Рішення № 14952999, 11.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 24/411.04.11 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва

про стягнення 13854,55 грн.

Суддя Шевченко В.Ю.

Представники:

Від позивача: Півень Д.О. (дов. №Д07/2011/02/01-1 від 01.02.2011р.)

Від відповідача: Іваницька С.В. (дов. №86-Д від 05.04.2011р.)

У судовому засіданні 11 квітня 2011 року, згідно з вимогами статті 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва (далі –відповідач) 13 854,55 грн. заборгованості, з яких 12377,21 грн. –основного боргу, 1 110,03 грн. –інфляційних втрат та 367,31 грн. –відсотків річних за теплову енергію спожиту за договором №8252070 від 01.02.08р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2011 р. порушено провадження у справі № 24/4 та призначено справу до розгляду на 28.03.2011р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва розгляд справи було відкладено на 11.04.2011р. у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів.

У судове засідання 11.04.2011р. з’явилися представники сторін та надали пояснення по суті справи.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві за вх. №6266 від 04.03.2011р.

Розглянувши подані сторонами документи, та з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, господарський суд м. Києва,-

В С Т А Н О В И В:

01 лютого 2008 року між позивачем - акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (за договором - енергопостачальна організація) та комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва (за договором - споживач) був укладений договір №8252070 на постачання теплової енергії, предметом якого є постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на умовах передбачених договором, та своєчасна оплата споживачем вартості одержаної енергії.

Обсяги постачання теплової енергії, тарифи на теплову енергію, порядок розрахунків, умови припинення подачі теплової енергії встановлені сторонами в додатках до договору №8252070.

Облік споживання відповідачем теплової енергії за договором №8252070 передбачено проводити розрахунковим способом за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, які можуть змінюватись в період дії договору.

Відповідно до п. 3 договору №8252070 та звертання-доручення до нього, визначення кількості спожитої протягом розрахункового періоду (місяця) теплової енергії здійснюється розрахунковим способом та по приладах обліку згідно договірних навантажень.

Згідно п. 9 додатку №2 до договору №8252070, споживач щомісячно з 12 до 15 числа отримує від МВРТ-6, оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці, табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який підписує та повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання. Відповідач до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує “Енергопостачальній організації" вартість, заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.

На виконання умов договору позивач, в період з 01.11.2008 по 01.02.2011р. поставив, а відповідач прийняв теплову енергію на загальну суму 12377,21 грн., що підтверджується даними показників приладів обліку, за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації.

Позивач стверджує, що відповідач, в порушення взятих зобов’язань, вартість поставленої теплової енергії у визначені договором строки не оплатив і на момент звернення з позовом до суду за відповідачем по договору №8252070 утворилась заборгованість в сумі 12377,21 грн.

Відповідач одержання від позивача теплової енергії у обсягах, обумовлених сторонами, в тому числі в додатку № 1 до договору №8252070 не спростовував.

Дослідивши подані матеріали, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва вважає, що позов має бути задоволений частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України “Про теплопостачання” тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, яка виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Пунктом 10 Додатку № 2 до договору визначено, що споживач щомісячно до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Позивач підтвердив факт поставки відповідачу за період з 01.11.2008р. по 01.02.2011р. теплової енергії в обсягах, передбачених додатком №1 до договору №8252070 від 01.02.2008р., що підтверджується обліковими картками, відомостями обліку за вказаний період та іншими матеріалами справи. Він наполягає на невиконанні відповідачем договірних зобов’язань і наявності у нього несплаченої заборгованості в сумі 12377,21 грн.

Оскільки, відповідно до ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна підтвердити поданими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обов’язок підтвердити факт повної оплати вартості одержаної енергії товару покладається саме на відповідача.

Доказів здійснення оплати вартості спожитої енергії в сумі 12377,21 грн. в установлені договором строки відповідач не надав.

Враховуючи те, що наявні у справі докази підтверджують обґрунтованість розрахунків позивача, а також те, що відповідач обставин доведених позивачем не спростував, господарський суд вважає підтвердженим факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем по договору №8252070 від 01.02.2008р. за період з 01.11.2008р. по 01.02.2011р. у сумі 12377,21 грн.

У судовому засіданні 11.04.2011р. відповідач надав суду докази сплати основної після порушення провадження у справі боргу у сумі 12377,21 грн., що підтверджується довідкою, про надходження коштів за спожиту від АЕК «Київенерго»теплоенергію КП УЖГ Шевченківської районної у м. Києві Ради, станом на березень 2011р.

З зазначеного вбачається, що на час прийняття судом рішення відповідач погасив основну заборгованість перед позивачем у повному обсязі і підстави для її стягнення відсутні.

Таким чином, з урахуванням викладеного, провадження у справі в частині сплати основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Крім суми основної заборгованості позивач за невиконання договірних зобов’язань просить суд стягнути з відповідача 1 110,03 грн. інфляційних втрат та 367,31 грн. річних, обрахованих за період з 01.11.2008 по 01.02.2011р.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Розрахунок сум інфляційних втрат та річних, наведений позивачем, вимогам діючого законодавства відповідає, в зв’язку з чим господарський суд м. Києва суд дійшов висновку що вимога позивача про стягнення з комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва інфляційних втрат в сумі 1 110,03 грн. та 367,31 грн. річних, також є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито у сумі 138,55грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача, як із сторони з вини якої спір був доведений до суду.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення 12377,21 грн. основного боргу припинити.

3. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 1, код ЄДРПОУ 31731838) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5. код ЄДРПОУ 00131305) 1 110 (одна тисяча сто десять) грн. 03 коп. інфляційних втрат, 367 (триста шістдесят сім) грн. 31 коп. водсотків річних, 138 (сто тридцять вісім) грн. 55 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів, з дня з його підписання.

          Суддя В.Ю. Шевченко

Дата підписання рішення 18.04.20110р.