Постанова № 14930413, 11.04.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/1603/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бойка С.С.,

при секретарі Пехоті М.О.,

за участю:

представника позивача - Матвієнко С.М.,

представника відповідача - Шкіль О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "БУД-ВБР"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

24 лютого 2011 року Приватне підприємство "БУД-ВБР"звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро скасування податкових повідомлень-рішень від 04.02.2011 року № 0000472301/181 та № 0000472301/182.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем неправомірно зроблено висновок про те, що укладені між ПП «БУД-ВБР»та ТОВ «Крембудінвест», ПП «АВТО-СВ-2009», ТОВ «НВФ»Циклон7», ПП «Екобудсервіс-плюс»та ПП «Індбуд»є нікчемними та не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки вказаний висновок ґрунтується на аналізі наявної у податкового органу інформації стосовно контрагентів позивача, а саме: дотримання ними вимог податкового законодавства та ведення фінансово-господарської діяльності. Разом з тим, відповідачем не взято до увага наявність первинних документів, а саме: накладних, актів виконаних робіт, податкових накладних та банківських виписок, які підтверджують оплату товару, які у встановленому законом порядку не чинними не визнавались та відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Крім того, зазначив, що неподання звітності контрагентами позивача не може бути наслідком нікчемності укладених ним угод, а являється індивідуальною відповідальністю кожного субєкта господарювання за дотриманням вимог законодавства щодо подання податкової звітності.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому позовні вимоги не визнав та просив в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що проведеною перевіркою позивача встановлено завищення ПП «БУД-ВБР»за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року валових витрат на загальну суму 905746 грн., у звязку з зайвим віднесенням до складу валових витрат суму в розмірі 202503,00 грн. по отриманню субпідрядних послуг від ТОВ «НВФ «Циклон7»; зайвим віднесенням до складу валових витрат суму в розмірі 177025,00 грн. по отриманню субпідрядних послуг від ТОВ «Крембудінвест»; зайвим віднесенням до складу валових витрат суму в розмірі 137 190,00 грн. по отриманню субпідрядних послуг та поставки матеріалів від ПП «Авто-СВ-2009»та зайвим віднесенням до складу валових витрат суму в розмірі 389018,00 грн. по отриманню субпідрядних послуг від ПП «Екобудсервіс-плюс», оскільки економічна доцільність вказаних угод не доведена.

Крім того, проведеною перевіркою встановлено порушення п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищено задекларовану позивачем суми кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року на загальну суму 256191, грн., а саме включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по витратам з субпідрядними організаціями, що не належать до господарської діяльності підприємства та придбання товарів суми ПДВ по яким не були сплачені до державного бюджету України.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.01.2007 року приватне підприємство «БУД-ВБР»(ідентифікаційний код 34852468) зареєстровано Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області.

Позивач перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ та зареєстрований, як платник податку на додану, що підтверджується свідоцтвом від 23 липня 2007 року № 100054476 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Кременчуцькою ОДПІ в період з 15.12.2010 року по 28.12.2010 року проведено виїзну позапланову перевірку ПП «БУД-ВБР»з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів) з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 31.12.2010 року № 7500/23-209/34852468 в якому зафіксовано зокрема порушення ПП «БУД-ВБР»п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9, п. 5.3, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»в результаті чого занижено податок на прибуток за перевіряємий період на суму 226436,00 грн. та п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5., п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме занижено ПДВ за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року на загальну суму 256091,00 грн.

За результатами розгляду вказаного акту Кременчуцькою ОДПІ 04.02.2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000442301/181, яким ПП «БУД-ВБР»збільшено зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 273045,00 грн. (у тому числі за основним платежем 226436,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 56609,00 грн.) № 0000472301/182, яким ПП «БУД-ВБР»збільшено зобовязання по ПДВ на загальну суму 320130,75 грн. (у тому числі за основним платежем 256091,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 64022,75 грн.).

З вимогою про визнання недійсними вищезазначених податкових повідомлень - рішень позивач звернувся до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ від 04.02.2011 року № 0000442301/181 та № 0000472301/182, суд приходить до наступних висновків.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” (далі Закон) визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 3 Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що між ПП «БУД-ВБР»та ВАТ «КРЕМБУДІНВЕСТ»укладений договір підрядних робіт, згідно якого «Замовник»доручає, а «Підрядник»зобовязується виконати роботи по встановленню асфальтобетонного покриття на обєктах «Замовника». Відповідно до умов договору, вартість робіт встановлюється за домовленістю сторін у відповідності з проектно-кошторисною документацією. Розрахунки між сторонами проводились безготівковим шляхом на підставі предявленого рахунку, після належного оформлення формКБ-2. .

Відповідно до умов додаткової угоди укладеної між позивачем та ВАТ «КРЕМБУДІНВЕСТ», «Замовник»доручає, а «Підрядник»зобовязується виконати роботи по встановленню асфальтобетонного покриття на обєктах «Замовника», а також загально будівельні роботи, ремонтно-монтажні та будівельно-монтажні роботи. Підрядник надає послугу по виконанню будівельних робіт наступними спецавтомобілями: автомобілі-самоскиди; автомобіль-бетономішалка, автокран, екскаватор АТЕК-881,999,ЄО-3326, ЄО-2621; гідромолот, вантажник ковшовий Т-156, трактор МТЗ-80, компресор пересувний ПКС-5,25.

25 червня 2009 року між позивачем та ПП «АВТО-СВ-2009»укладено договір надання послуг, згідно якого «Замовник»замовляє, а «Виконавець»бере на себе виконання будівельно-монтажних робіт та надання спецавтомобілів для виконання будівельно-монтажних робіт. Відповідно до умов договору, вартість робіт визначається проектно-кошторисною документацією. Розрахунки між сторонами проводились безготівковим протягом 10 днів з дня підписання актів виконаних робіт.

01 жовтня 2009 року між ПП «БУД-ВБР»укладено договір виконання робіт (надання послуг) відповідно до якого «Замовник»замовляє, а «Виконавець»бере на себе виконання будівельно-монтажних робіт, ремонтних робіт та бере на себе послуги по наданню спецавтомобілів для виконання будівельно-монтажних робіт. Відповідно до умов договору, вартість робіт визначається проектно-кошторисною документацією. Розрахунки між сторонами проводились безготівковим протягом 10 днів з дня підписання актів виконаних робіт.

Також позивачу надавались загально будівельні, будівельно-монтажні та ремонтні роботи та надавались спецавтомобілі для виконання будівельно-монтажних робіт ПП «Екобудсервіс-плюс»згідно договору від 05 травня 2010 року. Відповідно до умов вказаного договору, вартість робіт визначається проектно-кошторисною документацією. Розрахунки між сторонами проводились безготівковим протягом 10 днів з дня підписання актів виконаних робіт.

Податковий орган ставить під сумнів товарність та реальність надання субпідрядних послуг наданих позивачу ТОВ «НВФ «Цмклон 7»на суму 202503,00 грн., ТОВ «Крембудінвест»на суму 177025,00 грн., ПП «Авто-СВ-2009»на суму 137190,00 грн. та ПП «Екобудсервіс-плюс»на суму 389018,00 грн. з підстав відсутності у субпідрядників необхідних засобів та матеріалів вказаних в формах КБ2, відсутністю трудових ресурсів, робочої сили та виробничого обладнання та не підтвердження факту транспортування матеріалів товарно-транспортними накладними.

Судом встановлено, що підставою для висновку контролюючого органу про відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів та основних фондів слугували лише декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік подані до податкової без додатку К 1 та податкові розрахунки комунального податку подані до податкового органу у яких кількість працюючих вказана 1 особа або не подання таких декларацій та розрахунків.

Суд вважає, що подана до податкового органу декларація з податку на прибуток підприємства без додатку К 1 або не подання вказаної декларації не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємстві основних фондів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів /власних, орендованих/ є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Твердження відповідача про відсутність у контрагентів ПП «БУД-ВРБ»трудових ресурсів, як про ознаку, яка вказує на безтоварність господарських операцій з позивачем, відхиляється судом, оскільки вони ґрунтується лише на даних податкового розрахунку комунального податку поданого до податкового органу або на не поданні таких розрахунків.

Посилання відповідача в акті перевірки та запереченнях на позовну заяву на Наказ Мінтрансу України № 488/346 від 29.12.1995 року «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»є помилковими з огляду на те, що вказаний наказ не зареєстрований в Міністерстві юстиції України.

В той же час вказані правовідносини врегульовані Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997 року та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568.

Вказаними Правилами визначено лише права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту та не встановлюють правила податкового обліку валових витрат платника податку.

Разом з тим, суд вважає за необхідне вказати, що товарно-транспортні накладні, не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до ст. 545 Цивільного кодексу України підтвердження факту та належності виконання зобов'язання є письмове підтвердження одержання такого виконання кредитором.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні" визначено первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерської обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснені господарської операції, а якщо це неможливо то безпосередньо після її закінчення. Для контролю порядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведенні облікові документи.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В даному випадку первинними документами, що підтверджують факт господарської операції є видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт та розрахункові документи.

На підтвердження, того що вище вказані договори відбулись позивачем суду надано рахунки-фактури, довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання-передачі за 2009 року, податкові накладні, видаткові накладні та платіжні доручення.

Стосовно доводів податкового органу, про завищення платником позивачем податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 256191,00 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту ( підпункт 7.4.4 пункту 7.4 цієї статті ).

Відповідачем не надано докази того, що виконані ТОВ «НВФ «Циклон», ТОВ «Крембідінвест», ПП «АВТО-СВ-2009»та ПП «Екобудсервіс плюс»на користь позивача субпідрядні роботи не належить до господарської діяльності ПП «БУДВБР», а судом встановлено правомірність віднесення отриманих субпідрядних послуг від вказаних контрагентів до валових витрат позивача.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на невідображення ПП «Індбуд»у декларації з ПДВ податкового зобовязання, несплату до Державного бюджету суми ПДВ в розмірі 75043,00 грн., а отже відсутність у позивача підстав для включення вказаної суди до податкового кредиту з ПДВ, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП «ІНДБУД»укладено договір про виконання робіт, згідно якого «Замовник»замовляє, а «Виконавець»бере на себе виконання загально будівельних, будівельно-монтажних та ремонтних робіт та бере на себе послуги по наданню спецавтомобілів для виконання будівельно-монтажних робіт. Вартість робіт визначається проектно-кошторисною документацією. Розрахунки між сторонами проводились безготівковим протягом 10 днів з дня підписання актів виконаних робіт.

Крім того, між ПП «БУД-ВБР»та ПП «ІНДБУД»укладено договір про виконання робіт, згідно якого «Замовник»замовляє, а «Виконавець»бере на себе виконання будівельно-монтажних та бере на себе послуги по наданню спецавтомобілів для виконання будівельно-монтажних робіт. Вартість робіт визначається проектно-кошторисною документацією. Розрахунки між сторонами проводились безготівковим протягом 10 днів з дня підписання актів виконаних робіт.

Згідно додаткової угоди до вказаного договору «Замовник»замовляє, а «Виконавець»бере на себе виконання ремонтно-монтажних робіт, будівельно-монтажних та загально будівельних робіт.

На підтвердження реальності вказаних правочинів позивачем суду надано довідки про вартість виконаних робіт, рахунок-фактури, платіжні доручення, податкові накладні.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Вказаною статтею не встановлено підстав для визнання правочину не дійсним у разі його відображення у податковій звітності лише однієї зі сторін угоди.

Крім того, чинним законодавством не передбачено обовязок платника податків по здійсненню контролю за дотриманням податкового законодавства та сплатою його контрагентами податків до бюджету.

Отже, податковим органом неправомірно зроблено висновок про недійсність вказаних правочинів та не можливість включення до податкового кредиту з ПДВ 75043,00 грн. за договорами з ПП «ІНДБУД».

Згідно довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Крембудінвест», ПП «АВТО-СВ-2009», ТОВ «НВФ»Циклон 7», ПП «Екобудсервіс-плюс»та ПП «ІНДБУД» на час укладання договорів з ПП «БУД-ВБР»та їх виконання були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб.

Підпунктом 7.4 5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

На виконання вказаної норми та для підтвердження правильності формування податкового кредиту з ПДВ позивачем подано до податкового органу декларації з ПДВ за період з січня по грудень 2009 рік та січня по вересень 2010 року.

Таким чином, суд приходить до висновку що податковий орган безпідставно та протиправно ставив під сумнів розмір задекларованого позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 04.02.2011 року № 0000472301/181 та № 0000472301/182.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "БУД-ВБР" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено до 15 квітня 2011 року.

СуддяС.С. Бойко