Ухвала суду № 14930913, 31.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 13/572 Головуючий у 1-й інстанції: Степанюк А.Г.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"31" березня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Деко»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2010 року,

В С Т А Н О В И В :

ЗАТ «Деко»звернулося у суд з позовом до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000622322/0 від 13 листопада 2008 року, яким визначено позивачу суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 230755,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13. листопада 2008 року №0000622322 в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у загальній сумі 230688,00 грн.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи відбувається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Судовою колегією встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за підсумками якої складено акт від 24 жовтня 2008 року № 3970/23-200-25195772 та виявлені порушення позивачем положень пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.9 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4 та пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі наведеного відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 листопада 2008 року № 0000622322/0 на загальну суму 230 755 грн., у тому числі за основним платежем 163246 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 67509 грн.

Обговорюючи правомірність оскаржуваного рішення відповідача, судова колегія зважає на таке.

Так, відповідачем установлені порушення при включенні до складу валових витрат вартості демонтованих основних засобів та відповідно виявлено заниження валового доходу на суму 186640,00 грн. за ІІ квартал 2008 року.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

За приписами пп. 8.4.10 п. 8.4 ст. 8 вказаного Закону у разі ліквідації окремого об'єкта основного фонду групи 1 за рішенням платника податку та наявності відповідних документів про його знищення, розібрання або перетворення іншими способами, внаслідок чого такий об'єкт не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням, балансова вартість такого окремого об'єкта основних фондів групи 1 включається до складу валових витрат.

Згідно з пп. 8.4.4 п. 8.4 ст. 8 зазначеного Закону у разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2, 3 і 4 у звязку з їх продажем, балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу таких основних фондів (вартості продукції, робіт, послуг, отриманих платником податку в межах бартерних (товарообмінних) операцій). Якщо сума вартості основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу платника податку відповідного періоду.

Як убачається із матеріалів справи, за наказами керівництва позивача здійснено демонтаж основних засобів групи 1, проте при порівняні даних бухгалтерського обліку, податкових накладних та оборотно-сальдових відомостей по рахунку ОС1 Необоротні активи відхилення становить 224,39 грн., що, у свою чергу, спричинило заниження податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 56 грн.

При цьому, сума штрафних (фінансових) санкцій нарахованих органом податкової служби на вказану суму основного зобовязання склала 11 грн.

Таким чином, нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 67 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями 11 грн., підлягає залишенню в силі.

Окрім того, податковою перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме порушення податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів, що спричинило, на думку, відповідача заниження податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 35571,00 грн.

Відповідно до п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п. 5.9 ст. 5 даного Закону платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті: ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої вартості однорідних запасів; вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю). Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

У разі обрання платником податку методу оцінки вартості вибуття запасів зміна такого методу протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

У відповідності до наказу ЗАТ «ДЕКО»№ 1 від 03 січня 2007 року встановлено порядок відображення запасів у податковому обліку наступним чином: - виробничі запаси (витратні матеріали, комплектуючі, запасні частини) у валових витратах не відображаються в момент їх придбання, а відображаються у момент їх вибуття; - запаси (товари) відносяться на валові витрати у момент їх придбання і беруть участь у розрахунку приросту (убутку) їх балансової вартості.

За таких підстав, порядок відображення запасів у податковому обліку відповідає положенням п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому нарахування суми основного зобовязання з податку на прибуток у розмірі 35571,00грн. є протиправним.

До того ж, при проведення податкової перевірки встановлено порушення порядку віднесення витрат подвійного призначення, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 81015,00 грн.

У відповідності до положень п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до валових витрат включаються, зокрема, будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання.

Віднесення до складу валових витрат платника податку витрат із страхування (крім витрат по медичному, пенсійному страхуванню та за обов'язковими видами страхування) здійснюється в розмірі, що не перевищує 5 відсотків валових витрат за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року, а для сільськогосподарських підприємств - за звітний податковий рік.

Отже, платник податку має право віднести до складу валових витрат витрати із страхування (крім витрат по медичному, пенсійному страхуванню та за обовязковими видами страхування) у розмірі, що не перевищує 5 % валових витрат за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року.

Як убачається із матеріалів справи, сума валових витрат згідно декларації з податку на прибуток за ІІІ квартали 2007 року склала 32580103 грн., а сума витрат зі страхування 1580421 грн. Згідно з первинними та зведеними документами сума витрат зі страхування за 3 квартали 2007 року становила 1630140 грн., що становить 5,0035% валових витрат.

Проте, у декларації з податку на прибуток за 2007 рік, дані якої співпадають із первинними та зведеними документами, сума валових витрат склала 45573209 грн., у тому числі із страхування 2077834 грн., що становить 4,56% валових витрат.

За таких обставин, позивачем не було допущено перевищення 5-ти відсоткового нормативу, встановленого для віднесення до складу валових витрат зі страхування, за підсумками річного податкового періоду.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 листопада 2008 року № 0000622322/0 у сумі 230688,00 грн.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддяО.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест