Постанова № 14970710, 11.04.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2011 р. справа № 2а/0570/4561/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 10 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретаріОкрибелашвілі В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державної податкової інспекції у Марїнському районі

до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Красногорівка

про стягнення податкового боргу з єдиного податку у сумі 720,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Наумової О.В. за дов. від 8 квітня 2011 року

відповідача: не зявився

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Марїнському районі заявлено позов до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з єдиного податку у сумі 720,00 грн.

Правовою підставою стягнення представник позивача під час розгляду справи вважає норми статті 67 Конституції України, Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. № 509-ХІІ, Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку, звітності субєктів малого підприємництва» від 03.07.1998р. № 727/98.

Відповідач у судове засідання не зявився. Відповідно до ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що юридична особа повідомлена про час та місце слухання справи, якщо судова повістка доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру. Це ж правило застосовується у разі, якщо повістку доставлено за адресою місцезнаходження фізичних осіб підприємців. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Оскільки повістка направлена відповідачу рекомендованим листом за адресою реєстрації, але була повернута на адресу суду з відміткою пошти, що «за зазначеною адресою не проживає», суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 належним чином про час і місце розгляду справи. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець Марїнською райдержадміністрацією Донецької області 12.12.2003р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Марїнському районі з 25.08.2004р., є платником єдиного податку на підставі заяви на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності та свідоцтва про сплату єдиного податку (арк. справи 10, 13, 18 21) за ставкою 120,00 грн.

Відповідач був платником єдиного податку у 2009р. згідно заяви на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності (арк. справи 10).

Згідно ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до п.п. 1, 2, 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Пунктом 20.1.28 ст. 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011р., визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Спрощена система оподаткування була запроваджена Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку, звітності субєктів малого підприємництва» від 03.07.1998р. № 727/98, суть якої полягає в заміні сплати, передбачених звичайною системою оподаткування податків, сплатою єдиного податку.

З 01.01.2011р. до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва цей Указ застосовується з урахуванням окремих особливостей, викладених у пункті 1 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI.

З огляду на те, що борг з єдиного податку відповідача виник до набрання чинності Податковим кодексом України, факт наявності боргу у відповідача суд встановлює за приписами законодавства, що було чинним на момент виникнення податкового боргу.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, предметом боргу, що вимагається позивачем до стягнення є сума боргу за нарахованими зобовязаннями на підставі положень Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку, звітності субєктів малого підприємництва» .

Відповідно до п. 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку, звітності субєктів малого підприємництва» для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації.

Вищенаведеним пунктом Указу Президента України також передбачено, що орган державної податкової служби зобов'язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.

Відповідно до п. 2 Указу суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Згідно із зазначеним пунктом Указу, ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснював «роздрібну торгівлю в спеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту». На цей вид діяльності рішенням розпорядженням районної ради від 29.12.2006р. № 123 встановлена ставка єдиного податку в розмірі 120,00 грн. в місяць.

До складу позовних вимог увійшла сума заборгованості у розмірі 720,00 грн., що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податків (арк. справи 28).

Доказів сплати заборгованості відповідач не надав.

Наявність заборгованості на час розгляду справи підтверджена податковим органом.

Відповідно до п. 1 підрозділу 8 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, єдиний податок сплачується на рахунок відповідного бюджету в розмірі частини єдиного податку, що підлягають перерахуванню до цих бюджетів відповідно до норм Указу Президента України від 03.07.1998р. № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (з наступними змінами) та Закону України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» (крім єдиного податку, який сплачується у січні 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року).

Пунктом 38.1. ст. 38. Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно із п. 41.5. ст. 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.

Згідно пункту 95.1. статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги податкового органу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державної податкової інспекції у Марїнському районі до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з єдиного податку у сумі 720,00 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 податковий борг з єдиного податку у сумі 720,00 грн. на користь місцевого бюджету Красногорівської міської ради, ЄДРПОУ 34686762, код платежу 15050200, р/р 31518970700296, призначення платежу *;101; 3122000386;18050400 єдиний податок, отримувач ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834316.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 11 квітня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 15 квітня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.