Рішення № 14952988, 13.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/354-59/5113.04.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТОПІНВЕСТ» До1) Концерну «Київоблагробуд»

2) Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру»

3-я особа, яка не заявляє

самостійних вимог на

предмет спору на стороні

відповідачівОСОБА_1

Провизнання недійсним рішення загальних зборів та визнання недійсним

Іпотечного договору

СуддяКартавцева Ю.В.

Представники:

Від позивачане з'явився

Від відповідачів1) Кібець С.В. представник (дов. б/н від 30.06.10 р.)

2) Задорожня К.С. представник (дов. б/н від 14.09.10 р.)

Від 3-ї особине зявився

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «ТОПІНВЕСТ»до концерну «Київоблагробуд»та відкритого акціонерного товариства «Банк Кіпру»про визнання недійсним:

- рішення загальних зборів учасників (засновників) концерну «Київоблагробуд»від 14.11.2007 р. про виступлення концерну «Київоблагробуд»майновим поручителем гр. ОСОБА_1 для забезпечення (гарантування) його фінансових зобовязань перед акціонерним банком «АвтоЗАЗбанк»по кредиту в розмірі 17000000 грн., який надається терміном на 10 років, та надання майна, що належить на праві власності концерну, а саме: нежитлових приміщень, розташованих в буд. №5 літ. А по вул. Антонова Авіаконструктора в місті Києві, в заставу;

- іпотечного договору від 11.12.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 який зареєстрований в реєстрі за № у-745.

Рішенням господарського суду м. Києва від 30.09.10 р. позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсними рішення загальних зборів учасників Концерну "Київоблагробуд", оформлені протоколом загальних зборів учасників Концерну "Київоблагробуд" від 14.11.2007 № 19. Визнано недійсними іпотечний договір від 11.12.2007 р., укладений між Концерном "Київоблагробуд" та Акціонерним банком "АвтоЗАЗбанк", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № у-745. Стягнуто з Концерну "Київоблагробуд" на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ТОПІНВЕСТ" 170,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 р. у справі №6/354 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру" залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2010 р. у справі №6/354 - без змін. Вказаною постановою Київського апеляційного господарського суду здійснено заміну Відкритого акціонерного товариства "Банк Кіпру" на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Банк Кіпру".

Постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2011 р. у справі 6/354 задоволено касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру", постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 р. та рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2010 р. скасовано, справу передано до господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Господарський суд м. Києва ухвалою від 25.02.2011 р. справу № 6/354 прийняв до свого провадження з присвоєнням номеру 6/354-59/51, призначив розгляд справи на 18.03.2011 р., зобовязав сторін надати письмові пояснення та відповідні докази стосовно висновків, наведених у постанові Вищого господарського суду України від 01.02.2011р.

В судовому засіданні 18.03.11 р. представник позивача дав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, з підстав наведених в позовній заяві.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні 18.03.11 р. заперечив проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні 18.03.11 р. надав письмові пояснення, відповідно до яких просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, з підстав наведених в поясненнях.

Представник 3-ї особи в судове засідання 18.03.11 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

Ухвалою суду від 18.03.11 р. відкладено розгляд справи на 13.04.11 р. у звязку з незявленням третьої особи, неподанням витребуваних доказів, необхідністю надання нових доказів, зобов'язано позивача, відповідача 1 та 3-тю особу виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 25.02.11 р., зокрема надати письмові пояснення та відповідні докази стосовно висновків, наведених у постанові Вищого господарського суду України від 01.02.2011р., зобов'язано відповідача 2 надати документи, які б підтверджували факт правонаступництва прав та обов'язків АБ "АвтоЗАЗбанк", докази на підтвердження обізнаності АБ "АвтоЗАЗбанк" під час укладеного спірного договору про обмеження повноважень щодо представництва Концерну "Київоблагробуд", зобов'язано сторін надати докази щодо вчинення Концерном "Київоблагробуд" дій які б свідчили про наступне схвалення спірного договору.

В судове засідання 13.04.11 р. представник позивача не з'явився, про причини незявлення представника суд не повідомлено, натомість відділом діловодства суду від представника позивача отримано письмові пояснення, відповідно до яких позивач просить суд позовні вимоги задовольнити повністю, з підстав наведених в поясненнях.

Представником відповідача 2 в судовому засіданні 13.04.11 р. також надані письмові пояснення відповідно до яких відповідач 2 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник 3-ї особи в судове засідання 13.04.11 р. повторно не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду не виконав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 13.04.11 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.05.1991 р. державним реєстратором Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області було зареєстровано концерн «Київоблагробуд», який виступає правонаступником Київського обласного міжколгоспного об'єднання по будівництву «Київоблміжколгоспбуд», Київського обласного кооперативно-державного об'єднання по агропромисловому будівництву «Київоблагробуд», Київського обласного проектно-будівельного концерну «Київоблагробуд».

Учасниками Концерну є товариство з обмеженою відповідальністю «ТОПІНВЕСТ»з часткою 99,67 відсотків статутного фонду та товариство з обмеженою відповідальністю «Шанс»0,33 відсотки статутного фонду.

14.11.2007 р. проведено загальні збори учасників Концерну, оформлені протоколом № 19, на яких було розглянуто питання про виступлення Концерном в якості майнового поручителя ОСОБА_1 для забезпечення (гарантування) його фінансових зобов'язань перед АБ «АвтоЗАЗбанк»по кредиту в розмірі 17000000 (сімнадцять мільйонів) гривень, який надається терміном на 10 років, та надання майна, що належить на праві власності Концерну, а саме: нежитлових приміщень, розташованих в буд. №5 літ. А по вул. Антонова Авіаконструктора в м. Києві в заставу.

На загальних зборах 14.11.2007 р. відповідно до протоколу № 19 від 14.11.2007 р. були присутні від ТОВ «ТОПІНВЕСТ»Миленький Микола Іванович - представник за довіреністю від 12.11.2007 р. № 12/11-2007, від ТОВ «Шанс»- заступник директора Власенко Маріна Анатоліївна.

За результатами розгляду загальні збори учасників Концерну прийняли рішення про виступ Концерном як майновим поручителем ОСОБА_1 для забезпечення (гарантування) його фінансових зобов'язань перед АБ «АвтоЗАЗбанк»по кредиту в розмірі 17000000 (сімнадцять мільйонів) гривень, який надається терміном на 10 років, та надання майна, що належить на праві власності Концерну, а саме: нежитлових приміщень, розташованих в буд. № 5 літ. А по вул. Антонова Авіаконструктора в м. Києві, в заставу. Уповноважити генерального директора Концерну Іванченка Сергія Вікторовича укласти (підписати) від імені Концерну з АБ «АвтоЗАЗбанк»договір застави нежитлових приміщень, розташованих в буд. 5 літ. А по вул. Антонова в м. Києві, що належать Концерну на праві власності (на весь термін дії кредитних договорів), вчиняти всі юридичні дії та представляти інтереси Концерну по даному питанню.

11.12.2007 р. між Концерном „Київоблагробуд" та Акціонерним банком „АвтоЗАЗбанк" було укладено договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за №у-744.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОПІНВЕСТ»- вважає рішення загальних зборів учасників (засновників) концерну «Київоблагробуд»від 14.11.2007 р., а також укладений на його виконання іпотечний договір від 11.12.07 р. недійсними з таких підстав.

Відповідно до п. 7.3 статуту Концерну всі засновники повинні бути повідомлені про проведення загальних зборів шляхом направлення кожному з них листа з повідомленням про вручення за адресою місцезнаходження не пізніше ніж за 20 календарних днів до дати скликання зборів. Проте, відповідачем цього зроблено не було.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивача, як учасника відповідача-1, не було.

В протоколі №19 від 14.11.07 р. зазначено про те, що на загальних зборах від імені позивача виступав представник ОСОБА_3 на підставі довіреності від 12.11.07 р. №12/11-2007, тоді як згідно п. 7.5 статуту Концерну участь у загальних зборах Концерну від імені засновника може брати лише керівник юридичної особи засновника.

В даному випадку керівник позивача не брав участі у зборах, а тому вони проведені за відсутності кворуму, оскільки позивач володіє 99, 67% статутного капіталу, що є підставою недійсності прийнятих ними рішень.

Недійсність іпотечного договору від 11.12.2007 р. обґрунтовується недійсністю рішення загальних зборів учасників (засновників) концерну «Київоблагробуд»від 14.11.2007 р., оскільки відповідні договори можуть бути укладені тільки за погодження із загальними зборами, тоді як в даному випадку на вказаних зборах був відсутній кворум.

Відповідач - Концерн «Київоблагробуд»- письмових пояснень не надав, присутній у судовому засіданні представник проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, загальні збори учасників концерну мали місце за участю представника позивача ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності.

Відповідач - Публічне акціонерне товариство «Банк Кіпру»проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

На думку відповідача, визнання рішення загальних зборів учасників недійсними не є підставою для визнання недійсним іпотечного договору з огляду на п. 2.18 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.07 р. №04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних правовідносин».

Зокрема, згідно ст. 92 ЦК України передбачено, що у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідач вважає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач знав і не міг не знати про обмеження повноважень щодо представництва особи, яка підписала іпотечний договір від імені Концерну.

На момент укладення іпотечного договору сторони договору, а також нотаріус, який здійснював його нотаріальне посвідчення, керувались статутом Концерну та протоколом №19, згідно якого жодних обмежень щодо представництва з боку директора не було.

Відповідач стверджує, що підстави недійсності договору, передбачені ст.ст. 203, 215, 241 ЦК України, відсутні.

Також відповідач посилається на той факт, що повноваження директора Концерну на підписання іпотечного договору перевірялися нотаріусом згідно чинного законодавства, що є додатковим доказом наявності достатнього обсягу цивільної дієздатності осіб, що уклали іпотечний договір.

Відповідач зазначає, що протягом строку дії іпотечного договору ні позивач, ні Концерн не вчиняли жодних дій, які б свідчили про їх незгоду з укладеним договором, тоді як причиною подання позову є подання банком позову про стягнення грошових коштів за кредитним договором, укладеним між банком та ОСОБА_1, що розглядається Соломянським судом м. Києва.

Крім того, позивачем не надано доказів порушення його права у звязку з прийняттям рішення загальних зборів учасників (засновників) концерну «Київоблагробуд»від 14.11.2007 р., а також укладенням іпотечного договору від 11.12.07р.

Направляючи справу на новий розгляд Вищий господарський суд України вказав на передчасність висновків господарських судів про задоволення позову, оскільки, передусім, судами не з'ясовано питання щодо правонаступництва прав та обов'язків АБ „АвтоЗАЗбанк". Крім того, господарськими судами не враховано положення п.51 постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2008 р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", де зазначено, що законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатись до суду за захистом прав та охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва; на цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладання, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством. Господарськими судами не враховано положень ч.3 ст. 92 ЦК України, згідно з якою обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи у відносинах із третіми особами не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження, та не досліджено питання щодо обізнаності АБ „АвтоЗАЗбанк" під час укладання спірного договору про обмеження повноважень щодо представництва Концерну „Київоблагробуд". Крім того, з огляду на положення ч. 1 ст.241 ЦК України слід вважати, що у випадку вчинення дій, які свідчать про наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає. Втім, суди пославшись на ч.1 ст.241 ЦК України, при цьому не дослідили належним чином питання щодо вчинення Концерном „Київоблагробуд" дій, які б свідчили про наступне схвалення спірного договору.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.

Згідно ст. 122 ГК України господарське обєднання (одним з різновидів якого є концерн згідно ст. 120 ГК України) має вищий орган управління, до компетенції якого віднесено: затвердження статуту господарського обєднання та внесення змін до нього; вирішення питання про прийняття в господарське обєднання нових учасників та виключення учасників з його складу; утворення виконавчого органу господарського об єднання відповідно до його статуту чи договору; вирішує фінансові та інші питання відповідно до установчих документів господарського об єднання.

Відповідно до п. 7.1 статуту Концерну «Київоблагробуд», затвердженого загальними зборами засновників від 25.10.07 р. (протокол №18), загальні збори засновників Концерну є вищим органом управління Концерну.

Відповідно до п.7.3 Статуту Концерну, загальні збори скликаються шляхом направлення кожному із засновників листа з повідомленням про вручення за адресою місцезнаходження засновників Концерну не пізніше ніж за 20 календарних днів до дати скликання зборів. В повідомленні зазначається порядок денний, час та місце проведення зборів.

Як вбачається з матеріалів справи докази направлення позивачу листа з повідомленням про проведення загальних зборів учасників 14.11.2007 р. відсутні. Відсутнє також і повідомлення про вручення такого листа позивачу.

За таких умов відсутні підстави вважати, що позивача було належним чином повідомлено про проведення загальних зборів Концерну „Київоблагробуд".

Згідно з п. 7.4, 7.5 статуту загальні збори засновників вважаються легітимними, якщо у їх роботі приймає не менш 70% загальної кількості голосів. Участь в роботі загальних зборів засновників приймає керівник юридичної особи засновника або його представник за відповідним дорученням, термін дії якого один рік.

В даному випадку згідно матеріалів справи та наданих пояснень керівник юридичної особи засновника - ТОВ «ТОПІНВЕСТ»- участі в загальних зборах учасників Концерну 14.11.07 р., оформленого протоколом № 19, не брав, тоді як у вказаному протоколі в якості представника засновника зазначено ОСОБА_3 - представник за довіреністю від 12.11.2007 р. № 12/11-2007.

Вказаний представник мав право представляти засновника за умови належним чином оформленої довіреності, зміст якої передбачає право представляти засновника на загальних засновників Концерну.

Згідно з ч. 1 ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Тобто, представник на підставі виданої йому довіреності набуває права у строк передбачений довіреністю вчиняти від імені довірителя дії, перелік яких визначено у довіреності.

Проте, крім вказівки в протоколі №19, інших доказів на підтвердження факту існування вказаної довіреності суду не надано, оскільки ні оригінал, ні копія не були надані на вимогу суду жодним з учасників по справі.

За таких обставин у суду відсутні докази на підтвердження факту видачі вказаної довіреності, відповідно, відсутня можливість перевірити її зміст на наявність відповідних повноважень представника.

При цьому, суд зазначає, що згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки позивач заперечує наявність відповідної довіреності, тоді як на її існування покликаються відповідачі, саме вони мають довести факт її видачі, що ними не зроблено.

Відповідно до п.2.11 рекомендацій Президії ВГСУ від 28.12.2007 p. N 04-5/14 „Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин", підставами недійсності рішень загальних зборів є: б) рішення прийнято неправомочними загальними зборами або правомочність загальних зборів встановити неможливо.

Відповідно до п. 17 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Згідно з п. 18 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»при розгляді справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення;

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства;

- прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації.

Також, п.2.16 рекомендацій Президії ВГСУ від 28.12.2007 p. N 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин", передбачено, що господарським судам у вирішенні спорів зі справ про визнання недійсними рішень загальних зборів за позовами акціонерів, яких не було повідомлено про проведення загальних зборів, необхідно давати оцінку всіх обставин справи в їх сукупності та з'ясовувати, чи порушує оспорюване рішення права та охоронювані законом інтереси позивача. Позивачеві не може бути відмовлено у задоволенні відповідних вимог тільки з мотивів недостатності його голосів для зміни результатів голосування з прийнятих загальними зборами акціонерів рішень, оскільки вплив акціонера на прийняття загальними зборами рішень не вичерпується лише голосуванням.

За відсутності доказів участі у загальних зборах учасників Концерну 14.11.07 р. належним чином уповноваженого представника позивача як власника 99, 67% статутного капіталу, збори не можуть вважатися такими, що відбулися, оскільки проведені за відсутності кворуму. Вказане є підставною для визнання рішення загальних зборів недійсними. Крім того, під час їх скликання був порушений порядок повідомлення учасника, що призвело до відсутності його на зборах і, як наслідок, до прийняття зборами рішення, з яким цей учасник не погоджується, хоча за умови участі міг своїми голосами вплинути на результат голосування.

Частиною 3 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьої, пятою, шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Виконавчим органом Концерну є Генеральний директор та дирекція, яка здійснює управління Концерном. Генеральний директор укладає договори, що стосуються правовідносин Концерну, відповідно до умов чинного законодавства та умов цього Статуту (п.8.5.4 Статуту).

Пунктом 7.11.12 статуту Концерну передбачено, що вирішення питань щодо отримання кредитів, позик, фінансових допомог, застави майна Концерну, надання гарантій або поруки за третіх осіб, засновників, надання будь-якої фінансової допомоги належить до компетенції загальних зборів.

Суд вважає, що Статутом передбачено не погодження вже укладеного генеральним директором договору, а прийняття загальними зборами рішення про укладання договорів поруки, застави.

Таким чином, внутрішня воля особи на укладання договору застави власного майна формується не генеральним директором, який лише підписує такий договір, а загальними зборами, як вищим органом управління Концерну.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобовязана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень (абз. 1 ч. 3 ст. 92 ЦК України).

Сукупність приписів ЦК України та Статуту Концерну стосовно порядку укладання Концерном договору іпотеки вказують на те, що можливість існування правомірного юридичного факту надання майна в заставу пов'язана з наявністю правомірного попереднього рішення загальних зборів його учасників на предмет можливості такого відчуження. Наявність такого попереднього рішення загальних зборів Концерну є невід'ємною частиною волевиявлення учасника правочину та необхідною умовою чинності вчиненого правочину, а відсутність такого рішення, тягне за собою недійсність правочину.

Статтею 6 Закону України „Про іпотеку" встановлено, що у разі обмеження правомочності розпорядження нерухомим майном згодою його власника або уповноваженого органу державної влади або місцевого самоврядування, така ж згода необхідна для передачі цього майна в іпотеку.

В силу ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Оскільки недійсне рішення не є підставою для виникнення прав і обовязків, укладення Концерном іпотечного договору від 11.12.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 який зареєстрований в реєстрі за № у-745, мало місце без погодження його укладення із загальними зборами Концерну, що є порушенням прав учасників щодо управління майном, та з перевищенням генеральним директором відповідача-1, який підписав договір, своїх повноважень. Доказів схвалення вказаного договору як з боку уповноваженого органу - загальних зборів учасників Концерну, так і з боку Концерну суду не подано.

За таких обставин, суд вважає вимоги про визнання договору недійсним обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо застосування до правовідносин сторін положень абз. 2 ч. 3 ст. 92 ЦК України суд зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобовязана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах з третіми особами обмеження повноважень юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Тобто, згідно вказаної норми вона стосується обмеження повноважень не будь-якої особи, що представилася представником юридичної особи, а органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені. Такою особою в даному випадку є лише керівник засновника - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОПІНВЕСТ», який згідно п. 7.5 статуту Концерну може виступати від імені засновника без довіреності в силу положень статуту.

Повноваження інших представників юридичної особи базуються не на прямому положенні статуту чи закону, а на довіреності, виданої керівником юридичної особи, і, відповідно, ч. 3 ст. 92 ЦК України на них не розповсюджується.

Що стосується іпотечного договору, то як зазначено в преамбулі іпотечного договору від 11.12.2007 p., від імені Концерну „Київоблагробуд" виступає Генеральний директор Іванченко СВ., який діє на підставі Статуту.

В пункті 1.4 іпотечного договору від 11.12.2007 р. вказано, що іпотекодавцем надані для огляду всі документи, що стосуються права розпорядження предметом іпотеки.

Відповідач 2 повинен був знати про обсяг та наявність обмежень Генерального директора Концерну шляхом звернення та витребування Статуту Концерну перед підписанням спірного договору.

Відповідно до письмових пояснень відповідача 2 в момент укладання іпотечного договору 11.12.2007 р., сторони договору, а також нотаріус, який здійснював нотаріальне посвідчення договору, керувались Статутом концерну, а за таких умов твердження банку про те, що йому не було і за всіма обставинами не могло бути відомо про повноваження загальних зборів учасників концерну щодо надання майна в заставу та обмеження в цій частині повноважень генерального директора судом до уваги не приймаються як необгрунтовані.

Щодо відносин правонаступництва між АБ «АвтоЗАЗбанк»та ПАТ «Банк Кіпру»суд зазначає наступне.

Комерційний банк «АвтоЗАЗбанк»був зареєстрований Національним банком України 21.10.91 р. за №43.

Згідно установчих зборів акціонерів КБ «АвтоЗАЗбанк»від 15.12.93 р. створено Акціонерний банк «АвтоЗАЗбанк»шляхом реорганізації.

Згідно рішення загальних зборів учасників АБ «АвтоЗАЗбанк»від 19.11.08 р. (протокол №39) Відкрите акціонерне товариство «Банк Кіпру»є правонаступником АБ «АвтоЗАЗбанк».

Згідно п. 1.2 статуту публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру»він є правонаступником ВАТ «Банк Кіпру».

При цьому, відносини правонаступництва в даному випадку жодним учасником по справі не заперечуються.

Щодо застосування п. 51 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.08р. №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»суд зазначає наступне.

Згідно п. 51 законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством. Спори цієї категорії підвідомчими (підсудними) господарським судам незалежно від їх суб'єктного складу на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК, якщо акціонер (учасник) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.

В даному випадку позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, а не за захистом прав Концерну як юридичної особи і представляє свої інтереси, а не інтереси Концерну, оскільки позовні вимоги обґрунтовано відсутністю належним чином уповноваженого представника позивача як засновника під час проведення загальних зборів засновників 14.11.07 р. При цьому, права позивача порушено в першу чергу Концерном фактом проведення загальних зборів на порушення вимог законодавства.

Враховуючи викладене вище, суд вважає що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача-1, оскільки спір виник внаслідок його неправомірних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-89, 93 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними рішення загальних зборів учасників концерну «Київоблагробуд»(03186, м. Київ, вул. Антонова Авіаконструктора, 5, код 01354059), оформлені протоколом загальних зборів учасників концерну «Київоблагробуд»від 14.11.2007 р. № 19.

3. Визнати недійсними іпотечний договір від 11.12.2007 р., укладений між концерном «Київоблагробуд»та акціонерним банком «АвтоЗАЗбанк», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 який зареєстрований в реєстрі за № у-745.

4. Стягнути з концерну «Київоблагробуд»(03186, м. Київ, вул. Антонова Авіаконструктора, 5, код 01354059) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТОПІНВЕСТ» (01042, м. Київ, вул. Патриса Лумумби, 15, код 34047565) 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяЮ.В. Картавцева

Дата складання

повного рішення: 18.04.11 р.