Рішення № 14953697, 14.04.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.11 Справа № 24/12/2011

За позовом Дочірнього підприємства "Сумітек Україна", м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м.. Алчевськ Луганської області

про стягнення 225027 грн. 73 коп.

Суддя Рябцева О.В.

в присутності представників сторін:

від позивача –Глазунов І.Ю. –предст. за дов. від 26.10.2010 № STUI-1087;

від відповідача –Рудковська І.В. –пров. юрисконсульт, дов. від 04.01.2011 № 01-026-21.

в с т а н о в и в:

Позивачем заявлена вимога про стягнення боргу за договорами від 23.02.2005 № 0116-491 про технічне обслуговування та ремонт техніки "Komatsu", від 22.09.2006 № 078/2190 на проведення ремонтних робіт техніки "Komatsu" в загальній сумі 225027 грн. 73 коп.

На обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що згідно договорів позивач поставив відповідачу запасні частини на загальну суму 378056 грн. 25 коп., за які відповідач розрахувався частково на суму 153028 грн. 52 коп. На час звернення до суду сума заборгованості складає 225027 грн. 73 коп.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 16.03.2011 № 026-126иск/10 частково заперечує проти позову та зазначає, що на даний час за даними бухгалтерського обліку товариства обліковується заборгованість перед позивачем на суму 211953 грн. 35 коп. за договором № 078/2190, заборгованість в сумі 27648 грн. 26 коп. за договором № 0116-491 платіжним дорученням від 19.04.2010 сплачена.

Позивач заявою від 14.03.2010 № 1, поданою у судовому засіданні до початку розгляду справи по суті, відповідно до ст. 22 ГПК України збільшив розмір позовних вимог на суму пені, 3% річних і інфляційних втрат та просить стягнути з відповідача борг в сумі 225027 грн. 73 коп., пеню в сумі 26929 грн. 17 коп. за період з 22.11.2008 по 22.05.2009, 3% річних в сумі 15369 грн. 70 коп. за період з 22.11.2008 по 02.03.2011, інфляційні втрати в сумі 59182 грн. 29 коп. за період з грудня 2008 року по січень 2010 року включно, всього 326508 грн. 89 коп. Дана заява надіслана відповідачу поштою та прийнята судом до розгляду з огляду на позицію Вищого господарського суду України, викладену в п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (з урахуванням змін, внесених внесеними згідно з листом Вищого господарського суду від 08.04.2008 № 01-8/218). В даному листі зазначено, що якщо додаткові позовні вимоги зв’язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами (наприклад, коли позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу), то їх може бути пред’явлено з дотриманням, зокрема, приписів статті 58 ГПК України. Аналогічна позиція висловлена в постанові Вищого господарського суду України від 29.05.2007 № 5/72(8/142), де касаційний суд зазначив, що вирішуючи питання про задоволення клопотання про збільшення позовних вимог, суди повинні виходити з характеру підстав заявлених вимог. Відповідно до фактичних обставин, збільшення позовних вимог в обсязі стягнення сум інфляційних нарахувань, 3% річних та пені є вимогами, що пов’язані з основною вимогою про стягнення боргу, а отже в такому разі, позивачем не здійснюється зміна предмету спору - стягнення заборгованості. Слід звертати увагу на взаємопов’язаність та однорідність заявлених вимог позивачем в частині стягнення сум основного боргу та суми штрафних санкцій, враховуючи можливість реалізації права позивача на зміну розміру позовних вимог.

Позивач заявою від 31.03.2011 № 2, поданою у судовому засіданні, зменшив розмір позовних вимог і зазначив, що заборгованість виникла за договором від 22.09.2006 № 078/2190 і складає 211953 грн. 35 коп., тому позивачем здійснено перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, у зв’язку з чим просить стягнути з відповідача борг в сумі 211953 грн. 35 коп., пеню в сумі 25364 грн. 55 коп., 3% річних в сумі 14476 грн. 70 коп., інфляційні втрати в сумі 55743 грн. 73 коп., всього 307538 грн. 33 коп.

Відповідач подав додатковий відзив на заяву про збільшення позовних вимог, зазначивши, що позивач розрахував пеню, 3% річних, інфляційні втрати з 22.11.2008, однак позивач не надав доказів вручення відповідачу рахунку для оплати згідно умов договору, а відтак неможливо встановити початок періоду прострочення. Крім того, пеня не може бути стягнута з огляду на приписи ст. 258 ЦК країни, якою визначено, що до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік. Відповідач відповідно до ст. 267 ЦК України заявляє про застосування строку позовної давності.

Оцінивши надані докази і доводи сторін, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами у справі 22.09.2006 укладено договір № 078/2190 на проведення ремонтних робіт техніки "Komatsu".

За умовами цього договору позивач здійснює на платній основі ремонтні роботи техніки відповідача виробництва фірми "Komatsu" використовуючи оригінальні запасні частини і комплектуючі вироби виробника. Позивач (виконавець) згідно п. 4.1 договору надає відповідачу (замовнику) рахунок на оплату проведених ремонтних робіт на підставі "Карт-Нарядів". Рахунок сплачується відповідачем протягом п’яти банківських днів. Пунктом 7.2 договору визначено, що в разі неоплати відповідачем (замовником) рахунку за надані ремонтні роботи і запасні частини, він сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми рахунку за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

На виконання зобов’язань за договором позивач за період з 22.09.2006 по 28.03.2011 передав відповідачу запчастини і матеріали на суму 232138 грн. 64 коп. (видаткова накладна від 13.06.2007 № 000409 на суму 4414 грн. 08 коп., видаткова накладна від 14.11.2008 № ЦSU-002233 на суму 203493 грн. 19 коп., видаткова накладна від 14.11.2008 № ЦSU-002237 на суму 24231 грн. 37 коп.) та провів ремонтних робіт на суму 83264 грн. 40 коп. (акт здачі-прийняття робіт від 04.06.2007 № 000167 на суму 39026 грн. 40 коп., акт здачі-прийняття робіт від 23.04.2008 № 000070 на суму 44238 грн.), всього виконано робіт і використано запчастин на суму 315403 грн. 04 коп.

Відповідач перерахував 27.02.2009 –24231 грн. 37 коп. згідно виставленого рахунку-фактури від 14.11.2008 № ЦSU-002750, у зв’язку з чим заборгованість склала 291171 грн. 67 коп. Відповідачем не надано інших доказів погашення боргу за вищевказаними накладними і актами виконаних робіт. Втім позивач з огляду на наявність між сторонами 5 договорів і довгострокових господарських стосунків зменшив ціну позову за договором від 22.09.2006 № 078/2190 до суми 211953 грн. 35 коп., яка обліковується в бухгалтерському обліку відповідача. При цьому, позивач дату виникнення заборгованості обраховує виходячи з дати пред’явлення останніх рахунків-фактур від 14.11.2009 № ЦSU-002746 та № ЦSU-002750, останнім днем оплати яких з огляду на положення п. 4.1 договору є 21.11.2008, а 22.11.2008 є датою виникнення заборгованості. У зв’язку з викладеним позивачем нарахована пеня за період з 22.11.2008 по 22.05.2009 в сумі 25364 грн. 55 коп., 3% річних з 22.11.2008 по 02.03.2011 в сумі 14476 грн. 70 коп., інфляційні втрати з грудня 2008 року по січень 2011 року в сумі 55743 грн. 73 коп.

Відповідач суму основного боргу визнає, проти стягнення додаткових нарахувань заперечує, посилаючись на неможливість визначення періоду прострочення.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Що стосується стягнення пені, 3% річних і інфляційних втрат, то суд визнає ці вимоги частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідач не заперечує проти факту отримання рахунків, однак його представник у судовому засіданні надав пояснення, що на підприємстві не ведеться реєстрація рахунків і підтвердити дату їх одержання немає можливості.

Позивачем представлено рахунки-фактури від 14.11.2008 № ЦSU-002746 та № ЦSU-002750, однак доказів вручення їх відповідачу не надано, представник позивача пояснив, що вони вручені одночасно з видатковими накладними в день їх виписки.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач 27.02.2009 здійснив платіж на суму 24231 грн. 37 коп., посилаючись на рахунок від 14.11.2008 № ЦSU-002750, що свідчить про наявність у нього рахунку на день здійснення платежу, а відтак суд вважає, що відповідач станом на 27.02.2009 мав рахунки від 14.11.2008 і його доводи щодо неможливості встановити точну дату їх отримання судом оцінюються в сукупності з іншими доказами. Суд, з огляду на те, що відповідач, здійснюючи 27.02.2009 платіж, послався на рахунок-фактуру від 14.11.2008, вважає, що станом на 27.02.2009 відповідач мав рахунки від 14.11.2008, і за умовами п. 4.1 договору період прострочення може обчислюватись з 04.03.2009.

Враховуючи, що згідно п. 2 ст. 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність для вимог про стягнення неустойки тривалістю в один рік і відповідач відповідно до п. 3 ст. 267 ЦК України заявив про її застосування, суд відповідно до п. 4 ст. 258 ЦК України відмовляє у задоволенні вимог про стягнення пені.

Вимоги про стягнення 3% річних і інфляційних втрат задовольняються частково, а саме: 3% річних за період з 04.03.2009 по 02.03.2011 в сумі в сумі 12682 грн. 36 коп.; інфляційних втрат з березня 2009 року по січень 2011 року включно в сумі 39180 грн. 94 коп.

Всього підлягає задоволенню 263816 грн. 65 коп.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам: з державного мита в сумі 2638 грн. 17 коп., з витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 190 грн. 69 коп.

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", Луганська область, м. Алчевськ, вул. Шмідта, 4, ідентифікаційний код 05441447 на користь Дочірнього підприємства "Сумітек Україна", м. Київ, вул. Гришко, 9, ідентифікаційний код 32524901 борг в сумі 211953 грн. 35 коп., 3% річних в сумі 12682 грн. 36 коп., інфляційні втрати в сумі 39180 грн. 94 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 2638 грн. 17 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 190 грн. 69 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Повне рішення складено і підписано - 19.04.2011.

Суддя О.В.Рябцева