-23/3 та від 13.12.2010р. № 0001271312/1/47547/10/15-16-23/3.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, які наведені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання зявився, адміністративний позов не визнав. Вважає, що твердження позивача про наявність у нього права самостійно визначати черговість оплати податкових зобовязань не відповідає чинному законодавству. З посиланням на норми Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідач зазначає, що податковий борг погашається пропорційно погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення. У відповідності з цим приписом відповідач визначив, які податкові зобовязання сплачені позивачем, та встановив факт порушення строків сплати узгодженої суми податкових зобовязань більш ніж 90 календарних днів. У звязку з цим, відповідно до п. 17.1.7 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідач застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 39464,61 грн. за спірним податковим повідомленням-рішенням. Просив суд в задоволені позову відмовити.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради як юридична особа, код ЄДРПОУ 33161769 та є платником податків.

ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» має відокремлені підрозділи, одним з яких є Шахта «Жовтневий рудник».

Відповідач Спеціалізована державна податкова інспекція з великими платниками податків у м. Донецьку є субєктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

Відповідачем проведена перевірка відокремленого підрозділу шахта «Жовтневий рудник» державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» з питань несвоєчасної сплати до бюджету плати за користування надрами за І квартал 2009 року, про що складений акт № 1318/15-16-23/3-33577425 від 28.10.2010 року.

На підставі цього акту, відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами було прийняте податкове повідомлення-рішення від 04.11.2010р. №0001271312/0/41514/10/15-16-23/3, яким за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з плати за користування надрами визначений штраф у розмірі 39464,61 грн.

Позивач не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням оскаржив його до Спеціалізованої державної податкової інспекції з великими платниками податків у м. Донецьку. Рішенням про результати розгляду первинної скарги № 45486/10/25-013 від 30.11.2010р. було залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 04.11.2010р. №0001271312/0/41514/10/15-16-23/3, а скарга платника - без задоволення.

Відповідно до п.4.3 Наказу Державної податкової адміністрації України № 253 від 21.06.2001р. „Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій” відповідачем було прийняте та надіслане позивачеві податкове повідомлення-рішення від 13.12.2010р. № 0001271312/1/47547/10/15-16-23/3, яким за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з плати за користування надрами визначений штраф у розмірі 39464,61 грн.

Позивач оскаржує зазначені податкові повідомлення-рішення у повному обсязі.

Статтею 1 Закону України «Про систему оподаткування» передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита, не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Відповідно до ст.9 цього Закону платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

На момент виникнення спірних правовідносин порядок сплати зобов'язань платників податків встановлений Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом про оподаткування.

Підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

·при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

·при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

·при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Таким чином, умовою застосування штрафної санкції у відповідності до приведеної норми Закону є наявність несвоєчасно оплаченого узгодженого податкового зобовязання.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно з п. «б» пп. 4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов`язань перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкові розрахунки подаються платниками в органи державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу за місцем податкової реєстрації платника.

Також, підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 того ж закону встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно до ст. 28 Кодексу про надра користування надрами є платними. Плата справляється за користування надрами у вигляді, зокрема, платежів за користування надрами.

Відповідно до п. 6.1 Інструкції про порядок обчислення і справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету України по геології і використанню надр від 30.12.1997 № 207/472/51/157 базовий податковий (звітний) період для плати за користування надрами для видобування корисних копалин дорівнює календарному кварталу.

Розрахунки плати за користування надрами для видобування корисних копалин складаються користувачами надр та їх філіями, щокварталу, накопичувальним підсумком з початку року, і подаються до органів державної податкової служби за місцезнаходженням родовища корисних копалин протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Відповідно до п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Судом встановлено, що позивач самостійно не проводив погашення податкового боргу по платі за користування надрами для видобування корисних копалин за період, що зазначений у акті перевірки № 1318/15-16-23/3-33577425 від 28.10.2010р. ( І квартал 2009р.) платіжними дорученнями №2143 від 30.11.2009р. на суму 385,75 грн., № 2772 від 28.01.2010р. на суму 391,82 грн., №3098 від 22.02.2010р. на суму 391,74 грн., № 3644 від 26.03.2010р. на суму 391,65 грн., № 4343 від 20.05.2010р. на суму 391,61 грн., №4643 від 18.06.2010р., на суму 391,47 грн., № 161 від 26.07.2010р. на суму 391,32 грн., №782 від 26.08.2010р. на суму 303,89 грн.

Такого висновку суд дійшов з наступного:

Погашення податкового боргу відповідно до ст. 7 Закону «Про порядок погашення…» може бути самостійним з боку платника податків (п. 7.1 ст. 7) або за рішенням органу стягнення (п. 7.2 ст. 7).

Джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, що передбачене п. 7.1.1 ст. 7 Закону «Про порядок погашення…». Коштами у складі майна суб'єктів господарювання відповідно до ч. 5 ст. 139 ГК України є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Вони також входять до визначення майна у розумінні ч. 1 зазначеної статті.

Частиною 1 статті 134 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Тобто платник податків, який є субєктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.

Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Відповідно до п. 17.1 зазначеного вище Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Так, постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Одним з реквізитів платіжного доручення, які передбачені п.3 цієї Інструкції є «Призначення платежу». Згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті «Призначення платежу» цього документу.

Так, в платіжних дорученнях, наданих позивачем, в графі «призначення платежу» зазначено «розстрочення платежу за користування надрами згідно рішення суду по справі № 2а-7026/07» та періоди, за які сплачуються суми. Копії відповідних судових рішень наявні у матеріалах справи.

Тобто позивач визначив власне волевиявлення, згідно з яким вказаними платежами погашаються розстрочені судом податкові зобовязання, а не податковий борг з з плати за користування надрами за І квартал 2009р., як зазначено у акті перевірки.

Зважаючи на право позивача вільно розпоряджатися власними коштами відповідач мав зарахувати їх у погашення податкового боргу виключно у випадку, коли у графі «призначення платежу» зазначено про погашення податкового боргу. У всіх інших випадках не заважаючи на коректність змісту вказаної графи відповідач такого права не має.

Зважаючи на це, висновки акту перевірки зроблені відповідачем без урахування приписів Конституції України, Господарського кодексу України, Закону України «Про порядок погашення…» та інших наведених вище нормативно-правових актів. У звязку з цим прийняті на підставі цього акту податкові повідомлення-рішення є незаконними та такими, що підлягає визнанню недійсним частково, а саме у розмірі 1519,66 грн. ((385,75 грн. за платіжним дорученням № 2143 від 30.11.2009р. + 391,82 грн. за платіжним дорученням № 2772 від 28.01.2010р. + 391,74 грн. за платіжним дорученням № 3098 від 22.02.2010р. +391,65 грн. за платіжним дорученням № 3644 від 26.03.2010р. + 391,61 грн. за платіжним дорученням № 4343 від 20.05.2010р. + 391,47 грн. за платіжним дорученням № 4643 від 18.06.2010р.+ 391,32 грн. за платіжним дорученням №161 від 26.07.2010р. + 303,89 грн. за платіжним дорученням № 782 від 26.08.2010р.) х50% = 1519,66 грн.).

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на пункт 7.7 ст. 7 Закону «Про порядок погашення…», відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як вже зазначалося, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма не може бути застосована як обмеження права платника податків самостійно розпоряджатися власними коштами, оскільки спосіб такого обмеження законами України не встановлений. Обовязковість встановлення способів обмеження права власності саме законами України випливає з п.7 ст. 92 Конституції України, відповідно до якого виключно законами України визначається правовий режим власності, а також ч.3 ст. 134 ГК України згідно з яким правові форми реалізації права власності у сфері господарювання визначаються цим Кодексом і законом.

Що стосується зазначених у акті перевірки № 1318/15-16-23/3-33577425 від 28.10.2010р. платіжних доручень № 001 від 05.10.2009р. на суму 4383,96 грн., № 005 від 18.08.2010р. на суму 65901,07 грн., № 3643 від 30.09.2010р. на суму 5604,87 грн. суд зазначає наступне.

На підтвердження здійснення оплати за вищезазначеними у акті перевірки платіжними дорученнями позивачем було надано квитанції № 1 від 05.10.2009р. на суму 49501,98 грн., № 5 від 18.08.2010р. на суму 69303,96 грн., разом з актами про спрямування готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків № 31 від 05.10.2009р. та 18.08.2010р. відповідно. З зазначених квитанцій не вбачається інформації про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Щодо платіжного доручення № 3643 від 30.09.2010р., в якому призначення платежу: «погашення податкового боргу за використання надрами згідно розпорядження №118/66» представник позивача надав пояснення, згідно яких він не має можливості надати зазначене розпорядження та інформацією про нього не володіє.

У частині цих платежів позивач не визначив, що він сплачує податкові зобовязання, а не податковий борг. Тому у відповідача були підстави зарахувати їх у погашення податкового боргу та визначити строк відповідної затримки платежу.

У звязку з цим, враховуючи вищевикладене, спірні податкові повідомлення рішення в частині визначення штрафу у розмірі 37944,95 грн. є законними.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати з судового збору.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст. ст. 4, 7, 94, 160, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (ВП «Шахта «Жовтневий рудник») до Спеціалізованої державної податкової інспекції з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсними податкових повідомлень рішень від 04.11.2010р. №0001271312/0/41514/10/15-16-23/3 та від 13.12.2010р. № 0001271312/1/47547/10/15-16-23/3 задовольнити частково.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з великими платниками податків у м. Донецьку від 04.11.2010р. №0001271312/0/41514/10/15-16-23/3 та від 13.12.2010р. № 0001271312/1/47547/10/15-16-23/3 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1519,66 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (ВП «Шахта «Жовтневий рудник») (83001, м. Донецьк вул. Артема, 63, ЄДРПОУ 33161769) судові витрати з судового збору (державного мита) у розмірі 1,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина рішення проголошена у судовому засіданні 14 квітня 2011р. Постанова складена у повному обсязі 15 квітня 2011р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.