Рішення № 14953479, 13.04.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" квітня 2011 р. Справа № 23/045-11

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Біофарма», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД», Київська область, Васильківський район, с. Іванковичі

про стягнення 591226,81 грн.

секретар судового засідання Федорець А.С.

за участю представників:

від позивача: Тимошенко В.О. (довіреність №01/13-711 від 22 лютого 2011 року);

від відповідача: Колесник Д.В. (довіреність б/н від 1 квітня 2011 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Біофарма»(далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»(далі - відповідач) про стягнення 591226,81 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 30 березня 2011 року та призначено справу до розгляду на 13 квітня 2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №2703/09 від 27 березня 2009 року, а саме, відповідач не сплатив грошові кошти за отриманий товар, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 582286,08 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов’язання позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 6146,52 грн., 3% річних в розмірі 1189,65 грн. та інфляційні в розмірі 1604,56 грн.

13 квітня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»звернулось до господарського суду Київської області з зустрічним позовом до Приватного акціонерного товариства «Біофарма»про визнання договору №2703/09 від 27 березня 2009 року недійсним.

Ухвалою суду від 13 квітня 2011 року Товариству з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви на підставі п. 2 ч. 1 ст. 62 ГПК України у зв’язку з тим, що рішенням господарського суду Київської області від 1 березня 2011 року у справі №10/005-11 за позовом Приватного акціонерного товариства «Біофарма»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»про стягнення 605692,13 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»до Приватного акціонерного товариства «Біофарма»про визнання договору №2703/09 від 27 березня 2009 року недійсним відмовлено в задоволені зустрічного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД».

13 квітня 2011 року через загальний відділ суду представником відповідача подано клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ч. 7 ст. 811 ГПК України на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У зв’язку з заявленим клопотанням розгляд справи відбувався з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечував.

13 квітня 2011 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним акціонерним товариством «Біофарма»(за договором –продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»(за договором –покупець) 27 березня 2009 року укладено договір за №2703/09.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що продавець зобов'язується передати лікарські засоби у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити її.

Відповідно до пункту 1.2 договору всі товарно-транспортні накладні, за якими покупець отримує від продавця продукцію в період дії цього договору, виписані на підставі цього договору, є його невід'ємною частиною.

Згідно з пунктом 1.3 договору кількість, асортимент, ціна продукції вказуються в товарно-транспортних накладних. Кожен окремий випадок продажу продукції передбачає свою товарно-транспортну накладну. У товарно-транспортних накладних обов'язково вказується номер і дата укладення договору.

Пунктом 1.4 договору встановлено, що загальна сума договору визначається по накладним як сума проданої продукції, вказаної в товарно-транспортних накладних за весь період дії договору. В рамках договору покупець може здійснити необмежену кількість закупок.

Відповідно до пункту 3.1 договору доказом передачі партії продукції у власність покупця є товарно-транспортна накладна, оформлена належним чином, з підписом уповноваженої особи покупця, а також довіреність на отримання продукції.

Згідно пункту 4.1 договору ціни на продукцію є погодженими між сторонами та зазначені у товарно-транспортних накладних на кожну партію продукції.

Пунктом 4.4 договору встановлено, що отримання продукції покупцем згідно товарно-транспортної накладної звільняє його від подальшого заперечення ціни на отриману продукцію.

Згідно з пунктом 5.1 договору (в редакції додаткової угоди №6 від 19 серпня 2010 року, розрахунки за продукцію здійснюються на умовах відтермінування оплати на 80 календарних днів з моменту її отримання).

Пунктом 6.2 договору встановлено, що для отримання продукції на складі продавця уповноважена особа покупця надає належним чином оформлену довіреність на отримання продукції.

Згідно з пунктом 9.1 договору (в редакції додаткової угоди №6 від 19 серпня 2010року) у випадку несвоєчасної оплати отриманої продукції, покупець сплачує на користь продавця за кожний прострочений день оплати пеню в розмірі 2% від суми протермінованого боргу.

Відповідно до пункту 11.8 договору, договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2009 року. Дія цього договору автоматично продовжується на 1 рік при відсутності письмової заяви однієї із сторін на розірвання цього договору за місяць до закінчення терміну його дії.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу лікарські засоби, що підтверджується товарно-транспортними накладними №ВБ-0001754 від 1 листопада 2010 року, №ВБ-0001794 від 8 листопада 2010 року, №ВБ-0001838 від 15 листопада 2010 року, №ВБ-0001890 від 22 листопада 2010 року, №ВБ-0001953 від 29 листопада 2010 року та №ВБ-0002145 від 23 грудня 2010 року на загальну суму 582286,08 грн. Факт приймання товару за вказаними товарно-транспортними накладними уповноваженими особами відповідача підтверджується довіреностями на отримання матеріальних цінностей №15160 від 1 листопада 2010 року (Ошивалов М.В.), №15330 від 8 листопада 2010 року (Ошивалов М.В.), №15565 від 15 листопада 2010 року (Ошивалов М.В.), №15854 від 19 листопада 2010 року (Ошивалов М.В.), №16002 від 26 листопада 2010 року (Ошивалов М.В.) та №16464 від 22 грудня 2010 року (Бойко Н.Ю.).

Відповідач взяті на себе зобов’язання за договором №2703/09 від 27 березня 2009 року не виконав належним чином, а саме, не сплатив позивачу грошові кошти за поставлений йому товар, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 582286,08 грн.

У відповідності до умов договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 6146,52 грн.

На підставі п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання зобов’язання позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні в розмірі 1604,56 грн. та 3% річних в розмірі 1189,65 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечував.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статі 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Посилання відповідача, що обов'язок по оплаті вартості поставленого товару за спірними накладними не настав, оскільки вони є додатками до договору, а тому мали бути підписані уповноваженими особами саме на підписання правочину, судом не приймаються до уваги. Підписання спірних накладних з боку відповідача було здійснено його представниками, які діяли на підставі довіреностей на отримання цінностей (форма № М-2), що були видані відповідачем відповідно до кожної з вищезазначених накладних. При цьому, умовами договору №2703/09 від 27 березня 2009 року не передбачено, що підписання товарно-транспортної накладної, яка лише засвідчує факт передачі товару покупцю, має наслідком внесення змін чи доповнень до вказаного договору.

Станом на день прийняття рішення у справі, відповідач не оплатив прийнятий у позивача товар. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 582286,08 грн. заборгованості за прийнятий товар підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»№543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Розмір пені, нарахованої позивачем у сумі 6146,52 грн., є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір інфляційних у сумі 1604,56 грн. та 3% річних у сумі 1189,65 грн. є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» (08632, Київська область, Васильківсткий район, с. Іванковичі, вул. Шевченка, 4, код 19351156) на користь Приватного акціонерного товариства «Біофарма»(03680, м. Київ, вул. М. Амосова, 9, код 36273281) –582286 (п’ятсот вісімдесят дві тисячі двісті вісімдесят шість) грн. 08 коп. заборгованості, 6146 (шість тисяч сто сорок шість) грн. 52 коп. пені, 1604 (одна тисяча шістсот чотири) грн. 56 коп. інфляційних, 1189 (одна тисяча сто вісімдесят дев'ять) грн. 65 коп. 3% річних та судові витрати: 5912 (п’ять тисяч дев’ятсот дванадцять) грн. 26 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Заєць Д. Г.

Дата підписання рішення –15 квітня 2011 року