Рішення № 14952824, 30.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/9530.03.11

За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЛМ»

До                              Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвеста»

Про                              стягнення 7884,84 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача           Сезін С. І. –представник (дов. б/н від 04.01.2011 р.)

Від відповідача          не з’явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЛМ»(далі –позивач) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвеста»(далі –відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 7884,84 грн. (7884,84 грн. –основний борг) внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору № 1509 від 15.09.2009 р.

Ухвалою суду від 22.02.2011 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/95 та призначено розгляд справи на 30.03.2011 р.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, представника в судове засідання 30.03.2011 р. не направив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 30.03.2011 р. оголошено повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.09.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 1509.

Відповідно до п. 1.1. договору, позивач зобов’язується поставляти товар у відповідності з поданими відповідачем замовленнями, відповідач зобов’язується приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість.

Відповідно до видаткових накладних (наявні в матеріалах справи) позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 15584,84 грн.

Відповідач виконав свої зобов’язання частково, а саме: оплатив відповідачу 7700,00 грн.

Станом на день подачі позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 7884,84 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлено.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу за орендну плату в розмірі 7884,84 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвеста»(02166, м. Київ, вул. Волкова, 2-А, ЄДРПОУ 2372799) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЛМ»(65005, м. Одеса, вул. Прохорівська, б. 28, ЄДРПОУ 33313347) 7884 (сім тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. 84 коп., 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя                                                                                                    Л.В.Прокопенко