Рішення № 14952682, 14.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/3914.04.11 За позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі: 1) Головного управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі –позивач-1);

2) Комунального підприємства «Київреклама»(далі –позивач-2)

До Дочірнього підприємства «Рекламна агенція «Вершина»

Про стягнення 787740,73 грн.          

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від прокуратури Некрасов О.М. –прокурор відділу, посвідчення № 259 від 08.12.09.

Від позивача-1 не з’явився

Від позивача-2 Нестеренко Г.А. –представник за довіреністю № 196-506/КР

від 16.02.11.

Від відповідача не з’явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі: Головного управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства «Київреклама»до Дочірнього підприємства «Рекламна агенція «Вершина»про стягнення з відповідача на користь позивача-2 заборгованості за Договором № 00159/08 від 29.08.07. в розмірі 787740,73 грн. (672410,01 грн. –основний борг, 7802,24 грн. –збитки від інфляції, 8433,93 грн. –3% річних, 81997,23 грн. –штраф, 17097,32 грн. –пеня).

Крім того, позивач на підставі ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу просить суд з метою забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти на рахунках відповідача в межах позовних вимог.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства України та умов Договором № 00159/08 від 29.08.07. не виконав свої зобов’язання перед позивачем-2 по оплаті наданих позивачем послуг, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.11. порушено провадження у справі № 30/39; розгляд справи призначено на 10.03.11. о 11-50.

Представники позивача-1 та відповідача в судове засідання 10.03.11. не з’явились, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 21.02.11. про порушення провадження у справі № 30/39 не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.11. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/39 відкладено на 31.03.11. о 11-00.

30.03.11. представником прокуратури через відділ діловодства Господарського суду міста Києва на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої прокуратура м. Києва просить суд стягнути з відповідача на користь позивача-2 заборгованість за Договором № 00159/08 від 29.08.07. в розмірі 1 051 179,49 грн. (672 410,01 грн. –основний борг, 82 034,02 грн. –збитки від інфляції, 24 759,43 грн. –3% річних, 123 797,13 грн. –штраф, 148 178,90 грн. –пеня).

В судовому засіданні 31.03.11. представником позивача-2 подано заяву, відповідно до якої Комунальне підприємство «Київреклама» просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором № 00159/08 від 29.08.07. в розмірі 1 051 179,49 грн. (672 410,01 грн. –основний борг, 82 034,02 грн. –збитки від інфляції, 24 759,43 грн. –3% річних, 123 797,13 грн. –штраф, 148 178,90 грн. –пеня).

Представники позивача-1 та відповідача в судове засідання 31.03.11. не з’явились, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 10.03.11. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.11. розгляд справи № 30/39 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 14.04.11. о 11-40.

Представник прокуратури та позивача-2 в судовому засіданні підтримали свої уточнені позовні вимоги та просять суд позов задовольнити повністю.

Представник позивача-1 в судове засідання 14.04.11. не з’явився, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання 14.04.11. не з’явився, письмового відзиву на позов не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені Витягом про включення останнього до Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копія якої міститься в матеріалах справи.

Розглянувши клопотання прокуратури про вжиття заходів до забезпечення позову, яке викладене в прохальній частині позовної заяви, шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в рамках загальної суми позовних вимог, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно п. 1.1 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 12.12.06. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову», заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заявником не подано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що грошові суми відповідача можуть зникнути, що зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду, а тому клопотання позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/39.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача-2, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до з п. 2 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру», на органи прокуратури покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру», органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Пунктом 6 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», визначено що прокурор має повноваження звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів держави.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді у разі порушення або загрози порушень державних інтересів. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах.

На підставі зазначених положень, Заступник прокурора міста Києва звернувся до суду в інтересах держави в особі: Головного управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунального підприємства «Київреклама» про стягнення з відповідача на користь Комунального підприємства «Київреклама»заборгованість зі сплати наданих послуг за Договором № 00159/08 на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва від 29.08.07. у розмірі 672410,01 грн.

29.08.07. між Головним управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Робочий орган), Комунального підприємства «Київреклама»(Підприємство) та Дочірнім підприємством «Рекламна агенція «Вершина»(Розповсюджувач зовнішньої реклами) укладено Договір № 00159/08 на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 2.1) Робочий орган надає Розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування місце (-я) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів) (надалі - «РЗ») на підставі оформленого (-их) належним чином дозволу (-ів) на розміщення зовнішньої реклами (далі - «дозвіл»), а Розповсюджувач зовнішньої реклами використовує надане (-і) місце (-я) відповідно до Типових правил розміщення зовнішньої реклами, Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві та здійснює оплату за його (їх) користування.

Згідно п. 3.3.1 Договору передбачено, що Підприємство має право своєчасно отримувати від Розповсюджувача зовнішньої реклами плату за право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення РЗ у відповідності до умов цього Договору.

У відповідності до п. 3.3.2 Підприємство має право нараховувати та вимагати від Розповсюджувача зовнішньої реклами сплати штрафних санкцій за порушення умов цього Договору в розмірі та в порядку, передбаченому цим Договором та чинним законодавством.

Пунктом 3.4,1 Договору передбачено, що Підприємство зобов’язується до 15 числа поточного місяця формувати рахунки на оплату права за тимчасове користування місцем (-ями) для розміщення РЗ у відповідності до умов цього Договору.

Згідно п. 3.4.2 Договору встановлено, що до 5 числа наступного після звітного місяця надати акт приймання-передачі наданих послуг.

У відповідності до п. 3.5.1 Договору передбачено, що Розповсюджувач має право тимчасово користуватися місцем (-ями) для розміщення рекламних засобів, що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 3.6.3 Договору, Розповсюджувач зобов’язався отримати акт приймання - передачі наданих послуг до 5 числа наступного після звітного місяця та протягом 5 днів повернути підписаний акт приймання-передачі підприємству. Якщо Розповсюджувач протягом вказаного періоду не поверне підписаний акт, то вважається, що послуги надані належним чином.

Згідно п. 3.6.14 Договору Розповсюджувач зобов’язався своєчасно та у повному обсязі вносити на поточний рахунок Підприємства плату за право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення РЗ у порядку та розмірах, передбачених розділом 4 цього Договору.

Відповідно до п. 3.6.15 Договору передбачено, що Розповсюджувач зобов’язаний своєчасно та у повному обсязі вносити на поточний рахунок Підприємства плату за право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення РЗ у порядку та розмірах, передбачених розділом 4 цього Договору.

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що Розмір плати за право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення РЗ встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та складається з базової плати, що включає в себе базові тарифи перемножені на коефіцієнт диференціації в залежності від зони розміщення РЗ, та коригуючих коефіцієнтів. Базова плата вказується в Додаткових угодах до цього Договору.

У відповідності до п. 4.3 Договору встановлено, що розрахунки за цим Договором здійснюються Розповсюджувачем зовнішньої реклами щомісячно не пізніше 25-го числа поточного місяця на поточний рахунок Підприємства.

Згідно п. 4.5 Договору передбачено, що плата сплачується Розповсюджувачем зовнішньої реклами окремо по кожному рахунку-фактурі. Об'єднання рахунків-фактур для проведення платежів не допускається. Неотримання Розповсюджувачем зовнішньої реклами рахунку (-ів) - фактур в строки, визначені цим Договором, не звільняє Розповсюджувача зовнішньої реклами від внесення ним плати за Договором та не є перешкодою для нарахування Підприємством штрафних санкцій, передбачених цим Договором та чинним законодавством.

Відповідно до п. 4.10 Договору визначено, що Розповсюджувач зовнішньої реклами не звільняється від плати при відсутності РЗ, дозвіл на право розміщення якого виданий у встановленому чинним законодавством порядку.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, прокуратура вказує на те, що відповідач в порушення умов Договору не виконав в повному обсязі свого обов’язку по сплаті наданих позивачем послуг, в зв’язку з чим у відповідача за період з 01.12.09. по 21.02.11. виникла заборгованість перед позивачем-2 в розмірі 672410,01 грн.

Оцінюючи подані прокуратурою та позивачами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до умов Договору, позивачем-2 виставлялись рахунки-фактури на плату за тимчасове використання місця для розміщення реклами, належним чином копії яких залучено до матеріалів справи.

Судом встановлено, що в порушення умов зазначеного вище Договору, відповідачем не було у повному обсязі сплачено на користь Комунального підприємства «Київреклама»заборгованість в сумі 672410,01 грн. за надані послуги, передбачені Договором № 00159/08 на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва від 29.08.07.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором, свого обов’язку по сплаті наданих позивачем-2 послуг в повному обсязі та у встановлений Договором строк не виконав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Дочірнього підприємства «Рекламна агенція «Вершина»на користь Комунального підприємства «Київреклама»суми основного боргу в розмірі 672410,01 грн. слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, прокуратура на підставі п. 7.4 Договору просить суд стягнути з відповідача на користь позивача-2пеню в розмірі 148 178,90 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання

При перевірці правильності обчислення позивачем суми пені, судом встановлено, що позивачем допущено помилку. За розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 55762,62 грн.

Крім того, прокуратура на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 24759,43 грн. –3 % річних та 82034,02 грн. – збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

При перевірці правильності обчислення позивачем суми збитків від інфляції, та 3 % річних судом встановлено, що позивачем допущено помилку. За розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума збитків від інфляції в розмірі 46552,38 грн. та 15010,66 грн. –3 % річних.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача-2 штрафу в розмірі 123797,13 грн., суд відмовляє в задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій унормований ст. 231 цього ж Кодексу. За приписами пункту 6 наведеної норми, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності, у зв’язку з чим позовна вимога у даній справі щодо стягнення з відповідача 123797,13 грн. штрафу суперечить приписам наведених норм.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, у постанові від 12.07.07. № 13/710-06.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі: Головного управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства «Київреклама»підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі: Головного управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства «Київреклама»задовольнити частково.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства «Рекламна агенція «Вершина»03141, м. Київ, вул. Солом’янська, 33, код ЄДРПОУ 32731603) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(01030, м. Київ, вул. Михайла Коцюбинського, 12-А, код ЄДРПОУ 26199714) 672410 (шістсот сімдесят дві тисячі чотириста десять) грн. 01 коп. - заборгованості, 55762 (п’ятдесят п’ять тисяч сімсот шістдесят дві) грн. 62 коп. –пені, 46552 (сорок шість тисяч п’ятсот п’ятдесят дві) грн. 38 коп. –збитків від інфляції, 15 010 (п'ятнадцять тисяч десять) грн. 66 коп. –3 % річних.

3.          Стягнути з Дочірнього підприємства «Рекламна агенція «Вершина»03141, м. Київ, вул. Солом’янська, 33, код ЄДРПОУ 32731603) в доход Державного бюджету України 7 897 (сім тисяч вісімсот дев’яносто сім) грн. 35 коп. –державного мита та 177 (сто сімдесят сім) грн. 30 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В іншій частині позовних вимог –відмовити.

5.          Після вступу рішення в законну силу видати накази.

6.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                       Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 15.04.11.