Рішення № 14951884, 04.04.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2011 р.

Справа № 5004/356/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Савсервіс - Мова" в особі філіалу в м. Луцьку

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Продукт Волинь"

про стягнення 72525грн.11коп

Суддя Слупко В.Л.

Представники сторін:

від позивача: Вічинюк М.А., довір. від 18.03.11р.

від відповідача: не з’явився

Суть спору: Позивач просить стягнути з ТзОВ "Гранд Продукт Волинь" 72525грн.11коп., в т.ч. 71399грн. заборгованості за поставлений по договору купівлі-продажу №693/1-МЛ від 01.10.09р. товар, 943грню58коп. пені та 182грн.53коп. –3% річних нарахованих у зв’язку з простроченням оплати товару.

Представник позивача в судовому засіданні подав підписаний представником відповідача акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2011р. по 18.03.2011р., із якого вбачається, що відповідач факт наявності у нього заборгованості перед позивачем по перерахованих в позовній заяві видаткових накладних на суму 71399грн. визнав повністю.

Відповідач в судове засідання не з’явився, відзиву на позов не надав.

Ухвала суду про порушення провадження у справі, яка була направлена відповідачу на зазначену позивачем в позовній заяві адресу: м. Луцьк, вул. Чорновола, 8/15, повернута суду поштовим відділенням з поміткою - «за зазначеною адресою вибула», в зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 04.04.р11р. та здійснено запит до державного реєстратора про місцезнаходження відповідача.

Згідно довідки з ЄДРПОУ, наданої державним реєстратором на запит суду, станом на 22.03.11р. місцезнаходження відповідача: м. Луцьк, вул. Чорновола, 8/15, а тому суд вважає свій обов’язок щодо повідомлення сторони про дату та час судового засідання виконаним.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду на розгляд справи за наявними в ній матеріалами, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом докази відповідачем не подано.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

01.10.09р. між сторонами по справі було укладено договір купівлі-продажу №693/1-МЛ, відповідно до п. 5.2 якого (в редакції протоколу розбіжностей від 01.10.2009р.) відповідач зобов’язався здійснювати розрахунок за поставлений товар протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару і передачі покупцю належно оформлених товарно-транспортних накладних, податкових накладних та інших необхідних документів.

На виконання вказаного договору позивач по видаткових накладних наявних в матеріалах справи в період з 23.12.10р. по 25.01.11р. відпустив відповідачу товар на загальну суму 71399грн.

Згідно розрахунку позивача відповідач не провів оплату отриманого ним товару, що також підтверджується актом звірки станом на 18.03.11р., підписаним обома сторонами.

Оскільки відповідач не надав суду доказів про сплату заборгованості позовні вимоги про стягнення 71399грн. основного боргу підлягають задоволенню як обґрунтовані.

Згідно п. 7.1 договору за прострочення оплати послуг відповідач зобов’язався сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, яка згідно розрахунку позивача становить 943грн.58коп.

Нарахування позивачем на прострочену заборгованість 3% річних за користування коштами в сумі 182грн.53коп. ґрунтується на нормі ч. 2 ст. ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то судові витрати по справі слід покласти на нього.

Із врахуванням вищевикладеного та керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Продукт Волинь" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Савсервіс - Мова" в особі філіалу в м. Луцьку 72525грн.11коп., в т.ч. 71399грн. заборгованості, 943грню58коп. пені та 182грн.53коп. –3% річних, а також судові витрати по справі в сумі 961грн.

Суддя В.Л.Слупко