Рішення № 14953719, 18.04.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.11                                                                                 Справа № 8/33/2011

За позовом Приватного підприємства "Сім Вітрів Продукт", м. Севастополь,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Співдружність"", м. Луганськ, -

про стягнення 9278 грн. 00 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –представник не з’явився;

від відповідача –представник не прибув, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 9047,00 грн. та пені за період з 28.11.10 року по 08.02.11 року у сумі 231,00 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №В/4, укладеного між сторонами 02.11.09 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 17.03.11 року до 04.04.11 року - у зв’язку з неявкою представників сторін та невиконанням вимог суду у частині подання витребуваних документів; з 04.04.11 року до 18.04.11 року –у зв’язку з неявкою відповідача.

До судового засідання, призначеного на 18.04.11 року, сторони не з’явилися.

Позивач подав до суду клопотання (вих. №б/н від 04.04.11 року) –про розгляд спору по суті за його відсутності.

З урахуванням того, що це клопотання відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, судом його прийнято та враховано при вирішенні спору по суті.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;39;47;65 та ін.).

Він звернувся до суду з клопотаннями (вих.№б/н від 17.03.11 року та вих.№47 від 01.04.11 року) з проханням відкласти розгляд справи, у т.ч. в межах строку розгляду справи, оскільки не має неможливістю забезпечити явку повноважного представника, - при цьому до справи надав ухвали господарського суду Луганської області від 01.03.11 року у справі №1/18/2011 та Луганського окружного адміністративного суду від 17.03.11 року у справі №2а-2164/1270, - про призначення їх слухання на ті ж дні, що і справа №8/33/2011.

Суд вважає, що наявність у провадженні вищезгаданих судів названих справ жодним чином не перешкоджала відповідачеві скласти відзив на позов та подати його до суду; ця обставина також не позбавляла його можливості забезпечити до суду явку іншого свого представника.

З огляду на викладене у суду відсутні правові та фактичні підстави для відкладення розгляду цього спору по суті у межах, про які йдеться у клопотанні відповідача.

З урахуванням викладеного, обставин справи, наявних у ній доказів, а також того, що термін розгляду справи добігає кінця, керуючись ст.ст.4-3,ч.3 ст. 22, ст.ст.32-34,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити цей спір по суті у даному судовому засіданні за відсутності сторін, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

02.11.09 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) у простій письмовій формі укладено договір поставки №В/4, відповідно до якого з метою регулярного забезпечення постачальником потреб замовника у продуктах харчування (далі –товар) постачальник зобов’язується передати у визначений термін товар замовнику, а останній зобов’язується приймати та оплачувати його (п.1.1).

Кількість, ціна та розгорнута номенклатура (асортимент) товару фіксуються сторонами у видаткових накладних, які є невід’ємною частиною цього договору (п.1.2).

          Товар підлягає відпуску та доставці замовнику впродовж строку, що не перевищує 48 год. з моменту оформлення замовлення сторонами (п.2.3).

          Замовник зобов’язаний підтвердити поставку товару підписом відповідальної особи, вказаної у спеціальній довіреності, по кільцевому завозу, з накладення печатки (штампу) замовника у супровідних документах або вказівкою паспортних даних замовника у випадку, якщо він є приватним підприємцем –СПД (абз.3 п.2.7).

          Ціни на товари встановлюються за погодження сторін відповідно до затвердженого прейскуранту, чинного на дату оформлення замовлення (згідно прайс-листа) (п.5.1).

          Товар підлягає оплаті у спосіб, узгоджений сторонами: або 100% попередня оплата (підп. 1 п.5.2); або безготівково (підп. 2 п.5.2), або з відстрочкою на 14 днів (підп. 3 п.5.2).

          З наявних у справі доказів вбачається (протокол розбіжностей (а.с.12), що сторони узгодили сплату вартості товару впродовж 21 дня від дня отримання товару.

          За недотримання термінів оплати товару замовник сплачує на користь постачальника неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від суми невнесеного платежу (п.7.2), при цьому сторони встановили, що термін позовної давності щодо неустойки (пені) за цим договором становить три роки (п.7.3).

          Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.10 року (п.8.1) (а.с.10-12).

Позивач на підтвердження факту виконання ним умов договору надав до справи документальні докази поставки на користь відповідача товару на загальну суму 9047,00 грн., а саме:

видаткові накладні:

№РН-0004698 від 06.11.10 року на суму 4344,00 грн.;

№РН-0004960 від 24.11.10 року на суму 4703,00 грн., - кожна з яких містить докази отримання товару уповноваженою особою покупця (а.с.13; 15);

податкові накладні №4698 від 06.11.10 року на суму 4344,00 грн. та №4960 від 24.11.10 року на суму 4703,00 грн. (а.с.14; 16).

Факт наявності вищезазначеної суми боргу відповідач підтвердив шляхом складення акту взаємозвірки станом на грудень 2010 року (а.с.17).

Позивач стверджує, що відповідач упродовж терміну, встановленого сторонами, не сплатив вартість отриманого товару на вказану суму.

З метою спонукання його до сплати боргу позивач 19.01.11 року за вих. №3 спрямував на його адресу претензію на вказану суму та запропонував у передбачений законом термін сплатити його (а.с.29-30), але відповідач не вжив заходів до погашення боргу.

З урахуванням викладеного позивач, керуючись умовами п.7.2 договору та чинним законодавством, на суму основного боргу у розмірі 9047,00 грн. нарахував:

пеню за період з 28.11.10 року по 08.02.11 року (відповідно до періодів, у які відповідач був зобов’язаний сплачувати відповідну частку боргу) - у загальній сумі 231,00 грн. (а.с.2-4), - які просить стягнути з відповідача.

Останній відзив на позов не надав, а виходячи з вищезгаданого акту взаємозвірки визнав наявність основного боргу.

ІІ.Оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов’язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

          Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Договір, укладений між сторонами за цим спором, належить до договорів купівлі-продажу.

          Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.662 ЦКУ, - тобто передав на користь відповідача обумовлений договором товар, - з огляду на що відповідач, отримавши його від позивача, повинен був у визначений договором строк сплатити його вартість, виконавши у такий спосіб приписи ст.692 Цивільного кодексу, згідно ч.1 якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

          Суд вважає доведеним, що відповідач не сплатив вартість отриманого від позивача товару.

Отже, відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору (порушення зобов’язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі –ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

          Дослідивши розрахунок суми пені, наданий до справи, суд дійшов висновку, що позивач (з урахуванням періодів виникнення боргу та сум останнього) дотримався перелічених вимог закону та умов договору при визначенні суми пені, заявленої до стягнення.          

          Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

          Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України, суд покладає судові витрати на відповідача.

          На підставі викладеного, ст.ст.11,16,509,525,526,530,560,610-612,614,623, 626,627,629,655,662-664,692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36,43,44, 47-1,49,75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Співдружність"", ідентифікаційний код 30694979, яке знаходиться за адресою: (юридична) місто Луганськ, вул. 2-га Краснознамьонная, 16-В, - на користь Приватного підприємства "Сім Вітрів Продукт", ідентифікаційний код 33488964, яке знаходиться за адресою: місто Севастополь, вул.Харківська, 77, - основний борг у сумі 9047 (дев’ять тисяч сорок сім) грн. 00 коп., пеню у сумі 231 (двісті тридцять одна) грн. 00 коп., а також судові витрати, у т.ч.: по сплаті державного мита у сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          У судовому засіданні 18.04.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 19 квітня 2011 року.

Суддя                                                   А.П.Середа