Рішення № 14952912, 13.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/9313.04.11 За позовомКиївського учбово-виробничого підприємства №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС)

доПриватного підприємства "Загальномаш"

пророзірвання договору, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення 41 448,76 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Клопенко О.О., Гутарін Я.М.

від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київське учбово-виробниче підприємство №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС) (надалі –"УВП-3") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Загальномаш" (надалі –"Підприємство") про розірвання договору оренди, зобов’язання звільнити нежиле приміщення та стягнення 41 448,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору оренди нежитлового приміщення №68 від 25.09.2008 р. позивач передав у тимчасове строкове платне користування приміщення, а відповідач належним чином грошове зобов’язання по внесенню орендної плати не виконав, у зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 24 330,56 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 16 836,74 грн. та інфляційних втрат у розмірі 281,46 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.03.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 28.03.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.03.2011 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду розгляд справи відкладено до 11.04.2011 р.

В судове засідання представники позивача з'явилися, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити їх повністю.

Відповідач, повідомлений про час і місце розгляду справи належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду та повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень №13378863 від 10.03.2011 р. та №14235160 від 30.03.2011 р., своїх повноважних представників у судове засідання не направив, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03028, м.Київ, вул. Конотопська, 22, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №9508992 від 11.04.2011 р. та вказано в позові.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.09.2008 р. між УВП-3 (орендодавець) та Підприємством (орендар) було укладено договір оренди нежилого приміщення №68 (надалі –"Договір").

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове строкове платне користування приміщення під офіс за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 72, загальною площею 16,5 кв.м. (3-й поверх адмін. корпусу), що знаходиться на балансі Київського УВП №3 УТОС. Орендар використовує орендоване приміщення тільки за прямим призначенням, обумовленим Договором.

Згідно із п. 2.1 Договору вступ орендаря у користування приміщенням настає одночасно з підписанням сторонами акту прийому-передачі вказаних приміщень.

Положеннями п.п. 3.1, 3.2 Договору встановлено, що орендар за користування об’єктом оренди вносить плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Розмір орендної плати встановлюється цим Договором і є незмінним на вест час дії Договору за винятком тих випадків, коли зростають витрати орендодавця на утримання орендованого приміщення, що орендодавець обґрунтовує в письмовій формі. Розмір орендної плати складає 140,00 грн. за 1кв.м. в місяць без ПДВ. Крім цього, орендар відшкодовує витрати фактично понесені орендодавцем в зв’язку із забезпеченням орендованого приміщення електроенергією (включаючи активну та реактивну), телефонним зв’язком та інше, згідно додатків, які є невід'ємними частинами цього Договору. Розподіл та сплата понесених витрат встановлюються відповідними додатками в залежності від кількості та умов дії обладнання, розміру приміщень та інше, або на підставі показників лічильників та підставі інформації постачальників телефонного зв’язку.

Додатковою угодою від 13.05.2009 р. до Договору сторонами викладено абзац 2 п. 3.2 Договору в наступній редакції: "розмір орендної плати складає 110,00 грн. за 1 кв.м. без ПДВ.".

Пунктами 5.2, 5.3, 5.4 Договору орендар зобов’язаний: використовувати об’єкт оренди відповідно до умов Договору та за цільовим призначенням відповідно до профілю діяльності; зберігати орендовані приміщення, запобігати їх пошкодженню та псуванню; вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі, а також кошти направлені на відшкодування орендодавцеві витрат на електроенергію, телефонний зв'язок та інше згідно відповідних рахунків.

Відповідно до п. 6.2 Договору після закінчення оренди за даним договором орендар зобов’язаний повернути приміщення та майно орендодавцю за актом прийому-передачі, у стані не гіршому ніж той, в якому воно було прийняте.

Згідно із п. 9.1 Договору з урахуванням листа Підприємства, погодженого позивачем, даний договір діє з 01.10.2008 р. по 15.10.2009 р.

На виконання умов Договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято в тимчасове строкове платне користування приміщення під офіс за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 72, загальною площею 16,5 кв.м. (3-й поверх адмін. корпусу), а 19.10.2009 р. згідно акту здачі-приймання орендарем орендодавцю нежитлового приміщення повернуто вказане приміщення орендодавцю.

Відповідно до вказаного акту здачі-приймання сторонами було погоджено, що заборгованість відповідача по сплаті орендних та інших платежів за Договором згідно акту звірки взаємних розрахунків станом на 15.10.2009 р. становить 24330,56 грн. та буде погашатися відповідно до погодженого сторонами графіку погашення заборгованості.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання за Договором, у зв’язку з чим позивач вказує на існування підстав для розірвання договору та зобов’язання відповідача звільнити орендоване приміщення та заборгованості у розмірі 24 330,56 грн.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами факт передачі приміщення в оренду, користування ним відповідачем у період з 01.09.2008 р. по 19.10.2009 р. та повернення приміщення орендодавцю після закінчення строку дії Договору.

Частиною 2 ст. 291 Господарського кодексу України встановлено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 9.6 Договору дія даного договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який він був укладений.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами було погоджено строк дії Договору до 15.10.2009 р.

Отже, з урахуванням положень ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України та п. 9.6 Договору Договір припинив свою дію 15.10.2009 р.

Таким чином, підстави для задоволення позову в частині розірвання договору оренди нежилого приміщення №68 від 25.09.2008 р. у суду відсутні, оскільки вказаний Договір припинив свою дії у зв’язку із закінчення строку його дії, погодженого сторонами, 15.10.2009 р.

Згідно із ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Положеннями ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

19.10.2009 р. відповідач повернув, а позивач прийняв орендоване приміщення, що підтверджується підписаним представниками та скріпленим печатками сторін актом здачі-приймання орендарем орендодавцю нежитлового приміщення від 19.10.2009 р.

З огляду на викладене, підстави для задоволення вимоги позивача про зобов’язання відповідача звільнити передане за Договором в оренду приміщення відсутні, оскільки таке приміщення було повернуто позивачу згідно п. 6.2 Договору за вказаним актом, а доказів того, що відповідач користується спірним приміщення після підписання такого акту матеріали справи не містять.

Положеннями акту здачі-приймання орендарем орендодавцю нежитлового приміщення від 19.10.2009 р. сторонами було погоджено, що на момент підписання такого акту відповідач має заборгованість перед позивачем по сплаті орендних та інших платежів за Договором у розмірі 24330,56грн., яка буде погашатися згідно графіка погашення заборгованості, наданого орендарем.

Згідно із ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Таким чином, сторонами замінено первісне зобов’язання (по сплаті орендних та інших платежів) новим зобов’язанням згідно акту здачі-приймання орендарем орендодавцю нежитлового приміщення від 19.10.2009 р. та наданого відповідачем графіку погашення заборгованості.

Згідно із графіком погашення заборгованості відповідач зобов’язався погасити заборгованість перед позивачем у розмірі 24 330,56 грн. шістьма платежами, а саме: 1) до 01.12.2009 р. у розмірі 4000,00грн.; 2) до 01.02.2010 р. –4 500,00 грн.; 3) до 01.03.2010 р. –4000,00 грн.; 4) до 01.04.2010 р. –4 000,00 грн.; 5) до 01.05.2010 р. –4 000,00 грн.; 6) до 01.06.2010 р. –3 830,56 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, акту здачі-приймання орендарем орендодавцю нежитлового приміщення від 19.10.2009 р. та графіку погашення заборгованості грошове зобов’язання відповідача по сплаті на користь позивача заборгованості у розмірі 24 330,56 грн. на момент розгляду справи настало.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 24 330,56 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Підприємство обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги УВП-3 про стягнення з Підприємства заборгованості у розмірі 24 330,56 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 16 836,74грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання по сплаті 24 330,56 грн. у період з 01.10.2009р. по 14.02.2011 р., суд відзначає наступне.

По-перше, згідно ч. 4 ст. 604 Цивільного кодексу України новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Оскільки, сторонами згідно ч. 4 ст. 604 Цивільного кодексу України припинено грошове зобов'язання відповідача по сплаті вартості орендних та інших платежів за Договором, яке мало місце до укладення акту здачі-приймання від 19.10.2009 р., то нарахування пені за прострочення (у період до укладення такого акту –19.10.2009 р.) виконання грошового зобов’язання, яке внаслідок новації є припиненим, є безпідставним.

По-друге, відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання забезпечується неустойкою (різновидом якої є пеня), якщо це встановлено договором або законом.

Позивач, як підставу нарахування пені, посилається на п. 3.6 Договору.

Судом встановлено, що Договір припинив свою дію 15.10.2009 р., а тому правові підстави для стягнення з відповідача пені, нарахованої після припинення дії Договору, відсутні.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат у розмірі 281,46 грн., нарахованих від суми заборгованості у розмірі 24 330,56 грн. за період з січня 2010 року по січень 2011 року.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений графіком погашення заборгованості строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і з наступних днів, слідуючих за останніми днями виконання грошового зобов’язання по сплаті визначених графіком платежів (02.12.2009 р., 02.02.2010 р., 02.03.2010 р., 02.04.2010 р., 05.05.2010 р. (з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України) та 02.06.2010 р., він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат виходячи з встановлених днів, з яких відповідач є таким, що прострочив, по кожному платежу окремо та до моменту визначеного позивачем в розрахунку, оскільки правова підстава нарахування інфляційних втрат не залежить від припинення дії Договору.

За перерахунком суду розмір інфляційних втрат становить 1698,49 грн.

Оскільки позивачем заявлено вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі, який є меншим, ніж визначений судом, то з урахуванням відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог, такі вимоги задовольняються у розмірі, заявленому позивачем до стягнення (281,46 грн.).

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Підприємства на користь УВП-3 заборгованості у розмірі 24330,56 грн. та інфляційних втрат у розмірі 281,46 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Судові витрати підлягають розподілу за приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням того, що витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу сплачені безпосередньо позивачем.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Київського учбово-виробничого підприємства №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС) задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Загальномаш" (03028, м.Київ, вул. Конотопська, 22; ідентифікаційний код 34664094) на користь Київського учбово-виробничого підприємства №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС) (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 72; ідентифікаційний код 03967702) заборгованість у розмірі 24 330 (двадцять чотири тисячі триста тридцять) грн. 56 коп., інфляційні втрати у розмірі 281 (двісті вісімдесят одна) грн. 46 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 140 (сто сорок) грн. 14 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Загальномаш" (03028, м.Київ, вул. Конотопська, 22; ідентифікаційний код 34664094) в дохід Державного бюджету України державне мито у розмірі 246 (двісті сорок шість) грн. 12 коп. Видати наказ.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –15.04.2011 р.