Постанова № 14929571, 30.03.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2011 року Справа № 2а-0870/1332/11

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ-СІЧ», м. Запоріжжя

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя

про скасування рішення про застосування штрафних санкції № 0003102308 та № 0003112308 від 21.09.2010,-

У складі головуючого судді Нечипуренко О.М.

при секретарі судового засідання Бриль А.В.

за участі представників сторін:

від позивача - Касьян О.П. (довіреність № 2503/1 від 25.03.2011)

від відповідача Сахно О.О. (довіреність № 11608/10-024 від 20.11.2010)

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ-СІЧ» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя про скасування рішення про застосування штрафних санкції від 21.09.2010.№ 0003102308, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення п.12 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” у розмірі 68047,60 грн. та рішення про застосування штрафних санкції від 21.09.2010 № 0003112308, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 у розмірі 3507,50 грн.

Ухвалою суду від 12.03.2011 відкрито провадження в адміністративній справі №2а-0870/1332/11 та призначено до судового розгляду на 28.03.2011. В судовому засіданні було оголошено перерву до 30.03.2011.

Відповідно до ст.160 КАС України, 30.03.2011 сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

На виконання приписів ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Представник позивача, обґрунтовуючи заявлені вимоги, у позовній заяві вказував на порушення ДПІ порядку проведення перевірки. Та звертав увагу суду, що за відсутності вимірювальної техніки, працівники ДПС не мали Законного права заносити до акту перевірки залишки нафтопродуктів на підставі даних касового апарату. Відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України затвердженого Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за N 805/15496, зазначено, що для визначення залишку нафтопродуктів обовязково потрібно провести інвентаризацію. Однак, інвентаризація залишків нафтопродуктів не проводилась, що є грубим порушенням з боку ДПС.

Крім того, за приписами п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/ або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації…

Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних. При проведенні документальної (позапланової виїзної) перевірки платник податку не перешкоджував працівникам ДПС у доступі податковому інспектору до реєстру податкових накладних, але ні реєстр ні самі накладні, однак первинні документи, працівниками ДПС не оглядалися.

Для відповідного ведення бухгалтерського обліку та матеріальних запасів на підприємстві 04.01.2010р, згідно з п.16.2 ст.16 «Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України» наказом №2/1-П затверджено внутрішній розпорядок роботи АЗС та звітності, яким передбачено, що матеріально-відповідальні особи надають до бухгалтерії звіти в двох екземплярах. Для звіряння не пізніше 12:00, слідуючого за звітним.

Після звіряння в бухгалтерії, матеріально-відповідальна особа надає свій екземпляр звіту до АЗС.

Отже відсутність відповідного звіту на АЗС на час перевірки не є порушенням ведення обліку товарних запасів.

З наведеного вище, у працівників ДПС не було законних підстав робити висновки, щодо відсутності ведення обліку товарних запасів відповідно до Закону, і прийняття спірного рішення.

Щодо оприбуткування коштів то відповідно до акту перевірки перевіряючими встановлено не оприбуткування готівкових коштів згідно Z-звіту №509 на суму 701,5грн від 07.09.10р., позивач зазначив, що облік зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень був здійснений у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО у повній сумі їх фактичних надходжень, лише з відміною, що не на тій сторінці.

Тож з боку підприємства не було порушення щодо ведення обліку КОРО та оприбуткування готівки і тому застосування фінансової санкції за помилку бухгалтера, щодо здійснення запису не на тій сторінці, є безпідставним.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив, та зазначив, що перевірку проведено у відповідності до законодавства України на підставі наказу та направлень на її проведення. Виявлені в ході перевірки порушення, зафіксовано у Акті перевірки №0186/08/00/23/35450246 від 09.09.2010. Акт перевірки підписано представниками позивача без зауважень та заперечень.

Так, в ході перевірки встановлено, факт неоприбуткування позивачем суми готівки у розмірі 701,50 грн. в Книзі обліку розрахункових операцій, встановлено, що на момент перевірки змінні звіти на підприємстві були відсутні, хоч і повинні були бути в наявності відповідно до Інструкції, встановлено також порушення порядку ведення обліку товарів за місцем реалізації і зберігання.

Зважаючи на виявлені в ході перевірки порушення п.12 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, на підставі Акту були прийняті Рішення про застосування до підприємства позивача штрафних (фінансових) санкцій від 21.09.2011 № 0003102308 та № 0003112308.

Отже, перевірку проведено у відповідності до приписів чинного законодавства України, рішення прийняті правомірно, тому відповідач просить у позові відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд вважає, позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, з наступних підстав:

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку та їх скасування є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обовязковою умовою визнання акта недійсним (його скасування) є також порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.09.2010 р. працівниками Державної податкової адміністрації у Запорізькій області проведена перевірка за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці автозаправної станції, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Крива Бухта, буд. 102 та належить ТОВ “Ріф-Січ”, за результатами якої складено акт перевірки №0186/08/00/23/35450246 від 09.09.2010.

В ході проведеної перевірки встановлені порушення:

1) п. 12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 265/95-ВР, а саме, перевіркою встановлено порушення порядку ведення обліку товарних запасів на складах та за місцем їх реалізації у сумі 34 023,80 грн. На момент перевірки зняті фактичні залишки товарно-матеріальних цінностей на загальну суму згідно Х-звіту 34023,80 грн. На момент перевірки відсутні змінні звіти за формою 17-НП.

2) п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, а саме, під час перевірки було встановлено неоприбуткування готівкових коштів в Книзі обліку розрахункових операцій (далі КОРО), а саме: суми готівкової виручки за 07.09.2010 р. згідно Z-звіту № 509 на суму 701,50 грн. (у КОРО № 0830003471р/2 від 19.04.2010 р. відсутній запис за 07.09.2010 р.).

Акт перевірки підписаний оператором ОСОБА_3 та бухгалтером ОСОБА_4 без зауважень та заперечень.

За результатами розгляду матеріалів перевірки ДПІ у Шевченківському районі від 21.09.2010 прийняті рішення про застосування до позивача штрафних санкції у розмірі 68047,60 грн. за порушення п.12 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” -№0003102308 та про застосування штрафних санкції у розмірі 3507,50 грн. за порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 - № 0003112308.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає висновки, яких дійшли фахівці ДПІ за результатами проведеної перевірки обґрунтованими, з огляду на наступне:

Пункт 12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 265/95-ВР передбачає, що субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку

Пунктом 16 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзвязку України, Мінекономіки України та Держспоживстандарту України № 281/171/578/155 від 20.05.2008 р., встановлено порядок обліку нафтопродуктів на АЗС.

Відповідно до п. 16.1 вказаної інструкції, матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива в залежності від масової частки сірки) нафтопродуктів у змінному звіті за формою № 17-НП, який складається у двох примірниках.

Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий залишається у матеріально відповідальної особи.

Таким чином, навіть у разі передання змінних звітів за формою № 17-НП разом з первинними документами для перевірки до бухгалтерської служби підприємства, другий примірник таких звітів повинен бути наявним на АЗС.

Як встановлено в Акті перевірки, всупереч цьому, на момент перевірки змінні звіти за формою № 17-НП були відсутні.

Згідно пояснень позивача, на момент перевірки вказані документи були в бухгалтерії підприємства, тому їх не було на місці.

Обґрунтовуючи вищевказане, позивач посилається на наказ по підприємству № 2/1-П від 04.01.2010р., відповідно до якого змінні звіти надаються матеріально відповідальними особами до бухгалтерії у двох примірниках, і тому, на його думку, відсутність відповідного звіту на АЗС на час перевірки не є порушенням ведення обліку товарних запасів.

Відповідно до листа ДПА України від 25.12.2009 р. № 28896/7/23-7017/1459 “Про фінансові санкції за порушення обліку реалізації нафтопродуктів”, у разі, якщо перевіркою встановлено, що на АЗС не зберігається (відсутній) другий примірник змінного звіту АЗС за формою № 17-НП, це є порушенням установленого порядку ведення обліку.

Оскільки на момент перевірки змінні звіти були відсутні, хоч і повинні були бути в наявності відповідно до Інструкції, працівниками ДПС зроблено висновок, що облік товарних запасів на підприємстві не вівся.

Статтею 21 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 265/95-ВР встановлено, що до субєктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як свідчать матеріали справи, на думку позивача, для визначення фактичних залишків товару працівникам податкової необхідно було провести інвентаризацію. Обґрунтовуючи свою позицію, позивач посилається на Інструкцію по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 р. № 69, затверджену відповідно до Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні.

Пунктом 1 Інструкції встановлено, що Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, для підтвердження правильності та достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, передбачено проведення підприємствами, їх обєднаннями та госпрозрахунковими організаціями незалежно від форм власності інвентаризації майна, коштів і фінансових зобовязань.

Відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник підприємства, який повинен створити необхідні умови для її проведення у стислі строки.

Отже, ця інструкція затверджена для використання підприємствами під час здійснення ними обовязку проведення інвентаризації майна, коштів і фінансових зобовязань, покладеного на них Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Обовязку ж проведення інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів платників податків органами ДПС вказаним законом не передбачено.

Крім того, в даній інструкції наведено перелік випадків, коли повинна здійснюватися така інвентаризація. Здійснення такої інвентаризації при проведенні перевірки дотримання податкового законодавства не передбачено.

Таким чином, посилання позивача на недотримання працівниками податкової вимог цієї інструкції є необґрунтованим, оскільки останнім не надано повноважень проводити інвентаризацію на підприємстві, оскільки це було б втручанням у господарську діяльність підприємства.

Посилання Позивача на Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджену спільним наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзвязку України, Мінекономіки України та Держспоживстандарту України № 281/171/578/155 від 20.05.2008 р., також є необґрунтованим, оскільки ця Інструкція встановлює порядок організації та виконання робіт, повязаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів.

Як вказано в самій Інструкції, вимоги цієї Інструкції є обовязковими для субєктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

З огляду на вищевикладене, посилання позивача на порушення з боку податкової щодо непроведення інвентаризації залишків нафтопродуктів є необґрунтованим.

Таким чином, за порушення порядку ведення обліку товарів за місцем реалізації та зберігання до позивача правомірно застосовано штрафну (фінансову) санкцію.

За приписами п.1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320 встановлено, що оприбуткування готівки проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до 7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації, від 01.12.2000 року № 614, використання книги обліку розрахункових операцій, зареєстрованої на РРО, передбачає: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320 встановлено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК, оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Таким чином, з огляду на вищезазначені норми Положення № 637 та Порядку № 614, оприбуткування готівки вважається виконаним після обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій, тобто підклеювання звітних чеків та заповнення вказаної книги є обовязковою та кінцевою стадією процедури оприбуткування готівки.

З матеріалів справи вбачається, що готівкові розрахунки проводяться господарською одиницею позивача із застосуванням реєстратора розрахункових операцій.

Як встановлено в матеріалах перевірки, на господарську одиницю, що перевірялася, в ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя зареєстровано реєстратор розрахункових операцій Datecs № Д-757 (заводський № МД 03000260, фіскальний № 0830003471, довідка про опломбування реєстратора розрахункових операцій видана ТОВ “ТФС Гмбх” 27.01.2010 р.).

Тобто, оскільки позивач проводив готівкові розрахунки із застосуванням РРО, то він повинен був здійснювати облік зазначених готівкових коштів у наявній у нього книзі обліку розрахункових операцій.

Під час проведення перевірки 08.09.2010 р. було встановлено, що запис в Книзі обліку розрахункових операцій за 07.09.2010 р. (про облік надходження коштів в сумі 701,50 грн.) не був здійснений, у звязку з чим перевіряючими зроблено відповідний запис в КОРО після останнього запису за 06.09.2010 р.

В позовній заяві позивач стверджує, що книгу КОРО заповнював бухгалтер підприємства, тому оператор не мав згадки щодо ведення книги за цей період.

Однак, як пояснив оператор ОСОБА_3, в присутності якого була проведена перевірка, Z-звіт № 509 від 07.09.2010 р. не був записаний ним у КОРО, "тому що не встиг".

Отже, згідно з вказаними поясненнями, книгу КОРО заповнював не бухгалтер, а інша особа - оператор ОСОБА_3, оскільки відповідно до наказу № 2-к від 30.01.2010 р., бухгалтером на 0,5 ставки ТОВ “Ріф-Січ” є ОСОБА_4, яка під час перевірки також була присутня.

Як зазначено в Постанові Вищого адміністративного суду України від 25.11.2010 р. по справі № К-26964/10, невідображення готівки у книзі обліку розрахункових операцій у день її надходження є неоприбуткуванням цієї готівки, що є підставою для застосування до субєкта господарювання штрафу у пятикратному розмірі неоприбуткованої суми відповідно до абзацу третього статті 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”.

Факт неоприбуткування позивачем спірної суми готівки підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, витягом з книги обліку розрахункових операцій № 0830003471р/2 від 19.04.2010 р., поясненнями ОСОБА_3 до акту перевірки, згідно яких факт неоприбуткування спірної суми готівки, останній пояснив браком часу.

Посилання позивача на відсутність порушень, оскільки він відобразив суми виручки у КОРО шляхом розпечатування та підклеювання звітних фіскальних чеків є необґрунтованим, оскільки, процедура оприбуткування готівки у касах полягає не лише в роздрукуванні фіскального чеку, а й відповідного своєчасного здійснення запису в КОРО на підставі відповідного Z-звіту.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”, установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є субєктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюється Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки у 5-кратному розмірі неоприбуткованої суми.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2, 4 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного вище, суд вважає винесені ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя рішення від № 0003102308 від 21.09.2010 р. та № 0003112308 від 21.09.2010 р. про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій обґрунтованими та таким, що винесено на підставі та у відповідності до норм чинного законодавства, а, відповідно позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Судовій збір, сплачений позивачем, відповідно до ст. 94 КАС України, до відшкодування не присуджується.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ-СІЧ» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя про скасування рішення про застосування штрафних санкції № 0003102308 та № 0003112308 від 21.09.2010 - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 13.04.2011.

Суддя/підпис/ О.М. Нечипуренко