Ухвала суду № 14948836, 12.01.2011, Апеляційний суд Хмельницької області

копія

Справа 11-18/11, 2011 року Головуючий в 1-й інстанції Цішковський В.А.

Категорія: ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України Доповідач Латюк П.Я.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2011 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницького області в складі :

головуючої-судді Дуфнік Л.М.,

суддів Курдзіля В.Й., Латюка П.Я.,

з участю прокурора Лугового О.П.,

потерпілої ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями потерпілої ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_3 та його захисника адвоката ОСОБА_4 на вирок Старокостянтинівського районного суду від 11 листопада 2010 року.

Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, до затримання працював охоронцем на ЗАТ «Вікторія»у с. Зеленці Старокостянтинівського району, розлученого, на утриманні малолітня дитина, раніше судимого 21.01.2009 року Старокостянтинівським районним судом за ст.ст.296 ч.4, 122 ч.1 КК України на 4 роки позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільненого з іспитовим строком на 2 роки, невідбутий строк покарання 3 роки 7 місяців 17 днів, -

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України та призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі.

Відповідно до ст.71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 21.01.2009р., остаточно визначено 9 років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 залишено попередній - взяття під варту.

Строк відбуття покарання постановлено рахувати з 11.11.2010р., та в строк відбуття покарання зараховано час утримання під вартою з 04.06.2010р. по 10.11.2010р. включно.

Цивільний позов потерпілої задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 764 грн. 41 коп. заподіяної матеріальної шкоди та 4000 грн. моральної шкоди, а всього 4764 грн. 41 коп.

Цивільний позов прокурора в інтересах Старокостянтинівської центральної районної лікарні задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Старокостянтинівської центральної районної лікарні (розрахунковий рахунок №35414006001461 в управлінні Держказначейства Хмельницької області, МФО 815013, код 02004479) 3494 грн. 49 коп. витрат, понесених на стаціонарне лікування потерпілої від злочину.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при УМВСУ у Хмельницькій області (розрахунковий рахунок №31258272210321 в управлінні Держказначейства Хмельницької області МФО 815013, код 25575309, з приміткою „за дослідження”), - 353 грн. 08 коп. судових витрат.

Речові докази: ніж та два згортки з паперу постановлено знищити; жіночі куртку та майку повернуто ОСОБА_5 за належністю; відеокасету із записом допиту підсудного ОСОБА_3 залишено при матеріалах справи.

За вироком суду, 3 червня 2010 року близько 20 години ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою вирішення сімейних відносин з потерпілою ОСОБА_5 на власному велосипеді приїхав до АДРЕСА_2 де під час розмови, яка переросла у суперечку, витягнув ножа, якого заздалегідь для нанесення тілесних ушкоджень підготовив та взяв у себе вдома в АДРЕСА_1, яким почав погрожувати вбити дружину, якщо та не захоче з ним разом проживати. Отримавши від дружини відмову, переслідуючи намір позбавити її життя, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та його наслідки, ножем умисно цілеспрямовано наніс удар в область лівої половини грудної клітини, де знаходяться важливі органи людини - серце та легені, внаслідок чого ОСОБА_5 спричинено проникаюче ножове поранення грудної клітки в проекції 3-го міжребір'я зліва по білялопатковій лінії, гемопневмотораксу, які згідно висновку судово - медичної експертизи за своїм характером відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення. Дії, направлені на умисне вбивство потерпілої, ОСОБА_3 не довів до кінця з причин, які не залежали від його волі, у зв'язку з тим, що після удару ножем ОСОБА_5 почала втрачати свідомість і ОСОБА_3 вирішив, що виконав усі необхідні дії направлені на умисне вбивство потерпілої, а також завдяки своєчасному наданню потерплій ОСОБА_5 кваліфікованої медичної допомоги її життя було врятоване.

Потерпіла ОСОБА_2 в своїй апеляції просить вирок змінити, помякшити засудженому покарання, посилаючись на те, що у вчиненому він щиро розкаявся і вона простила його.

В апеляції захисник засудженого просить вирок змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_3 з ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України на ч.1 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження. При цьому посилається на те, що під час судового слідства його підзахисний послідовно стверджував, що у нього не було умислу на позбавлення життя дружини ОСОБА_2, що він прагнув лише налякати її, а тому і наніс удар ножем швидше інтуїтивно ніж цілеспрямовано, а тому має нести відповідальність за фактичні наслідки своїх дій. Крім того вважає, що при призначені покарання судом не в повній мірі враховано помякшуючі покарання обставини: - часткове визнання вини; щире каяття; позитивна характеристика з місця роботи та проживання; перебування на утриманні малолітнього сина.

Засуджений в апеляції, як вбачається з її змісту, також просить вирок змінити, перекваліфікувати його дії з ч.2 ст.15, ст.115 на ч.3 ст.15, ст.116 КК України, посилаючись на те, що злочин скоїв в стані сильного душевного хвилювання, імпульсивно, проти бажання, під час сварки з дружиною яку кохав, що під час нанесення удару ножем не усвідомлював значення своїх дій, у чому щиро кається.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення потерпілої та засудженого на підтримку апеляцій з посиланням на зазначені у ній доводи, думку прокурора, який вважає вирок законним й обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вони до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_3 у вчиненні близько 20 години 3 червня 2010 року в АДРЕСА_3 закінченого замаху на умисне вбивство ОСОБА_2, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, за вказаних у вироку обставин, відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах.

Так, сам підсудний ОСОБА_3 підтвердив, що 3 червня 2010 року після вживання спиртних напоїв, для зясування сімейний стосунків з колишньою дружиною ОСОБА_2, взявши ніж, на велосипеді з АДРЕСА_1 де проживав, приїхав до її АДРЕСА_2, де між ними на подвірї виникла чергова сварка, під час якої вона почала ображати його, у звязку з чим, він цим ножем, з метою налякати ОСОБА_2, наніс удар, після якого вона впала на землю, а він, залишивши цю садибу, поїхав додому, і по дорозі викинув цей ніж у лісосмугу.

Потерпіла ОСОБА_2 як під час досудового так і судового слідства послідовно стверджувала про те, що ОСОБА_2 і раніше погрожував її розправою, а коли біля 20 години 3 червня 2010 року у нетверезому стані приїхав до неї у с.Зеленці, де розмовляючи вони зайшли на подвіря господарства, то повідомив, що прийшов «їх різати», і діставши ніж, з криком «ну тепер тримайся» вхопивши своєю лівою рукою її ліву руку, правою, у якій був ніж, наніс ним удар зверху вниз в задню частину спини, і коли витягнув ніж, то вона скрикнувши від болі впала на землю та почала втрачати свідомість, а ОСОБА_3 сказавши їй «здихай», спокійно вийшов з подвіря.

Сусідка потерпілої ОСОБА_2 ОСОБА_6 будучи допитаною судом в якості свідка підтвердила, що з власного господарства чула та бачила як на подвірї ОСОБА_2 її колишній чоловік ОСОБА_3 біля 20 години 3 червня 2010 року сварився з нею, і під час сварки наніс удар ножем, який тримав у правій руці в спину ОСОБА_2, а після того як вона скрикнула і почала хилитись на паркан, ОСОБА_3 вийнявши ніж вигукнув «здихай», та спокійно вийшов з подвіря, що і до цього ОСОБА_2 жалілася їй про погрози в її адресу з боку ОСОБА_3, якого боялася, а тому сприймала їх як реальні.

Про те, що саме ОСОБА_3 під час сварки ножем наніс потерпілій удар в область особливо важливих органів серця та легень підтвердили суду також свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

Обєктивно показання засудженого, потерпілої та цих свідків про механізм заподіяння ОСОБА_2 тілесних ушкоджень підтверджуються висновками судово-медичної та медико-криміналістичної експертиз, згідно яких ОСОБА_2 були заподіяні небезпечні для життя в момент заподіяння тяжкі тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення грудної клітки в проекції 3-го міжребіря зліва по білялопатковій лінії, гемопневмотораксу, які могли утворитись від одноразового колюче-ріжучого пошкодження впливу предмету, яким міг бути і ніж, який вилучений з вказаного підсудним ОСОБА_3 місця.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, зокрема врахувавши погрози ОСОБА_3 позбавити життя ОСОБА_2 які він висловлював як раніше так і безпосередньо перед нанесення їй удару ножем в область особливо важливих органів серця та легенів, те що цього ножа він їдучи до потерпілої взяв ще дома, його дії після нанесення удару, а саме спокійне залишення місця вчинення злочину з висловлюванням «здихай»і свідчили про намір позбавити потерпілу життя, чого не сталося з причин, що не залежали від його волі, суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_3 за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України як закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, не доведене до кінця з причин, які не залежали від його волі.

Про те, що ОСОБА_3 діяв умислом на вбивство ОСОБА_2, однак, як він вважає, робив це в стані сильного душевного хвилювання, йдеться і в його апеляції, в якій він ці його дії просить кваліфікувати як незакінчений замах на умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання.

Диспозицією ст.116 КК України передбачено кримінальну відповідальність за умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого.

Оскільки матеріали справи свідчать про відсутність з боку потерпілої щодо засудженого не тільки протиправного, а й насильства взагалі, не тільки систематичного, а й знущання взагалі, тяжкої образи - тобто її явної непристойної поведінки, якою вона б особливо принизила його гідність чи ганьбила честь, його дії в даному випадку не можуть кваліфікуватися як незакінчений замах на її умисне вбивство, вчинений в стані сильного душевного хвилювання (п.п.20,23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоровя особи»).

Покарання ОСОБА_3 за вчинений злочин призначено у відповідності до вимог ст.65, ч.ч.1, 3 ст.68 КК України, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, його особи, обставин, що помякшують і обтяжують покарання, а за сукупністю вироків, - у відповідності до вимог ст.71 КК України.

При цьому судом були враховані як обставини, що помякшують покарання, в тому числі і ті, на які апелянти посилаються в своїх апеляціях, так і висловлена під час судових дебатів думка потерпілої про призначення ОСОБА_3 суворого покарання.

Зміна ж потерпілою вже в апеляції цієї думки про призначення засудженому покарання «…по всій суворості закону», сама по собі в даному випадку не є підставою для зміни вироку в частині призначеного покарання, в тому числі і в сторону зменшення призначеного судом першої інстанції його строку.

З урахуванням наведеного підстав для зміни чи скасування вироку у межах апеляцій не вбачається.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а:

Вирок Старокостянтинівського районного суду від 11 листопада 2010 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляції потерпілої ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_3 та його захисника адвоката ОСОБА_4 без задоволення.

Судді /підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Хмельницької області П.Я.Латюк