Постанова № 14970473, 07.04.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2011 р. справа № 2а/0570/3955/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Загацької Т.В.

при секретаріВ.О. Телешов

представника позивача Петрухіна С.А.,

представника відповідача Ткаченко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Управління постачання» ДП «Селидіввугілля» до Управлення Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області про визнання неправомірними дій та визнання недійсними рішень №73 від 25.02.2011 року, №74 від 25.02.2011 року, №75 від 25.02.2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство «Селидіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Управління постачання» ДП «Селидіввугілля», звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області про визнання неправомірними дій та визнання недійсними рішень №73 від 25.02.2011 року, №74 від 25.02.2011 року, №75 від 25.02.2011 року.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 01 березня 2011 року позивачем були отримані рішення №73 від 25.02.2011 року, №74 від 25.02.2011 року, №75 від 25.02.2011 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду України, згідно яких до ВП «Управління постачання» ДП «Селидіввугілля» були застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу та пені. Позивач вважає, що він своєчасно в січні 2011 року здійснив сплату поточних страхових внесків на грудень 2010 року, однак відповідач самостійно 02.02.2011 року здійснив перерозподіл страхових внесків без врахування призначення платежу, внаслідок чого до позивача були застосовані вищезазначені фінансові санкції.

Крім того, з 01.01.2011 року у звязку з набуттям чинності Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ч.ч.1-9 було виключено з Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV), а тому, на думку позивача, спірні рішення з посилання на п.2 ч.9 ст.106 Закону№1058-IV були винесені неправомірно.

Просив визнати неправомірними дії відповідача щодо застосування фінансових санкцій та нарахування пені без врахування призначення платежу, визначених платником страхових внесків у платіжних дорученнях, та визнати недійсними рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду України №73 від 25.02.2011 року, №74 від 25.02.2011 року, №75 від 25.02.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, про що надав відповідні письмові заперечення. Відповідач зазначив, що рішення №73 від 25.02.2011 року було винесено у звязку з несвоєчасною сплатою страхових внесків за період з 28.12.2010 року по 27.01.2011 року, №74 від 25.02.2011 року - у звязку з несвоєчасною сплатою страхових внесків за період з 03.01.2011 року по 27.01.2011 року, №75 від 25.02.2011 року - у звязку з несвоєчасною сплатою страхових внесків за період з 30.08.2010 року по 27.01.2011 року, тобто стосувались періодів до набуття чинності Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а тому спірні рішення винесені відповідачем на підставі п.2 ч.9 ст.106 Закону №1058-IV правомірно.

Представник відповідач у судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Селидіввугілля» є юридичною особою, включено до ЄДРПОУ з ідентифікаційним кодом 33426253.

Відокремлений підрозділ «Управління постачання» державного підприємства «Селидіввугілля» без статусу юридичної особи включено до ЄДРПОУ та має ідентифікаційний код 33644433. Відповідно до Закону №1058-IV , є платником страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, несе обовязки з нарахування, обчислення в сплати страхових внесків в установлені строки в повному обсязі.

Відповідач, Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області, є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001, з наступними змінами та доповненнями.

Відповідно до статей 14,15,17 Закону №1058-IV страхувальник є платником страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та несе обовязки з нарахування, обчислення і сплати страхових внесків у встановлені строки та в повному обсязі.

Відповідно до ст. 20 Закону №1058-IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. В разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід).

Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.

Згідно до п. 14 розділ XV Прикінцевих положень наведеного Закону у 2007 році гірничі підприємства зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніш як через 28 календарних днів з дня закінчення цього періоду.

Судом у розгляді даної справи встановлено, що в основу прийняття оспорюваних рішень, згідно з якими до позивача застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу та пені на загальну суму 5368,89 грн., відповідачем було покладено факт порушення законодавчо встановлених строків сплати страхових внесків за липень та листопад 2010 року.

Наведений висновок органу Пенсійного фонду ґрунтувався на тому, що нараховані за липень 2010 року страхові внески позивач повинен був сплатити до 30.08.2010 року, нараховані за листопад 2010 року страхові внески позивач повинен був сплатити до 28.12.2010 року. Втім, страхові внески були сплачені з порушенням встановлених Законом №1058-IV строків. Доказів своєчасної сплати страхових внесків за липень та листопад 2010 року позивач не надав, в судовому засіданні представник позивача на запитання суду щодо своєчасної сплати страхових внесків за зазначені періоди відповідати відмовився.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо порушення позивачем законодавчо встановленого строку сплати страхових внесків, нарахованих за відповідний звітний період.

У ч. 2 ст. 106 Закону України N 1058-IV (у редакції, що діяла на момент порушення сплати страхових внесків) встановлено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

За приписами п.9 ст.106 Закону Україні N1058-IV(у редакції, що діяла на момент порушення сплати страхових внесків) виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Суд не приймає до уваги доводи позивача, що оспорювані рішення від 25.02.2011 року були винесені на підставі п.2 ч.9 ст.106 Закону №1058-IV неправомірно, у звязку з наступним:

Так, в силу вимог частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з офіційним тлумаченням цього положення, наданим у Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.99 N 1-рп/99 у справі N 1-7/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Зворотна ж дія нормативно-правових актів в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, стосується лише фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Приймаючи до уваги, що несвоєчасна сплата страхових внесків позивачем мали місце до 01.01.2011 року, рішення №73 від 25.02.2011 року, яке було винесено у звязку з несвоєчасною сплатою страхових внесків за період з 28.12.2010 року по 27.01.2011 року (33,2%), №74 від 25.02.2011 року - за період з 03.01.2011 року по 27.01.2011 року (33,2%), №75 від 25.02.2011 року - за період з 30.08.2010 року по 27.01.2011 року (2%) були винесені відповідачем на підставі п.2 ч.9 ст.106 Закону №1058-IV правомірно.

Виходячи з вищенаведеного, в задоволенні позовних вимог про визнати недійсними рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду України №73 від 25.02.2011 року, №74 від 25.02.2011 року, №75 від 25.02.2011 року слід відмовити.

Стосовно позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача щодо застосування фінансових санкцій та нарахування пені без врахування призначення платежу, визначених платником страхових внесків у платіжних дорученнях суд зазначає наступне:

Як було встановлено в судовому засіданні фінансові санкції за рішеннями №73 від 25.02.2011 року та №74 від 25.02.2011 року були застосовані до позивача у звязку з несвоєчасною сплатою страхових внесків за листопад 2010 року (33,2%), фінансові санкції за рішенням №75 від 25.02.2011 року були застосовані до позивача у звязку з несвоєчасною сплатою страхових внесків за липень 2010 року (2%).

Зазначені в позовні заяві доводи щодо неправомірних дій відповідача стосуються сплати страхових внесків за грудень 2010 року в січня 2011 року. Як вбачається з повідомлення про перерозподіл від 02.02.2011 року №89 відповідачем був здійснений перерозподіл суми 34548,80 грн., сплаченої 27.01.2011 року. Відповідно до наданого позивачем платіжного доручення №32 від 27.01.2011 року сума 34548,80 грн. була сплачена відповідачем з призначенням платежу за грудень 2010 року (33,2%).

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, позивачем не доведено, що фінансові санкції за рішеннями №73 від 25.02.2011 року, №74 від 25.02.2011 року, №75 від 25.02.2011 року були застосовані до позивача внаслідок неправомірних дій відповідача щодо застосування фінансових санкцій та нарахування пені без врахування призначення платежу, визначених платником страхових внесків у платіжних дорученнях, у звязку з чим в задоволенні позовних вимог в цій частині також слід відмовити.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи Позивача є необґрунтованими, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Селидіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Управління постачання» ДП «Селидіввугілля» до Управлення Пенсійного фонду України в м.Селидове Донецької області про визнання неправомірними дій та визнання недійсними рішень №73 від 25.02.2011 року, №74 від 25.02.2011 року, №75 від 25.02.2011 року відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 07 квітня 2011 року. Постанова у повному обсязі буде складана 12 квітня 2011 року.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення через Донецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду

Суддя Загацька Т. В.