Постанова № 14928726, 11.04.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2011                                                                                           № 34/454

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Гольцової Л.А.

суддів:           

за участю секретаря

судового засідання

за участю представників сторін

від позивача: Кобець О.В., представник, довіреність № 1521 від 16.06.2010;

від відповідача: Гончарук О.П., представник, довіреність б/н від 08.11.2010;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Джеррад Україна”

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2010

у справі № 34/454 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський

акціонерний банк”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Джеррад Україна”

про стягнення 105985009,09 грн.

постанова прийнята 11.04.2011, оскільки відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в засіданні суду 02.03.2011 оголошувалась перерва до 14.03.2011 та в засіданні суду 14.03.2011 оголошувалась перерва до 11.04.2011

ВСТАНОВИВ:

          Публічне акціонерне товариство „Всеукраїнський акціонерний банк” (далі – ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банк”) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Джеррад Україна” (далі – ТОВ „Джеррад Україна”) про стягнення 105985009,09 грн.

          Позивач в порядку ст. 22 ГПК України звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 107607680,66 грн.

          В подальшому, позивач в порядку ст. 22 ГПК України подав заяву про уточнення позовних вимог, з якої зокрема вбачається, що ним було здійснено перерахунок пені у відповідності до вимог ч.6 ст.232 ГК України та з урахуванням строків позовної давності щодо вимог, які заявляються. Таким чином, сума позову складає 58684684,12 грн.

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2010 у справі № 34/454 позов задоволено повністю.

          Не погодившись з рішенням суду, ТОВ „Джеррад Україна” подало апеляційну скаргу та доповнення до неї, де просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

          Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

          Зокрема, скаржник зазначає, що судом не враховано положення додаткової угоди № 45 до договору; вимогу про дострокове повернення кредиту позивач направив після звернення до суду з даним позовом, тому строк повернення кредиту, встановлений вимогою не відповідає нормам ст. 1049 ЦК України.

          Крім того, судом безпідставно відхилено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю представника взяти участь у судовому засіданні та неотримання від позивача розрахунку заборгованості.

          Представник ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банк” у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ „Джеррад Україна” та в доповненнях на відзив, а також в засіданні суду проти доводів скарги заперечував, просив рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2010 у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „Джеррад Україна” – без задоволення.

          Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

          Між ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банк” (Кредитодавець) та ТОВ „Джеррад Україна” (Позичальник) 29.06.2006 укладено кредитний договір № 116, за умовами якого Кредитодавець надав Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід’ємну частину договору (п. 1.1 договору).

          Кредит надається у формі кредитної лінії з лімітом в 10000000,00 доларів США. (п.п.1.1.1 договору); термін користування кредитом до 16-00 години 29.06.2009 (п.п.1.1.2 договору); процента ставка за користування кредитом –10,5% річних (п. 1.1.3 договору); надання кредиту буде здійснюватися в доларах США в повному обсязі або окремими частинами –транш, а у сукупності – транші (п. 1.1.4 договору); кожна наступна видача траншу Кредиту здійснюється в межах вільного залишку суми кредиту, визначеної в п.1.1.1 цього договору. Надання кредиту здійснюється на підставі письмового повідомлення Позичальником про свій намір отримати черговий транш кредиту із зазначенням його суми та терміну користування не пізніше, ніж за 3 банківських дня до бажаної дати отримання кредиту (п. 1.1.5 договору).

Відповідно до п.1.2 договору кредит надається Позичальнику на наступні цілі: для придбання акцій ВАТ „Будшляхміст” та ведення поточної діяльності.

Згідно з п. 2.1 договору Кредитодавець відкриває позичковий рахунок №20634300116874/840 МФО 321637 в Першій Київській філії АТ ВАБанк, на якому буде враховуватися кредит, наданий за цим договором, погашення та дострокове погашення, якщо таке буде, цього кредиту. Такий позичковий рахунок є для Позичальника остаточним і обов’язковим для обліку руху сум, які Позичальник повинен повернути Кредитодавцю.

Надання кожного траншу оформляється додатковою угодою, в якій встановлюється сума траншу, валюта траншу, термін його користування та процента ставка (п. 2.5 договору).

Пунктом 2.7 договору визначено, що проценти за користування кредитом сплачуються наступним чином: проценти нараховуються на фактичну заборгованість за кредитом, із розрахунку календарної кількості днів в році та 360 в місяці (п. 2.7.1 договору); нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у доларах США щомісячно за поточний календарний місяць (п. 2.7.2 договору); при розрахунку процентів враховується перший день зарахування кредиту на поточний рахунок Позичальника та/або перерахування кредиту по контрактах, що кредитуються, і не враховується останній день терміну користування кредитом, зазначеного в п.1.1.2 цього договору (п. 2.7.3 договору); фактично розраховані проценти за поточний календарний місяць Позичальник перераховує на рахунок №20689300116874/840 в Першій Київській філії АТ ВАБанк, МФО 321637 щоквартально, не пізніше 28 числа, починаючи з 28.09.2006 (п. 2.7.4 договору).

Кредитодавець у разі невиконання Позичальником зобов’язань, визначених п.п.3.3 цього договору, протягом більше 15 банківських днів термін надання кредиту вважається таким, що закінчився, та, відповідно, Позичальник зобов’язаний не пізніше наступного банківського дня погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час користування кредитом, комісії та штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості Позичальника за цим договором дія договору припиняється (п. 4.5 договору).

          Відповідно до п. 7.2 договору всі додатки, зміни та доповнення до цього договору мають бути вчинені в письмовій формі та підписані належним чином уповноваженими на те представниками сторін з обов’язковим посиланням на цей договір.

          Сторонами в період з 30.06.2006 по 29.02.2008 були укладені додаткові угоди 1-43 до кредитного договору № 116, якими вони визначали суми траншів, відсотки за їх користування та строк повернення (а.с. 18-61).

Додатковою угодою від 27.06.2008 №44 до договору сторони визначили перевести заборгованість по траншам кредиту, наданим в доларах США на загальну суму 11580980,00 дол. США в гривневий еквівалент (по курсу 1 долар США=5,05 грн.), сума якого становить 58483949,00 грн. та встановити проценту ставку по траншам кредиту, переведеним в гривневий еквівалент в розмірі 18% річних.

27.05.2009 сторонами укладено додаткову угоду №45 до договору, якою погоджено викласти п.п.1.1.1, 1.1.3 договору в наступній редакції: кредит надається у формі невідновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом 54307753 грн. Процента ставка за користування кредитом 18% річних.

Повернення кредиту здійснюється згідно графіку наведеного у цій додатковій угоді, з остаточним повернення суми чергової суми траншу в 2 кварталі 2016 року в сумі 2088759,75 грн.

Сторонами 28.05.2009 укладено додаткову угоду №46 до договору, якою п. 1.1.1 договору викладено в наступній редакції: кредит надається в сумі 54307753,00 грн.

          На виконання умов договору № 116, позивач надав відповідачу кредит в сумі 54307753,00 грн.

          У зв’язку з невиконанням відповідачем договірних зобов’язань щодо повернення кредитної заборгованості та процентів відповідно до умов договору № 116, позивач звернувся до відповідача з листом від 13.10.2010 № 31/2-10240, а якому вимагав в термін до 20.10.2010 погасити заборгованість, яка станом на 11.10.2010 становить 105985009,09 грн., з яких: 54307753,00 грн. – прострочена заборгованість за кредитом; 11654388,97 грн. – прострочена заборгованість за відсотками; 4942005,53 грн. – пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 715909,80 грн. – пеня за несвоєчасну сплату відсотків; 300,00 – заборгованість по комісії; 17608427,50 грн. – інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту (по траншу в дол. США № 1); 1850552,15 грн. – інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту (по траншу в дол. США № 2); 14163401,40 грн. - інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту (по траншу в гривні); 167752,92 грн. - інфляційні збитки за несвоєчасне погашення відсотків (по траншу в дол. США № 1); 12622,27 грн. - інфляційні збитки за несвоєчасне погашення відсотків (по траншу в дол. США № 2); 561895,55 грн. - інфляційні збитки за несвоєчасне погашення відсотків (по траншу в гривні).

          Зазначена вимога позивача відповідачем залишена без належного та відповідного реагування.

          Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

          Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

          В матеріалах справи наявне рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2010 у справі № 37/562, предметом якого було стягнення заборгованості з ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банк” на користь ТОВ „Джеррад Україна” по договору суборенди від 01.03.2009.

Рішенням Господарського суду міста Києва у вказаній вище справі позов задоволено частково. Суд стягнув з ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банк” на користь ТОВ „Джеррад Україна” 1184916,55 грн. пені за несвоєчасну сплату суборендної плати, 934525,40 грн. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату суборендної плат, 299644,38 грн. 3% річних за несвоєчасну сплату суборендної плати, 24190, 96 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банк” звернулось до ТОВ „Джеррад Україна” з листами (від 28.10.2010 № 27-10964, від 04.11.2010 № 27-11230, від 07.12.2010 № 27-13047) про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 22255113,86 грн. по договорам суборенди від 01.03.2009 та кредитному договору від 29.06.2006 № 116.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Таким чином, зобов’язання відповідача щодо повернення частини кредитних коштів та сплати процентів за користування ними, на загальну суму 22255113,86 грн. є припиненими шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

          Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

          Враховуючи заяву позивача, якою він зменшив позовні вимоги та беручи до уваги, що матеріали справи не містять відомостей про погашення відповідачем перед позивачем заборгованості за кредитом в сумі 44162320,50 грн., строкової заборгованості за процентами в сумі 1046762,43 грн. та заборгованості за комісіями в сумі 300,00 грн. за договором № 116, колегія суддів вважає, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Згідно п. 4.3 договору, у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, Позичальник сплачує Кредитодавцю пеню в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в п.1.1.3 цього договору, за кожний день прострочення виконання, за реквізитами, вказаними Кредитодавцем.

          Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Перевіряючи правильність нарахування пені за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 3019659,86 грн. та пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту в сумі 642671,37 грн., місцевий господарський суд керувався нормами ст. 549 ЦК України та ст. 232 ГК України і дійшов правильного висновку, що розрахунок позивача є правильним, а тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

          Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7091995,53 грн. інфляційних втрат за несвоєчасне погашення кредиту та 773322,24 грн. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів.

          Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

          Матеріали справи не містять відомостей про погашення відповідачем перед позивачем заборгованості в сумі 9802,91 грн. за поставлений позивачем товар.

          Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

          Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

          Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

          Таким чином, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника та відсутність у боржника необхідних коштів не є обставинами, які звільняють боржника від відповідальності перед кредитором. Натомість, такі обставини можна визнати несприятливими наслідками здійснення господарської діяльності, відповідальність при настанні яких несе сам боржник.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 7091995,53 грн. інфляційних втрат за несвоєчасне погашення кредиту та 773322,24 грн. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів.

          Посилання скаржника не неврахування судом першої інстанції положення додаткової угоди № 45 до договору, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки при прийнятті рішення ця угода була розглянута та врахована.

          Доводи заявника, що оскільки вимогу про дострокове повернення кредиту позивач направив після звернення до суду з даним позовом, то строк повернення кредиту, встановлений вимогою не відповідає нормам ст. 1049 ЦК України, судова колегія вважає помилковими, з підстав, наведених у даній постанові суду.

          Що стосується відхилення судом в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю представника взяти участь у судовому засіданні та неотримання від позивача розрахунку заборгованості, слід зазначити, що неможливість представника взяти участь у судовому засіданні та неотримання від позивача розрахунку заборгованості не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 ГПК України, оскільки у даному випадку позивач має можливість скористатись правилами ст. ст. 22, 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

          Оцінюючи матеріали та обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2010 у справі № 34/454.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2010 у справі № 34/454 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Джеррад Україна” - без задоволення.

2. Матеріали справи № 34/454 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

14.04.11 (відправлено)