Рішення № 14952885, 31.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/10531.03.11 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» до Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Ласуня»про стягнення 57290, 70 грн. за участю представника позивача Галая О.О., довіреність № ГО-11/4 від 05.01.2011 року, відповідача1 не зявився, відповідача2 не зявився, ВСТАНОВИВ: На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»до Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Ласуня»про стягнення 57290, 70 грн. матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП в порядку регресу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29.01.2008р. в м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Мерседес», реєстраційний НОМЕР_1, під керуванням працівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Ласуня»ОСОБА_1, цивільно-правова відповідальність якого застрахована в Закритому акціонерному товаристві «Європейський страховий альянс»за полісом № ВА/2260629 обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У результаті даної ДТП було пошкоджено застрахований у позивача згідно з умовами Полісу страхування ДКСНТ/21/48/44/39 № 010933 від 30.01.2007р., транспортний засіб «Тойота», реєстраційний НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2 (страхувальник) на праві приватної власності.

Позивачем було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 57290, 70 грн.

10.12.2010 року позивач направив відповідачу регресну вимогу № 5245 про сплату суми страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 24990, 00 грн., проте відповіді на вимогу не отримав.

У звязку з вищезазначеним, позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.02.2011 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 10.03.2011 року.

31.03.2011 року позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача1 24990, 00 грн. матеріальних збитків в порядку регресу та 3655, 35 грн. збитків стягнути з відповідача2.

Представники відповідача1 та відповідача2 в судове засідання не зявились, відзив на позо не надали, про час і місце проведення судового засіданні були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що незявлення представників відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників відповідачів, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги позивача до відповідача1 такими, що підлягають задоволенню, а до відповідача2 такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з довідки відділу ДАІ з обслуговування Оболонського району № 8014217 та постанови Оболонського районного суду від 29.02.2008 року, 29.01.2008р. в м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Мерседес», реєстраційний НОМЕР_1, під керуванням працівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Ласуня»ОСОБА_1 та транспортного засобу «Тойота», реєстраційний НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2.

Постановою Оболонського районного суду від 29.02.2008 року у справі № 3-5842 водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2. визнано винними у вчиненні адміністративного правопорушення та застосовано до них адміністративні стягнення у вигляді штрафу в розмірі 68, 00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Тойота», реєстраційний НОМЕР_2, який застрахований ОСОБА_2 у позивача на підставі договору добровільного комплексного страхування наземного транспортного засобу ДКСНТ/21/48/44/39 № 010933 від 30.01.2007р.

Як вбачається з страхових актів № 129В/40 від 11.03.2008 року та № 723В/40 від 01.04.2008 року позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплати страхове відшкодування на загальну суму 57290, 70 грн.

Зазначені кошти позивачем були перераховані, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжними дорученнями № 2158 від 14.03.2008 року та № 4379 від 08.04.2008 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Враховуючи, що постановою Оболонського районного суду від 29.02.2008 року у справі № 3-5842 встановлено вину у вчиненні ДТП і ОСОБА_2. (страхувальника позивача), і ОСОБА_1, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача1, та застосовано до них однакову міру відповідальності, до позивача перейшло право регресної вимоги до відповідача1 у розмірі 50 % від суми сплаченого страхового відшкодування, тобто у розмірі 28645, 35 грн.

Проте, згідно полісу № ВА/2260629 ліміт відповідальності страховика (відповідача1) складає 25500, 00 грн., а франшиза становить 510, 00 грн.

Таким чином, розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача1 в порядку регресу становить 24990, 00 грн. (25500, 00 грн.-510, 00 грн.).

10.12.2010 року позивач направив відповідачу1 регресну вимогу № 5245 про сплату суми страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 24990, 00 грн.

Проте, відповідач1 у місячний строк з дня отримання вказаної претензії з доданими до неї документами суми страхового відшкодування не виплатив.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідач1 не довів факт того, що шкоду транспортному засобу «Тойота», реєстраційний НОМЕР_2, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується, виходячи із вартості матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, ліміту відповідальності та за вирахуванням суми франшизи, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача1 страхового відшкодування підлягають задоволенню в розмірі 24990, 00 грн.

Також, позивач звертається з вимогою стягнути з відповідача2 різниці між фактичним розміром шкоди, що підлягає компенсації позивачу та страховою виплатою відповідача1, що складає 3655, 35 грн. (28645, 35-24990, 00).

На час скоєння ДТП транспортний засіб «Мерседес», реєстраційний НОМЕР_1 перебував у володінні Відповідача 2, що підтверджується Договором № 01/08 оперативного лізингу, додатковими угодами до цього Договору та Актом № 2 приймання-передачі, що залученні до матеріалів справи.

Згідно п. 1 ст. 1172 ЦК юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Наявність трудових відносин між відповідачем2 та ОСОБА_1 на час скоєння ДТП підтверджується постановою суду, де зазначено, що ОСОБА_1 працює водієм у Відповідача2 та наказом № 117/К від 02.10.2007р. Під час ДТП ОСОБА_1 виконував свої службові обов'язки, що підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля.

Проте, судом встановлено, що господарським судом міста Києва порушено провадження у справі про банкрутство № 43/438 у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Ласуня», який є відповідачем2 у даній справі (оголошення розміщено в газеті «Голос України»№№ 245-246 від 25.12.2010р.).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідно до частини другої статті 14 вищезазначеного Закону вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними.

Згідно ч. 5 ст. 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Враховуючи, що позивачем не надано суду доказів звернення до суду з кредиторськими вимогами до боржника у місячний строк з дня публікації, у позові до відповідача2 слід відмовити.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 ГПК України покладаються на відповідача1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 75, 8285 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов до Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»задовольнити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»(04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 33-37, код 19411125) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»(03062, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 65, код 30115243) 24990 (двадцять чотири тисячі девятсот девяносто) грн. 00 коп. збитків в порядку регресу, 249 (двісті сорок девять) грн. 90 коп. державного мита та 102 (сто дві) грн. 94 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В позові до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Ласуня»відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

СуддяС. Чебикіна