Постанова № 14930764, 02.02.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 лютого 2011 року 15:22 № 2а-17619/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шейко Т.І. при секретарі судового засідання Деруга Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавна податкова інспекція у Деснянському районі м.Києва

до ОСОБА_1

простягнення заборгованості у розмірі 17 039,34грн.

за участю представників сторін:

від позивача Петренко Р.О.;

від відповідача ОСОБА_1

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 податок з доходів найманих працівників у сумі 17039,34 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковий борг у розмірі 17039,34 грн. виник у звязку з допущенням Відповідачем порушень ч. 2 п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та виявлений на підставі проведеної перевірки субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, за результатами якої винесено податкове повідомлення-рішення.

Позивач в судовому засіданні виклав зміст позовних вимог, та зазначив, що податковий борг Відповідачем перед бюджетом не погашений, у звязку з чим просив суд позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав, в своїх запереченнях проти позову зазначив, що позовна заява Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва не враховує докази своєчасного подання відповідачем до обслуговуючого банку заяв на перерахування коштів щодо своєчасної сплати узгодженого податкового зобовязання та відмову банку зробити це, а також не враховує обставини та законодавчі підстави звільнення його, як платника податків, від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

На підставі вищезазначеного відповідач просив у позові відмовити у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 зареєстрований, як платник податків у Державній податковій інспекції у Деснянському районі м. Києва, у звязку з чим на нього поширюється дія законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють здійснення підприємницької діяльності та сплату податків в Україні.

Судом, встановлено, що відповідачем 26.03.2009 року була подана до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва декларація про доходи, одержані за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року. Згідно поданої декларації відповідач одержав дохід від продажу акцій в розмірі 204155,73 грн.

Сума податку з доходів фізичних осіб, згідно поданої декларації, яку слід сплатити відповідачеві до бюджету становила 30623,36 грн. При тому, що граничний термін сплати даного податкового зобовязання з податку доходів фізичних осіб 30.07.2009 року.

Проте, як встановлено судом і не спростовано відповідачем, фактична сплата податкового зобовязання в розмірі 30623,36 грн. відбулася 08.12.2009 року, тобто з затримкою 158 днів.

Факт затримки сплати податкового зобовязання виявлений проведеною Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва перевіркою та зафіксований в акті перевірки від 10.03.2010 року № 5.

На підставі встановлених в акті порушень ч. 2 пп. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та на підставі п. 3 ч. 1 пп. 17.1.7. п. 17.1 ст. 17 цього ж Закону платнику податків нараховано штраф у розмірі 15311,68 грн. та відповідно прийнято Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва податкове повідомлення рішення від 10.03.2010 року № 0000051702/0.

Дане податкове повідомлення рішення розміщено на дошці податкових оголошень 06.05.2010 року та вважається врученим згідно ч. 3 пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». При цьому день розміщення податкової вимоги вважається днем її вручення.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим відносно нього податковим повідомленням рішенням та нарахуванням йому штрафу посилається на те, що ним не з власної вини, було пропущено граничний термін сплати узгодженого податкового зобовязання, оскільки він з метою належної і повної сплати узгодженого податкового зобовязання - податку з доходів фізичних осіб в розмірі 30 623,36 грн., звертався до ТОВ КБ «Укрпромбанк»з заявою від 24.03.2009 року про видачу належних йому грошових коштів, які як стверджує відповідач, планував використати для сплати податку з доходів фізичних осіб, та з повторною заявою від 10.06.2009 року із вимогою сплатити нарахований йому податок з доходів фізичних осіб за 2008 рік у сумі 30623,36 грн. на реквізити податкового органу, у відповідь на що отримував відмову.

За таких обставин, Відповідач стверджує, що не з власної вини був змушений сплатити узгоджене податкове зобовязання тільки в день отримання у банку належних йому грошових кошті, тобто 18.12.2009 року.

Крім того, на думку відповідача, порушення положень Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в даній ситуації відбулося виключно з вини банку, оскільки після прийняття банком заяви на перерахування податків до бюджету податкової, зобовязання вважаються виконаними, і покладення на платника податків відповідальності за неперерахування чи несвоєчасне перерахування банком до бюджету податків, зборів є такии, що не відповідає чинному законодавству.

Відхиляючи доводи відповідача суд виходив з наступного.

Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також встановлює відповідальність суб'єктів переказу.

Відповідно до п 1.7 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»документ на переказ готівки - документ на переказ, що використовується для ініціювання переказу коштів, поданих разом з цим документом у готівковій формі.

Згідно п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу.

Пунктом 1.30 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що платіжне доручення це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

У відповідності до ст. 16 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»ініціювання переказу проводиться шляхом:

- подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа;

- подання платником до будь-якого банку документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі;

- подання ініціатором до відповідної установи - члена платіжної системи документа на переказ, що використовується у відповідній платіжній системі для ініціювання переказу;

- використання держателем спеціального платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг або для отримання коштів у готівковій формі;

- подання отримувачем платіжної вимоги при договірному списанні;

- надання клієнтом банку, що його обслуговує, належним чином оформленого доручення на договірне списання.

Згідно до ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів:

- платіжне доручення;

- платіжна вимога-доручення;

- розрахунковий чек;

- платіжна вимога;

- меморіальний ордер.

На підставі вищевстановлених обставин, суд звертає увагу на те, що з аналізу вищезазначених положень вбачається чіткий порядок, шляхом якого проводиться ініціювання переказу та вичерпний перелік розрахункових документів на підставі яких здійснюється саме ініціювання переказу.

Таким чином, суд також звертає увагу на те, що звернення Відповідача до банку з заявою видати належні йому кошти чи перерахувати їх на певний рахунок не являються тими документами які можуть породжувати ініціювання грошового переказу, оскільки заяви відповідача не являються розрахунковим документом, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснювати переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Тому, керуючись вищезазначеним, суд вважає помилковою позицію відповідача з приводу того що факт подання ним заяви до банку з вимогою перерахувати податок до бюджету звільняє його від відповідальності за несвоєчасне або не повне зарахування таких платежів, так як, на думку відповідача, банк зобовязаний виконувати доручення викладені в його заявах.

На підставі вищезазначеного суд дійшов висновку про правомірність нарахування штрафу у розмірі 17039,34 грн. та відповідно прийняття Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва податкового повідомлення рішення від 10.03.2010 року № 0000051702/0.

У встановлений Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»термін, відповідачем податкове повідомлення рішення оскаржене не було, що в свою чергу дає підстави вважати, визначене податковим органом зобовязання - узгодженим.

Відповідно до пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визначається сумою податкового боргу платника податків.

Заходи, вчинені Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва спрямовані на погашення податкового боргу, не принесли позитивних результатів по погашенню заборгованості, так як не призвели до їх погашення, строки їх добровільної сплати вийшли у відповідності до пп.. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та обєднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч.4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

постановив:

Позов Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва задоволити.

Стягнути з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) податок з доходів найманих працівників у сумі 17039,34 грн. на р/р 33213800700004 УДК у Деснянському районі ГУ ДКУ у м. Києві, ідентифікаційний номер 26077891 ГУ УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу: 11010100.

Постанова набирає законної сили у відповідності з нормами ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко