Рішення № 14952294, 10.03.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.03.11 р. Справа № 29/22пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Петрушенко А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Маріуполь Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Яруд-Нерухомість», м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 33160849,

про визнання договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 01.11.2004р. недійсним ,-

та зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Яруд-Нерухомість», м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 33160849,

до відповідача, Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Маріуполь Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

про стягнення заборгованості у розмірі 5924,80 грн., визнання права власності на 42/50 частини нежитлового приміщення,

за участю уповноважених представників:

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_3 - по довіреності;

від відповідача за первісним позовом: не з”явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа підприємець ОСОБА_1, м.Маріуполь Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Яруд-Нерухомість», м.Маріуполь Донецької області, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 01.11.2004р., розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на суперечність спірного договору меті діяльності Товариства з обмеженою. відповідальністю „Яруд-Нерухомість” та відсутність документів, які підтверджують право власності останнього на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що є предметом оренди за договором №3/11-11А від 01.12.2011р.

На підтвердження наведених обставин суду представлено копію договору оренди нерухомого майна №3/11-11А від 01.12.2010р., договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 01.11.2004р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.331 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 12, 173, 193 Господарського кодексу України, ст.1, 2, 12, 15, 49, 54, 57, 82 Господарського процесуального кодексу України.

21.02.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Яруд-Нерухомість” звернулось до господарського суду Донецької області із зустрічним позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 5924,80 грн., визнання права власності на 42/50 частини нежитлового приміщення.

Мотивуючи зустрічний позов, Відповідач (Позивач за зустрічним позовом) визначає наявність права власності на означене нерухоме майно у будівлі АДРЕСА_1, невизнання цього права Позивачем (Відповідачем за зустрічним позовом), а також наявність заборгованості останнього з оплати орендної плати за договором оренди №3/11-11А від 01.12.2010р.

На підтвердження викладеного Товариством з обмеженою відповідальністю „Яруд-Нерухомість” надано копію договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 01.11.2004р., договір оренди нерухомого майна №3/11-11А від 01.12.2010р., рахунків-фактур №СФ-0001534 від 01.12.2010р., №СФ-0028 від 03.01.2011р., оригінал претензії, копію відповіді на претензію від 02.02.2011р., копію інформаційної довідки Міського комунального підприємства „Маріупольське бюро технічної інвентаризації” №26645080, договору оренди земельної ділянки від 04.07.2005р., статуту підприємства, висновку про технічний стан будівельних конструкцій чотирьох прибудов, 3-х літніх площадок, 4-х площадок, надбудови, сходів та двох будівель, 2-х тамбурів, замощення, огорожі, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, акту передачі приміщень та майна від 01.12.2010р., технічного паспорту станом на 10.06.2010р., та довідку №01 від 01.02.2011р.

Нормативно свої вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю „Яруд-Нерухомість” обґрунтовує посиланням на ст.ст.376, 526, 530, 625, 626 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 12, 173, 175, 193, 198 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 15, 49, 54, 57, 82 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 21.02.2011р. зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

28.02.2011р. Відповідачем (Позивачем за зустрічним позовом) надано заяву про відмову від частини позовних вимог за поданим позовом, а саме висунута вимога припинити провадження по справі у частині стягнення заборгованості за договором оренди від 01.12.2010р. з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Яруд-Нерухомість” у розмірі 5924,80 грн. у звязку з відмовою від цих позовних вимог.

На підставі ст.22 Господарського процесуального кодексу України означена заява Відповідача (Позивача за зустрічним позовом) прийнята судом та справа розглядається з урахуванням ії змісту.

Товариством з обмеженою відповідальністю „Яруд-Нерухомість” надано клопотання від 02.03.2011р., відповідно до якого останній просить у позовних вимогах Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити та провести розгляд справи без участі представника Відповідача (Позивача за зустрічним позовом).

10.03.2011р. Позивачем за первісним позовом (Відповідачем за зустрічним) надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просить у зустрічних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю „Яруд-Нерухомість” відмовити.

Разом з цим, 10.03.2011р. Відповідачем (Позивачем за зустрічним позовом) вдруге надано клопотання, яким останній просить у позовних вимогах Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити та провести розгляд справи без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Яруд-Нерухомість”. Окрім того, представлено суду витяг з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна, витяг з Державного реєстру іпотек, витяг з Єдиного реєстру заборони відчуження обєктів нерухомого майна та оригінал висновку про технічний стан будівельних конструкцій чотирьох прибудов, 3-х літніх площадок, 4-х площадок, надбудови, сходів та двох будівель, 2-х тамбурів, замощення, огорожі, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, №334-2010.

Оскільки, незважаючи на вимоги суду, обґрунтування необхідності участі в якості третіх осіб Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю „Клініка-студія „Стоматолог і Я, інспекції державного архітектурного контролю в Донецькій області, пояснення яким чином рішення по даному спору може вплинути на їх права та обовязки щодо однієї із сторін Позивачем за зустрічним позовом не надано, ці особи не залучені до участі в даній справі.

В судовому засіданні представник Позивача (за первісним позовом) проти зустрічних позовних вимог заперечив, підтримав первісний позов.

В судове засідання представник Відповідача (за первісним позовом), Позивача (за зустрічним позовом) не з”явився.

Вислухавши в судовому засіданні представника Позивача (за первісним позовом), Відповідача (за зустрічним позовом), дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Зобовязання, згідно із ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На підставі доданих до матеріалів справи письмових доказів судом встановлено, що 01.11.2004 року Позивачем (за зустрічним позовом) (Покупець) та Відкритим акціонерним товариством „Маріупольське спеціальне конструкторсько-технологічне бюро з автоматизації зварювальних процесів” (Продавець) було укладено договір (реєстровий №262) купівлі-продажу нежитлової будівлі, відповідно до якого Продавець у порядку та на умовах, визначених цим договором, зобовязується передати у власність Покупцеві нерухоме майно: основу будівлю - інженерно лабораторний корпус, літ.А-9, А-2 загальною площею 3754,0 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: приміщення 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, з належними до відчужуваної будівлі комунікаціями та обладнанням, що забезпечує можливість використання будівлі за призначенням, відповідно до Списку, що є додатком №2 до цього договору, а Покупець зобовязується у порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти зазначену будівлю і сплатити Продавцеві договірну ціну за неї.

Відчужувана нежитлова будівля належить Продавцю, виходячи з п.2 означеного правочину, на підставі свідоцтва про право власності, виданого Маріупольською міською Радою 17 березня 2000р., за №72, зареєстрованого у Маріупольському бюро технічної інвентаризації 17.03.2000р. за реєстровим №554 (реєстровий номер 7372950, номер запису 1247 у книзі 3 згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Маріупольським бюро технічної інвентаризації 20.10.2004р. за номером 5130353).

Дані обставини не спростовані, заперечень щодо цього сторонами не висунуто.

Відповідно до статті 657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до статті 334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

За умовами зазначеного договору (п.9), право власності на нежитлову будівлю переходить від Продавця до Покупця з моменту державної реєстрації цього договору, зареєстрованого у державному реєстрі правочинів.

Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу 01.11.2004р., його зареєстровано в реєстрі за №262 та 03.11.2004р. зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, про що свідчить відповідний штемпель на зворотному боці останньої сторінки договору.

Відповідно до приписів статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», речові права на нерухоме майно, їх обмеження підлягають державній реєстрації.

Відповідно до приписів статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Пункт 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №7\5 від 07.02.2002р., державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (БТІ) у межах визначених адміністративно - територіальних одиниць.

Як вбачається з інформаційної довідки №26645080 від 08.07.2010р. Міського комунального підприємства „Маріупольське бюро технічної інвентаризації”, реєстрацію права приватної власності на частку власності у розмірі 42/50 за договором купівлі-продажу /№262/ 01.11.2004р. зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю „Яруд-Нерухомість” станом на 26.02.2007р. та станом на 03.11.2004р. за визначеною юридичною особою зареєстрована частка власності за означеним правочином у розмірі 1/1.

За таких обставин, приймаючи до уваги встановлений зазначеним договором купівлі продажу та діючим законодавством момент переходу та набуття права власності на основу будівлю-інженерно лабораторний корпус, літ.А-9, А-2 загальною площею 3754,0 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме приміщення 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, з належними до відчужуваної будівлі комунікаціями та обладнанням, що забезпечує можливість використання будівлі за призначенням як обєкт нерухомого майна, вбачається, що Позивач за зустрічним позовом на законних підставах набув право власності на предмет купівлі-продажу.

Як було зазначено, в обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач за первісним позовом посилається на те, що спірний правочин є недійсним, оскільки суперечить меті діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю „Яруд-Нерухомість”.

Оцінивши в сукупності представлені в обґрунтування заявлених позовних вимог докази та викладені обставини, господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, Позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Згідно ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Способи волевиявлення та форми правочину врегульовані в ст.205 Цивільного кодексу України, за якою правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою ( ст. 207 Цивільного кодексу України).

Сторони не заперечують, що спірний договір підписаний повноважними особами сторін та укладений у межах чинного законодавчого поля.

Відповідно до ч.2 ст.180 Господарського кодексу України, договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими, за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобовязані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Сторони погодили текст та дійшли згоди щодо всіх істотних умов спірного договору.

Отже, вбачається погодження сторонами суттєвих умов правочину у розумінні наведених норм права та укладення спірного договору купівлі-продажу у відповідності до вимог, встановлених ст.657 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Позивач не надав до суду будьяких доказів, які б підтверджували той факт, що спірний договір суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будьякої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; недодержання форми, встановленої законом, для такого виду договорів.

З огляду на викладені обставини, суд вважає позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 01.11.2004р., розташованої за адресою: АДРЕСА_1, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відносно вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Яруд-Нероухомість” за зустрічним позовом у частині визнання права власності на 42/50 частини нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, прим.1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, що складаються з: основного літ.А-9, літ.А-2, прибудов літ.А1-1, літ.А2-1, літ.А3-1, літ.А4-1, площадок літ.а1, літ.а5, літ.а9, літ.а11, тамбурів літ.а2 1, літ.а3 1, сходів літ.а6, літніх площадок літ.а7, літ.а8, літ.а10, огорожі №1, замощення І, огорожі №1, надбудови А-10, загальною площею 3384,5 кв.м. встановлено наступне.

Згідно із частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. При цьому, за приписами частини другої статті 319 Цивільного кодексу України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Також положеннями статті 320 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.

Як вбачається з технічного паспорту, складеного станом на 10.06.2010р. (інвентаризаційна справа №10685) Міським комунальним підприємством „Маріупольське бюро технічної інвентаризації”, в ході інвентаризації приміщення у бізнес-центрі по вул.Громової, 69 у м.Маріупорль встановлена частка власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Яруд-Нерухомість”, яка складає 42/50.

Довідкою №303 від 12.07.2010р. Міського комунального підприємства „Маріупольське бюро технічної інвентаризації” визначена самовільна побудова прибудов літ.А1-1 літ.А2-1, літ.А3-1, літ.А4-1, площадок літ.а5, літ.а9, літ.а11, літніх площадок літ.а7, літ.а8, літ.а10, надбудови А-10, сходів літ.а6, реконструкція будівлі літ.А-9, А-2 загальною площею 3384,5 кв.м. з площадкою літ.а1, тамбурами літ.а2 1, літ.а3 1, замощенням І, огорожею №1.

Одночасно, судом встановлено укладання 04.07.2005 року між Позивачем та Маріупольською міською радою договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу за номером у реєстрі 2111.

Відповідно до п.1, 2, 3 зазначеного правочину, Маріупольська міська рада (Орендодавець), згідно з рішенням міської ради №1199 від 09.06.2005 року, надає, а Товариство з обмеженою відповідальністю „Яруд-нерухомість” (Орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,3951га, яка знаходиться на вул.Громової, 69 у Жовтневому районі м.Маріуполя та на якій розташовані виробничі приміщення, а також інші обєкти інфраструктури згідно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до умов договору оренди, останній укладений строком на десять років. Після закінчення строку цього договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Як слідує зі змісту позовної заяви та підтверджується наявними в справі технічним паспортом та висновком про технічний стан будівельних конструкцій, на зазначеній земельній ділянці, що знаходиться у Позивача на праві користування, відповідно до договору оренди від 04.07.2005р., розташовані приміщення 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, що складаються з основного літ.А-9, літ.А-2, прибудов літ.А1-1, літ.А2-1, літ.А3-1, літ.А4-1, площадок літ.а1, літ.а5, літ.а9, літ.а11, тамбурів літ.а2 1, літ.а2 1, літ.а3 1, сходів літ.а6, літніх площадок літ.а7, літ.а8, літ.а10, огородження №1, замощення І, огородження №1, надбудови А-10, загальною площею 3384,5 кв.м.

Отже, враховуючи викладені вище обставини, будівництво прибудов літ.А1-1 літ.А2-1, літ.А3-1, літ.А4-1, площадок літ.а5, літ.а9, літ.а11, літніх площадок літ.а7, літ.а8, літ.а10, надбудови А-10, сходів літ.а6, реконструкція будівлі літ.А-9, А-2 загальною площею 3384,5 кв.м. з площадкою літ.а1, тамбурами літ.а2 1, літ.а3 1, замощенням І, огорожею №1 здійснено Товариством з обмеженою відповідальністю „Яруд-нерухомість”, здійснено у межах площі земельної ділянки, визначеної договором оренди від 04.07.2005р., самовільно.

Враховуючи, дане, а також невизнання права власності на спірну нерухомість Позивачем (Відповідачем за зустрічним позовом), що вбачається зі змісту первісного позову, суд дійшов висновку - Позивач за зустрічним позовом як землекористувач має право на звернення до суду з вимогою про визнання його права власності на підставі п.5 ст.376 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.24 Закону України „Про планування та забудову територій”, фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності або на праві користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів, зокрема міських рад, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

Статтею 29 Закону України “Про планування та забудову територій” встановлено, що дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі: проектної документації, погодженої та затвердженої в порядку, визначеному законодавством; документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а у разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, - нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову; рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

Як встановлено судом, відповідного дозволу на виконання будівельних робіт по вул.Громовій, 69 у м.Маріуполі Позивачем отримано не було.

За визначеннями п.1 ст.376 Цивільного кодексу України, самочинним будівництвом вважаються будівлі, споруди, інше нерухоме майно, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Враховуючи наведене, технічний паспорт та довідку, складені МКП „Маріупольське бюро технічної інвентаризації” №303 від 12.07.2010р., будівництво прибудов літ.А1-1, літ.А2-1, літ.А3-1, літ.А4-1, сходи літ.а6, літні площадки літ.а7, літ.а8, літ.а10, площадок літ.а5, літ.а9, літ.а11, надбудови А-10 по вул.Громової, 69 у Жовтневому районі м.Маріуполя здійснено Товариством з обмеженою відповідальністю „Яруд-нерухомість” самовільно.

Таким чином, за висновками суду, розташування Позивачем спірного обєкту за вказаною вище адресою є самочинним будівництвом.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно із ст.20 Господарського кодексу України, права та законні інтереси субєктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

Пунктом 5 ст.376 Цивільного кодексу України встановлено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, необхідними умовами для визнання права власності на самочинно збудоване майно є наявність у Позивача права власності (користування) на земельну ділянку, на якій розташоване спірне майно, а також встановлення того факту, що самочинне будівництво не порушує прав інших осіб.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

З огляду на наявність договору оренди від 04.07.2005р. Позивач є законним користувачем зазначеної земельної ділянки.

Згідно з наданим до матеріалів справи висновком Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасспецмонтаж” (ліцензія АВ №153610) про технічний стан будівельних конструкцій чотирьох прибудов, 3х сходових площадок, 4х площадок, надбудови, сходів та двох будівель, 2х тамбурів, замощення, огородження, розташованих за адресою: м.Маріуполь, вул.Громова, 69, самочинно збудоване майно (споруди), його несучі та огороджуючи конструкції знаходяться у задовільному технічному стані та можуть експлуатуватись у подальшому, їх технічний стан забезпечує безпечну та надійну експлуатацію.

За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд приймає до уваги вказаний вище висновок як доказ дотримання Позивачем будівельних норм і правил при будівництві спірного обєкта.

Статтею 48 Закону України “Про власність” передбачено, що власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Захист права власності здійснюється судом або третейським судом.

На підставі вищевикладеного, враховуючи вимоги п.5 ст.376 Цивільного кодексу України, приймаючи до уваги, що спірний обєкт збудований на земельній ділянці, користувачем якої є Позивач за зустрічним позовом, а також відсутність будь-яких доказів порушення будівництвом спірного обєкту прав інших осіб, позовні вимоги про визнання права власності на 42/50 частину нежилої будівлі, розташованої за адресою: вул.Громовой, 69 у м.Маріуполі, прим.1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, що складається з основного літ.А-9, літ.А-2, прибудов літ.А1-1, літ.А2-1, літ.А3-1, літ.А4-1, площадок літ.а1, літ.а5, літ.а9, літ.а11, тамбурів літ.а2 1, літ.а2 1, літ.а3 1, сходи літ.а6, літніх площадок літ.а7, літ.а8, літ.а10, огородження №1, замощення І, огородження №1, надбудови А-10 загальною площею 3384,5 кв.м., є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати розподіляються з урахуванням норм ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36, 43, 49, 78, 80, 8285 Господарського процесуального кодексу України, на підставі статей 181, 190, 316, 317, 376, 332, 392 Цивільного кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Прийняти відмову від позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Яруд-Нерухомість”, м.Маріуполь Донецької області, до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Маріуполь Донецької області у частині стягнення заборгованості за договором оренди від 01.12.2010р. з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Яруд-Нерухомість” у розмірі 5924,80 грн.

2. Припинити провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Яруд-Нерухомість”, м.Маріуполь Донецької області, до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Маріуполь Донецької області у частині стягнення заборгованості за договором оренди від 01.12.2010р. з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Яруд-Нерухомість” у розмірі 5924,80 грн.

3. Зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Яруд-Нерухомість”, м.Маріуполь Донецької області, про визнання права власності на 42/50 частини нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, прим.1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, що складаються з: основного літ.А-9, літ.А-2, прибудов літ.А1-1, літ.А2-1, літ.А3-1, літ.А4-1, площадок літ.а1, літ.а5, літ.а9, літ.а11, тамбурів літ.а2 1, літ.а3 1, сходів літ.а6, літніх площадок літ.а7, літ.а8, літ.а10, огорожі №1, замощення І, огорожі №1, надбудови А-10, загальною площею 3384,5 кв.м., задовольнити.

4. Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Яруд-Нерухомість”, м.Маріуполь Донецької області, на нерухоме майно: 42/50 частини нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, прим.1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, що складаються з: основного літ.А-9, літ.А-2, прибудов літ.А1-1, літ.А2-1, літ.А3-1, літ.А4-1, площадок літ.а1, літ.а5, літ.а9, літ.а11, тамбурів літ.а2 1, літ.а3 1, сходів літ.а6, літніх площадок літ.а7, літ.а8, літ.а10, огорожі №1, замощення І, огорожі №1, надбудови А-10, загальною площею 3384,5 кв.м.

5. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Яруд-Нерухомість” відшкодування сплаченого державного мита в сумі 85 грн. 50 коп., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 гривень.

6. У задоволенні вимог Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Маріуполь Донецької області, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Яруд-Нерухомість», м.Маріуполь Донецької області, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 01.11.2004р., розташованої за адресою: АДРЕСА_1, відмовити.

7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

8. У судовому засіданні 10.03.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

Повний текст підписано 15.03.2011р.