Ухвала суду № 14930911, 29.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3778/10/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" березня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Сорочко Є.О., Собківа Я.М.,

при секретарі: Пеньковій О.Г.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Шполянському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2010 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Шполянське автотранспортне підприємство 17150»до Державної податкової інспекції у Шполянському районі Черкаської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 липня 2010 року № 0000311601/0,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2010 року позивач Відкрите акціонерне товариство «Шполянське автотранспортне підприємство 17150»звернулися в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Шполянському районі Черкаської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 липня 2010 року № 0000311601/0.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2010 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні вимог позивача відмовити.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Шполянське автотранспортне підприємство 17150»є юридичною особою, код ЄДРПОУ 03119380, ідентифікаційний код 031193823280, та є платником податку на додану вартість (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 32488482).

Позивачем 20.05.2010 року до державної податкової інспекції у Шполянському районі Черкаської області подана податкова декларація з ПДВ за квітень 2010 року.

За результатами проведеної невиїзної (камеральної) перевірки поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість складено акт перевірки №677/16-03119380від 02 липня 2010 року, яким встановлено завищення податкового кредиту позивачем на суму 286028 грн. за квітень 2010 року, що спричинило заниження податкового зобовязання на суму 244 659 грн. ПДВ.

На підставі зазначеного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 14 липня 2010 року № 0000311601/0, відповідно до якого збільшено суму, яка підлягає сплаті платником податку - ВАТ «Шполянське автотранспортне підприємство 17150»до бюджету за квітень 2010 року на суму 244659 грн., та зменшено суму в рядку 26 декларації з ПДВ за квітень 2010 року на суму 42495 грн..

З матеріалів справи вбачається, що 17.03.2010 року між ТОВ «ВАККО»(постачальник) та ВАТ «Шполянське автотранспортне підприємство 17150»укладений договір №02/10 поставки палива котельного маловязкого.

Виконання умов зазначеного договору поставки товару підтверджуються актами прийому-передачі на товар, які підписані уповноваженими представниками обох сторін.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість»платником податку є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Пунктом 1.7. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.2.4. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно п. 6.2. Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна. Даним положенням не передбачено наявності інших документів чи обставин для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.4.5.п. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»- датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Будь-якої із перелічених вище обставин, які б за змістом Закону України «Про податок на додану вартість»могли б стати підставою для відсутності виникнення у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по оспорюваних господарських операцій не встановлено.

Інших перешкод для формування податкового кредиту законодавцем не визначено.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

На момент видачі податкових накладних ТОВ «ВАККО»(постачальник, продавець) перебувало на обліку як платник ПДВ (свідоцтво № 100223835), а тому даний контрагент зобовязувався відобразити у своїй податковій звітності зобовязання з податку на додану вартість по спірній господарській операції.

Суд першої інстанції дав належну правову оцінку, доказам наданими позивачем на підтвердження того, що у нього є належним чином оформлені податкові накладні, а отже правомірно віднесли до складу податкового кредиту в періоді, що перевірявся відповідачем, податок на додану вартість, сплачений у вартості придбаних товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів звертає увагу, що Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність можливість включення до податкового кредиту сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), від їх фактичної сплати до бюджету продавцем товарів (робіт, послуг).

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення від 14 липня 2010 року № 0000311601/0, у звязку з чим вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апелянта не ґрунтуються на належній доказовій базі та правильному трактуванні норм права.

Суд першої інстанції вірно застосував норми Закону України «Про податок на додану вартість», правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Шполянському районі Черкаської області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 04.04.2011 року.

Головуючий суддя: (підпис)

Судді: (підпис)

Суддя: Бистрик Г.М.