Постанова № 14928737, 11.04.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2011                                                                                           № 21/256-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Маляренка А.В.

суддів:           

при секретарі:           

за участю представників сторін:

від позивача: Кісуріна В.С. (дов. б/н від 21.03.2011 р.) ;

від відповідача: Донська Г.Г. (дов б/н від 18.10.2010 р.);

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Вортекс”

на рішення

Господарського суду Київської області

від 10.01.2011р.

у справі

№ 21/256-10 (суддя Ярема В.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Сільверстоун інвестмент”

до Дочірнього підприємства „Вортекс”

про стягнення 129929,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Сільверстоун інвестмент” звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства „Вортекс” 133929,77 грн., яка складається з 92259,50 грн. заборгованості за договором № 31-П від 26.01.2010 р., 35397,87 грн. пені, 6272,40 грн. - 3 % річних.

Позивачем 13.12.2010 р. надано заяву про уточнення позовних вимог, в якій останній просив зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача 90259,50 грн. заборгованості, а решту позовних вимог залишити без змін.

Позивачем 10.01.2011 р. надано заяву про уточнення позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача 131910,08 грн., з яких: 88259,50 грн. заборгованості за договором № 31-П від 26.01.2010 р., 36965,53 грн. пені та 6685,05 грн. - 3 % річних, дана заява подана з врахуванням часткової сплати заборгованості відповідачем.

Судом першої інстанції не була в повному обсязі прийнята заява про уточнення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 36965,53 грн. пені та 6685,05 грн. - 3 % річних, оскільки, вказане нараховане за більш тривалий період ніж був заявлений у первісних позовних вимогах.

Оскаржуваним рішенням суду у даній справі припинено провадження в частині позовної вимоги про стягнення з Дочірнього підприємства „Вортекс” 50000 грн. заборгованості; позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Дочірнього підприємства „Вортекс” 38259,50 грн. заборгованості, 35397,87 грн. пені, 6272,40 - 3 % річних.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати повністю та постановити нове, яким відмовити в позові в частині задоволення суми пені в розмірі 35397,87 грн. та 3 % річних у розмірі 6272,40 грн.

Відповідач зазначає, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права. На момент розгляду справи сума основного боргу зменшилась и становила 38259,50 грн., а суд першої інстанції стягнув 81505,07 грн. враховуючи пеню та 3 % річних, однак відповідач вважає, що пеня та 3 % річних є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши всі докази по справі, з’ясувавши всі обставини, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування вказаного рішення господарського суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно із ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.01.2010 р. між сторонами по справі було укладено договір поставки № 31-П. Відповідно до п.1.1 договору продавець постачає покупцю заморожені ягоди та овочі в асортименті та за цінами згідно накладних, які є невід’ємною частиною даного договору, а покупець приймає товар, сплачуючи його повну вартість.

Згідно п. 2.4 договору № 31-П право власності на товар, а з ним і ризик його випадкового знищення чи псування, переходить до покупця в момент передачі товару, що підтверджується документом на передачу товару (накладною). За змістом п.п. 4.1-4.2 договору оплата здійснюється після передачі партій товару покупцю. Покупець зобов’язується протягом 7 календарних днів з моменту передачі йому товару продавцем сплатити вартість переданого товару у повному обсязі, перерахувавши грошові кошти на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до п. 5.1 укладеного договору при порушенні строків оплати товару, встановлених п. 4.2 договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочки.

Як передбачено п. 8.1 договору № 31-П договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2010 р. в частині передачі товару покупцю, а в частині розрахунків до повного виконання покупцем своїх обов’язків.

Встановлено, що позивач свої зобов’язання за укладеним договором в частині поставки товару виконав належним чином, а саме, позивач поставив, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 717079,50 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на видаткових накладних: № 0-00000038 від 27.01.2010 р. на суму 68250 грн.; № 0-00000096 від 10.02.2010 р. на суму 25830 грн.; № 0-00000128 від 16.02.2010 р. на суму 89779,50 грн.; № 0-00000137 від 18.02.2010 р. на суму 57000 грн.; № 0-00000147 від 22.02.2010 р. на суму 57 000 грн.; № 0-00000169 від 23.02.2010 р. на суму 57 000 грн.; № 0-00000185 від 26.02.2010 р. на суму 172 062 грн.; № 0-00000242 від 11.03.2010 р. на суму 7 000 грн.; № 0-00000274 від 17.03.2010 р. на суму 117 000 грн.; № 0-00000276 від 17.03.2010 р. на суму 9 805 грн.; № 0-00000284 від 19.03.2010 р. на суму 56 350 грн.

Крім того, отримання відповідачем товару підтверджується довіреностями на отримання цінностей, що були видані відповідачем відповідно до кожної з вищезазначених накладних, а рахунками-фактурами підтверджується вартість поставленого товару, які були виставлені відповідно до вищезазначених накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач жодних претензій та повідомлень про порушення постачальником умов укладеного договору не подавав.

Необхідно зазначити, що вищевказані видаткові накладні були відповідачем лише частково оплачені, не були сплачені кошти за накладними № 0-00000276 від 17.03.2010 р., № 0-00000284 від 19.03.2010 р., а за накладною № 0-00000274 від 17.03.2010 р. сплачено частково на суму 94895,50 грн.

Таким чином, відповідач свої зобов’язання за договором поставки в частині своєчасної сплати вартості поставленого товару належним чином не виконав.

У зв'язку з тим, що у сторін виникли зустрічні однорідні вимоги, сторони дійшли згоди про зарахування однорідних зустрічних вимог на загальну суму 135570 грн., шляхом підписання 30.06.2010 р. та 31.08.2010р. актів взаємозаліку на суму 90000 грн. та 45570 грн. Дана сума позивачем була зарахована в рахунок сплати вартості поставленого відповідачу товару за накладною № 0-00000185 від 26.02.2010 р.

На підставі вказаного загальна сума боргу відповідача по сплаті вартості поставленого товару за договором поставки № 31-П становить 88259,50 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою № 1375 від 13.12.2010 р., яка підписана директором та бухгалтером ТОВ „Сільверстоун інвестмент” та скріплена печаткою.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На момент розгляду даної справи відповідачем подано суду першої інстанції платіжне доручення № 109 від 10.01.2011 р., за яким було сплачено 50000 грн. для часткового погашення наявної заборгованості.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що позивачем заявлено вимогу про стягнення 88259,50 грн. заборгованості, а станом на момент винесення даного рішення відповідачем за укладеним договором було сплачено 50000 грн., тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про припинення провадження у даній справі в частині стягнення з останнього 50000 грн. заборгованості в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правомірно задовольнив частково стягнення основного боргу у розмірі 38259,50 грн., оскільки відповідач частково оплатив вартість поставленого товару, а фактичний розмір заборгованості відповідача з урахуванням часткових оплат становить 38259,50 грн., зазначена сума боргу визнається відповідачем у повному обсязі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 35397,87 грн. пені та 6272,40 грн. 3% річних, нарахованих на суму заборгованості з урахуванням часткових оплат за періоди, що вказані у розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Як передбачено п. 5.1 укладеного договору при порушенні строків оплати товару, встановлених п. 4.2 договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочки.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 6272,40 грн. та 35397,87 грн. пені, розрахунок яких не суперечить чинному законодавству.

За таких обставин судом першої інстанції було правомірно припинено провадження в частині позовної вимоги про стягнення з Дочірнього підприємства „Вортекс” 50000 грн. заборгованості; стягнуто з Дочірнього підприємства „Вортекс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сільверстоун інвестмент” 38259,50 грн. основного боргу; 6272,40 грн. - 3 % річних, 35397,87 грн. пені.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом першої інстанції в процесі розгляду справи в достатній мірі з’ясовані та доведені обставини по справі, рішення прийнято судом у повній відповідності з матеріалами справи та з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Вортекс” залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від10.01.2011 р. у справі №21/256-10 без змін.

Справу №21/256-10 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

14.04.11 (відправлено)