Рішення № 14952300, 31.03.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.03.11 р. Справа № 29/71

Господарський суд Донецької області у складі: головуючого судді Риженко Т.М., судді Лейба М.О., Курило Г.Є.

при секретарі Петрушенко А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м.Маріуполь, Донецька область

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „СервісІнвестБуд”, м.Маріуполь, Донецька область

про: стягнення заборгованості у розмірі 75 258,86грн.

за участю:

представника позивача: Кіор А.І. – довіреність №09/2521 від 16.07.2010р.

представника відповідача: Гукасян А.Ю. –довіреність від 01.11.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м.Маріуполь, Донецька область (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „СервісІнвестБуд”, м.Маріуполь, Донецька область (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 75 258,86грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: платіжних вимог-доручень, специфікацій продукції, претензії, листа №215 від 15.05.2008р., листів Відповідача з вимогою поставити продукцію, накладних, довіреності на отримання матеріальних цінностей, свідоцтва про державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 11, 509, 526, 527 Цивільного кодексу України, ст.ст. 61, 64 Господарського процесуального кодексу України.

17.11.2010р. Позивачем через канцелярію суду надані належним чином засвідчені копії наступних документів: акту звіряння взаємних розрахунків підписаного та завіреного печаткою лише з боку Позивача, відповідно до якого заборгованість станом на 09.11.2010р. складає 75 258,86грн., витягу з протоколу №13 загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча”, правоустановчих документів Публічного акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, довідки про юридичну адресу та рахунки.

17.11.2010р. Відповідачем через канцелярію суду надані заперечення на позовну заяву у яких Відповідач зазначає, що у 2008 році товариством з обмеженою відповідальністю „СервісІнвестБуд” були надіслані на адресу ВАТ „ММК ім.Ілліча” листи на поставку товарно – матеріальних цінностей (далі –ТМЦ), зазначені у позові. Однак сторонами не було досягнуто згоди щодо суттєвих умов поставки, зокрема, щодо ціни та строків поставки, у зв’язку з чим відсутні підстави вважати укладеним будь- який договір на поставку ТМЦ. Відповідно, у зв’язку з недосягненням згоди щодо суттєвих умов поставки, товарно-матеріальні цінності не були відпущені Позивачем, про що також свідчить відсутність необхідних документів бухгалтерського обліку. Надані до позову копії накладних на отримання товарно - метаріальних цінностей не можуть бути належним доказом отримання ТМЦ у зв’язку з невідповідністю вимогам закону. Крім того, у накладних маються численні виправлення. Відсутнє будь-яке підтвердження того, що ТМЦ взагалі були вивезені до замовника з території ВАТ „ММК ім Ілліча”. Таким чином, посилання Позивача на отримання ТМЦ з ВАТ „ММК ім. Ілліча” є необґрунтованими та не підтвердженими первинними документами, зазначеними у Закону, у зв’язку з чим у Відповідач відсутня заборгованість, вказана у позові.

30.11.2011р. Позивачем через канцелярію суду надані письмові пояснення по справі у яких зазначає, що в підтвердження відпуску комбінатом товарно – матеріальних цінностей були оформлені первинні документи – накладні №252868, №252887, №259687, №259667, №271711, №271064, №271087 на відпуск матеріалів на сторону у яких мається назва документу, дата та місце складення, назва підприємства від імені якого складений документ, склад та об’єм господарської операції, одиницю виміру господарської операції, з підписом представника відповідача Коляди Г.Ф. повноваження якого підтверджені довіреністю серії ЯОХ №524179 від 03.01.2008р. виданою згідно з Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернених та використаних довіреностей на отримання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99. 05.08.2009р. Позивачем та Відповідачем було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог (Повідомлення комбінату №14/05-301) відповідно якого була частково погашена заборгованість по платіжній вимозі №80709 на суму 282,67грн. 23.07.2010р. на адресу Відповідача була направлена претензія №09/1-2/4-36 з вимогою про погашення заборгованості у розмірі 75 258,86грн. з посиланням на статтю 530 ЦК України, яка залишена Відповідачем без задоволення.

20.12.2011р. Відповідачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчену копію журналу реєстрації доручень.

11.01.2011р. Позивачем через канцелярію суду надані письмові пояснення по суті позовної заяви в яких зазначає, що Поставка товарно-матеріальних цінностей, вказаних у довіреності ЯОХ №524179 від 03.01.2008р. по договорам №217/8389 від 03.11.2006р., №198/9884 від 05.12.2005р. не здійснювалась, оскільки вказаним договорами оформлювались правовідносини підряду між ПАТ „ММК ім.Ілліча” та ТОВ „СервісІнвестБуд”, які не є предметом спору по справі №29/71. Купівля-продаж товарно-матеріальних цінностей не регулювались договорами підряду №198/9084, №217/8389 та оформлювались окремими угодами відповідно листів ТОВ „СервісІнвестБуд” (копії відповідних первинних документів – накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей містяться в матеріалах справи). У той же час Відповідачем помилково у довіреностях ЯОХ №524179 від 03.01.2008р. вказано таку підставу для отримання ТМЦ, як договори №217/8389 від 03.11.2006р., та №198/9884 від 05.12.2005р. Вказані договори не могли служити підставою для отримання якого-небудь товару, оскільки оформлення підрядних правовідносин відповідно інших первинних документів. Крім того Позивачем надані належним чином засвідчені копії податкових накладних, розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної та оригінал довідки за підписом в.о. генерального директора по капітальному будівництву Публічного акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” та головного бухгалтера, яка свідчить про те, що поставка товарно-матеріальних цінностей, вказаних у довіреностях ЯОХ №524179 від 30.01.2008р. по договорам №217/8389 від 03.11.2006р. та №198/9884 від 05.12.2005р. не здійснювалась.

17.01.2011р. Відповідачем через канцелярію суду надані письмові пояснення у яких зазначає, що на теперішній час матеріальні – цінності перебувають на території ПАТ „ММК ім.Ілліча”. В податковому обліку податкові накладні відображені помилково у зв’язку з великим обсягом документообігу та підлягають коригуванню. Крім того, Відповідачем були надані належним чином засвідчені копії реєстрів отриманих та виданих податкових накладних.

31.01.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчену копію реєстру виданих податкових накладних №506/683/6 від 31.07.2008р., №666/683.6 від 30.09.2008р.

01.02.2011р. Позивачем через канцелярію суду надані належним чином засвідчені копії наступних документів: позовної заяви та ухвали про порушення провадження у справі про стягнення заборгованості за виконані роботи.

21.02.2011р. Відповідачем через канцелярію суду надані письмові пояснення по справі в яких вказує, що товарно-матеріальні цінності, вказані у накладних позивачем, були отримані від ВАТ „ММК ім.Ілліча” для виконання будівельних робіт на території ВАТ „ММК ім.Ілліча” за договором підряду. Вказані товарно-матеріальні цінності були використані при виконанні будівельних робіт на території ВАТ „ММК ім.Ілліча”, при цьому вони не були вивезені з території ВАТ „ММК ім.Ілліча”, право власності на них до ТОВ „СервісІнвестБуд” не переходило.

21.02.2011р. Відповідачем через канцелярію суду надані належним чином засвідчені копії наступних документів: договору №1198/9084 від 05.12.2005р., договору №217/8389 від 03.11.2006р.

20.03.2011р. Позивачем через канцелярію суду надані письмові пояснення по справі.

31.03.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчену копію листа №78 від 24.03.2011р.

29.03.2011р. Відповідачем через канцелярію суду надані додаткові пояснення у яких вказує, що жодних документів, зокрема журналів, витягів з журналів, які б підтверджували факт вивезення товарно-матеріальних цінностей, вказаних у накладних, з території ВАТ „ММК ім.Ілліча”, позивачем не надано.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Представник Відповідача у судове засідання з’явився, проти позову заперечив.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами було досягнуто усну домовленість щодо поставки товару.

Відповідач звернувся до Позивача з листами, у яких просить поставити комбінатом товарно-матеріальні цінності.

Відтак, Публічним акціонерним товариством „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м.Маріуполь, Донецька область було поставлено товар, Товариство з обмеженою відповідальністю „СервісІнвестБуд”, м.Маріуполь, Донецька область отримало товар на загальну суму 75 541,53грн. що підтверджується видатковими накладними: №252868, №252887, №259687, №259667, №271711, №271064, №271087.

Відповідачем вказаний товар прийнято на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей, які містяться в матеріалах справи. Судом приймаються до уваги пояснення Позивача у яких зазначено, що Відповідачем помилково у довіреності на отримання матеріальних цінностей ЯОХ №524179 від 03.01.2008р. вказано таку підставу для отримання ТМЦ, як договори №217/8389 від 03.11.2006р., та №198/9884 від 05.12.2005р. Вказані договори не могли служити підставою для отримання якого-небудь товару, тому як оформлення підрядних правовідносин відповідно інших первинних документів.

Факт поставки також підтверджується податковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

Позивачем для оплати були пред’явлені платіжні вимоги – доручення.

05.08.2009р. Позивачем та Відповідачем було здійснено зарахування зустрічних позовних вимог, що підтверджується повідомленням комбінату №14/05-301, відповідно до якого була частково погашена заборгованість по платіжному дорученню №80709 на суму 282,67грн.

Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 75 258,86грн.

За таких обставин та у зв’язку із неналежним виконання грошових зобов’язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач проти позов заперечив, про що виклав свою позицію у відзиві на позовну заяву, у якому зазначає, що надані до позову копії накладних на отримання товарно - матеріальних цінностей не можуть бути належним доказом отримання ТМЦ у зв’язку з невідповідністю вимогам закону. Крім того, у накладних маються численні виправлення. Відсутнє будь-яке підтвердження того, що ТМЦ взагалі були вивезені до замовника з території ВАТ „ММК ім Ілліча”. Таким чином, посилання Позивача на отримання ТМЦ з ВАТ „ММК ім. Ілліча” є необґрунтованими та не підтвердженими первинними документами, зазначеними у Законі, у зв’язку з чим у Відповідача відсутня заборгованість, вказана у позові.

Статті 4-2, 4-3 ГПК України передбачають, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 ГПК України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Однак, всупереч наведеним вимогам закону, Відповідач не надав жодного доказу в обґрунтування своїх вимог.

Доказу, що спростовують факт поставки Відповідачу, у розумінні ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, Відповідачем суду не представлено.

Крім того, в матеріалах справи міститься лист, який адресований Відповідачем на адресу Позивача, де Відповідач зазначає, що має заборгованість перед комбінатом за отриманні матеріали для будівництва на суму 75258,86грн. та у жовтні 2010р. ВАТ „ММК ім. Ілліча” звернулось до господарського суду з розглядуваним позовом.

Факт поставки підтверджується накладними. Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Норми Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України” не містять вимог щодо доказів поставки товарів.

Згідно преамбули вказаного Закону ним визначаються правові засади регулювання, організації, введення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. При цьому, ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України” визначає підставу для бухгалтерського обліку господарських операцій – первинні та зведені облікові документи, а також вимоги до реквізитів вказаних документів. Отже, норми вказаного Закону не регулюють спірні правовідносини, оскільки предметом спору не є правильність ведення сторонами бухгалтерського обліку або складання фінансової звітності.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають повному задоволенню враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України під поняттям „угода” розуміється та визнається певна дія особи, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Договори можуть укладатися в усній або письмовій формі (простій чи нотаріальній), якщо для відповідного договору законом не встановлено певної форми.

Виникнення і припинення цивільних прав між сторонами являється їх волевиявлення однієї сторони поставити іншій стороні продукцію за умови її оплатити.

Домовленість сторін спрямована на виконання цих зобов’язань і , тому вони порушують правові наслідки.

За цією угодою Позивач взяв на себе зобов’язання поставника, а саме: поставляти Відповідачу товар, а останній прийняти та оплатити товар.

Відповідачем від позивача отриманий товар, що підтверджується накладними, які містяться в матеріалах справи.

При цьому, слід зазначити, що видаткові накладні які містяться в матеріалах справи містять підпис представника Відповідача.

Отже, відповідно до даної первинної документації Публічне акціонерне товариство „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” передало продукцію Відповідачу.

Доказу, що спростовують наведене, у розумінні ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, сторонами суду не представлено.

05.08.2009р. Позивачем та Відповідачем було здійснено зарахування зустрічних позовних вимог, що підтверджується повідомленням комбінату №14/05-301), відповідно до якого була частково погашена заборгованість по платіжному дорученню №80709 на суму 282,67грн.

Відповідно п.1 ст. 601 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк яких не встановлено або визначений моментом пред’явлення вимоги.

Відповідно до загальних умов виконання зобов’язання викладених в статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки нормативними актами не передбачений порядок виставлення вимоги та її форма, то суд вважає, що претензія №09/1-2/4-36 від 23.07.2010р. яка направлена відповідачу з вимогою оплатити заборгованість у розмірі 75 258,86грн. (докази направлення підтверджені квитанцією від 23.07.2010р. (а.с.33)) є вимогою оплатити заборгованість у розмірі 75 258,86грн. Крім того, Відповідачем у листах з якими звернувся до Позивача з вимогою поставити продукцію зазначив, що оплату за поставлену продукцію гарантує оплатити з відстроченням платежу у два місяці.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов’язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, становить 75 258,86грн.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю у розмірі 75 258,86грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м.Маріуполь, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю „СервісІнвестБуд”, м.Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 75 258,86грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „СервісІнвестБуд”, м.Маріуполь, Донецька область (87500, м.Маріуполь, Донецька область, вул.Краснофлотська, 133, ЄДРПОУ 31492146) на користь Публічного акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (87504, м.Маріуполь, Донецька область, вул.Левченко, 1, ЄДРПОУ 00191129) заборгованість у розмірі 75 258,86грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „СервісІнвестБуд”, м.Маріуполь, Донецька область (87500, м.Маріуполь, Донецька область, вул.Краснофлотська, 133, ЄДРПОУ 31492146) на користь Публічного акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (87504, м.Маріуполь, Донецька область, вул.Левченко, 1, ЄДРПОУ 00191129) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 752,59грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засідання 31.03.11р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Головуючий суддя Риженко Т.М.

Суддя А.Є.Курило

Суддя М.О.Лейба

Повний текст рішення складено та підписано 04.04.11р.