Постанова № 14970897, 07.04.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2011 р. справа № 2а/0570/3465/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14.30

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Бєломєстнова О. Ю.

при секретаріАврамченко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора»

до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька

про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000202343/22 від 18.02.2011р.

за участю представника позивача Мойсєєвича Д.В.

представника відповідача Бистрова М.І.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000202343/22 від 18.02.2011р. У подальшому позивач уточнив позовні вимоги та остаточно простив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000202343/22 від 18.02.2011р. у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4962,74 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 04.02.2011 року ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька було проведено перевірку за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій в магазині, що розташований за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 204 «б» та використовується ТОВ «ТС Обжора».

За результатами перевірки був складений акт № 17/05/66/23/33967456 від 04.02.2011р., у якому відображені порушення п.п. 12, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Після перевірки позивач надав відповідачеві документи, відсутність яких була зазначена у акті перевірки як підстава для висновку про порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх зберігання. На підставі зазначеного акту та відповідно до п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, ст. 17, п. 1 ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000202343/22 від 18.02.2011р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4970,74 грн.

Позивач не згоден з зазначеним податковим повідомленням - рішенням у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4962,74 грн. Зазначає, що відсутність прибуткових накладних за місцем реалізації товарів не може бути достатньою підставою для висновків про не ведення в установленому законодавством порядку обліку товарних запасів на складах та /або за місцем їх реалізації. Крім того, частина необхідних документів була наявна на момент перевірки у магазині.

Посилаючись на Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001р. № 107/5298, вважає, що ТОВ «ТС Обжора» належним чином забезпечує ведення прибуткових ордерів та облікових регістрів щодо обліку товарних запасів за місцем реалізації/зберігання запасів. Законодавством не встановлений обовязок субєкта господарювання зберігати накладні на товар за місцем його продажу. Зазначає, що первинні документи знаходилися у бухгалтерській службі підприємства, що відповідає п. 4.9 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 10 січня 2007 р. N 2. Окремо позивач вказує на встановлений п. 44.6 ст. 44 ПК України обовязок податкового органу після закінчення перевірки та до прийняття рішення приймати та враховувати додатково надані документи. Зважаючи на те, що відповідачем не прийняті до уваги надані до прийняття спірного рішення накладні, які підтверджують одержання товару позивачем, він вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4962,74 грн.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, які викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання зявився, адміністративний позов не визнав з підстав, які викладені у запереченнях на адміністративний позов від 18.03.2011р. Посилаючись на Конституцію України, Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначає, що працівниками ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька було проведено перевірку позивача у магазині, який розташований за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 204 «б». За результатами перевірки було складено акт № 17/05/66/23/33967456 від 04.02.2011р., який має статус письмового доказу в розумінні ст. ст. 69, 79 КАС України. Актом перевірки встановлені порушення п.п. 12, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». На підставі цього акту винесено податкове повідомлення-рішення № 0000202343/22 від 18.02.2011р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4970,74 грн. Вважає, що дане рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийняте правомірно і згідно чинного законодавства, оскільки на момент проведення перевірки у відповідача були відсутні первинні документи (накладні), які б підтверджували ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації товарів. Така відсутність підтверджується актом перевірки та їх наданням пізніш. Враховуючи наведене просить в задоволені позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши представника позивача, представників відповідача та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» зареєстроване як субєкт підприємницької діяльності - юридична особа, код ЄДРПОУ 33967456.

04.02.2011 року ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька було проведено перевірку за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій в магазині, що розташований за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 204 «б» та належить ТОВ «ТС Обжора».

В ході перевірки були встановлені порушення п.п. 12, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (надалі Закон «Про застосування РРО»). А саме:

·невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків з сумою, яка зазначена в денному «Х» - звіті РРО різниця складає 3,23грн.;

·неведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на загальну суму 2484,87 грн., зокрема відсутність на момент перевірки будь-яких прибуткових документів на товар.

Результати перевірки відображені у акті від 04.02.2011р. № 17/05/66/23/33967456 (надалі Акт перевірки).

Статтею 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції. Зокрема, у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, у разі вчинення правопорушення вперше - 1 гривня.

Статтею 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі Акту перевірки, відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, ст. 17, п. 1 ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000202343/22 від 18.02.2011р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4970,74 грн. (4969,74 грн. + 1,00 грн. = 4970,74грн.).

Позивач не згодний з даним податковим повідомленням - рішенням в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4962,74 грн., яке відповідає порушенню п. 12 ст. 3 Закону «Про застосування РРО».

Суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону «Про застосування РРО» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 того самого закону визначено, що облік товарних запасів ведеться юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам.

Наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року N 291, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за N 892/4185, затверджена Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій.

Згідно з цією інструкцією облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу ведеться на рахунку 28 "Товари". Цей рахунок використовують в основному збутові, торгові та заготівельні підприємства і організації, а також підприємства громадського харчування (розділ 1 клас 2 Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N168/704, записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 вказаного Положення передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п. 2.2 Положення).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. На виконання цієї норми наказом Міністерства фінансів України від 10 січня 2007 р. N 2 затверджені Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів (надалі Методичні рекомендації).

Відповідно до них (п.4.3) приймання, зберігання, відпуск та облік запасів в місцях їх зберігання здійснює матеріально відповідальна особа.

Надходження запасів на підприємство оформлюється відповідними документами, типові форми яких затверджуються Державним комітетом статистики України та іншими центральними органами виконавчої влади (п. 3.1. Методичних рекомендацій).

До таких документів належить прибутковий ордер (форма N М-4), який у відповідності до наказу Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» від 21 червня 1996 року N193(надалі наказ Міністерства статистики України від 21.06.96 N193) застосовується для обліку матеріалів, які надходять на підприємство від постачальників чи з переробки. Прибутковий ордер в одному примірнику складається матеріально відповідальною особою у день надходження цінностей на склад.

Для обліку руху матеріальних цінностей в середині підприємства наказом Міністерства статистики України від 21.06.96 N193 затверджена форма накладної вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма N М-11).

Згідно з п.4.8 Методичних рекомендацій облік запасів на складі може здійснюватися із застосуванням картки складського обліку матеріалів (форма М-12, затверджена наказом Міністерства статистики України від 21.06.96 N 193). При незначній номенклатурі запасів замість карток складського обліку може застосовуватися книга обліку залишків запасів на складі.

На підприємствах, які відображають запаси за оперативно-бухгалтерським методом, для відображення залишків запасів на складі підприємства на кінець звітного періоду може застосовуватися відомість обліку залишків матеріалів на складі (форма М-14, затверджена наказом Міністерства статистики України від 21.06.96 N 193).

З наведених норм вбачається, що облік товарних запасів юридичною особою полягає у веденні в регістрах бухгалтерського обліку по рахунку 28 "Товари" записів щодо руху товарно-матеріальних цінностей, які надійшли на підприємство; оформленні первинних та інших документів, які б підтверджували одержання товарів; оприбуткуванні товарів на складі; веденні відповідних записів у формах, передбачених наказом Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» від 21 червня 1996 року N193, тощо.

Відповідно до п. 4 ч.2 ст. 129 Конституції України засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Одним з принципів адміністративного судочинства, який передбачений п. 4 ч. 1 ст. 7 КАС України також є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне зясування всіх обставин у справі. Частина 1 ст. 11 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Виключення з цього правила складають справи щодо дій або бездіяльності субєктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Відповідно до ч. 5 ст. 11 КАС України суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає. Частина 4 ст. 71 КАС України також передбачає обовязок суду витребувати документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На підтвердження висновків, на підставі яких було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, відповідачем наданий Акт перевірки (а.с. 32-35) з доданими до нього Відомостями щодо результатів перевірки оприбуткування, реалізації та фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей (а.с. 28). Ці відомості та Акт перевірки підписані матеріально відповідальною особою позивача Долгополовою С.А. без заперечень.

У свою чергу відповідно до зазначених вище норм та на пропозицію суду відповідач не надав доказів, які б свідчили про дотримання на момент перевірки встановленого порядку ведення обліку товарних запасів, як-то: оборотно-сальдової відомості по рахунку 28, накладних, товарно-транспортних накладних, накладних на внутрішнє переміщення (форма N М-11), прибуткових ордерів (форма N М-4), карток складського обліку матеріалів (форма М-12), книг обліку залишків запасів на складі, відомостей обліку залишків матеріалів на складі (форма М-14).

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що на момент перевірки документи, які б підтверджували ведення обліку товарних запасів були наявні у магазині. Як вже зазначалося, у 4.1 Акту перевірки представником позивача, що підписав його, заперечення щодо наявності документів не вказані. Будь-яких доказів на підтвердження наявності накладних у магазині саме на момент перевірки позивач не надав.

Що стосується посилань позивача на передачу усіх первинних документів з надходження та вибуття запасів до бухгалтерської служби підприємства (центрального офісу) відповідно до п. 4.9 Методичних рекомендацій, суд виходить з наступного.

Зазначеним пунктом Методичних рекомендацій передбачено, що у визначений термін матеріально відповідальні особи подають усі первинні документи з надходження та вибуття запасів до бухгалтерської служби. Матеріальний звіт (форма М-19, затверджена наказом Міністерства статистики України від 21.06.96 N 193) з відображенням у ньому наявності і руху запасів складають і подають до бухгалтерської служби.

При цьому для реєстрації прибутково-видаткових документів, які здаються до бухгалтерії наказом Міністерства статистики України від 21.06.96 N 193 передбачений Реєстр приймання-здачі документів (форма N М-13). У відповідності до вказаного наказу реєстр складається в одному примірнику матеріально відповідальною особою та здається до бухгалтерії підприємства (організації) разом з первинними документами та необхідними додатками.

На підтвердження передачі документів до бухгалтерії відповідачем належного доказу, яким у даному випадку є реєстр приймання приймання-здачі документів, не надано.

Суд також не приймає до уваги посилання позивача на надання договорів та видаткових накладних до прийняття спірного повідомлення-рішення з листом №58 від 07.02.2011р., оскільки одні лише ці документи не свідчать про дотримання встановленого законодавством порядку ведення обліку товарних запасів.

Зважаючи на наведене судом не вставлено обставин, на підставі яких можливо було б стверджувати про відсутність порушення з боку позивача та неправомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, що обумовлює відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України стягненню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000202343/22 від 18.02.2011р. у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4962,74 грн. відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 07 квітня 2011р. Постанова виготовлена в повному обсязі 11 квітня 2011р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.