Рішення № 14926884, 11.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/3311.04.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Анкор Сервісез ЛТД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал,-Гіпермаркет Україна»

про стягнення 1 140, 36 грн.

Суддя Дідиченко М. А.

Секретар Приходько Є. П.

Представники сторін:

від позивача:Черненко В. В. - представник за довіреністю від 12.03.2011 року;

від відповідача:Євтушенко Б. Є. - представник за довіреністю від 08.04.2011 року. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги ТОВ «Анкор Сервісез ЛТД»до ТОВ «реал,-Гіпермаркет Україна» про стягнення 19488, 76 грн.

Вимоги позивач мотивував тим, що відповідно до договору про надання послуг № 16/1810-142 К від 26.10.2010 року, позивач надав відповідачеві послуги з прибирання приміщень відповідача, а останній, всупереч умовам зазначеного договору, ухилився від оплати наданих йому послуг. У зв’язку із цим позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою стягнути з відповідача 18 697, 02 грн. заборгованості за договором з урахуванням індексу інфляції, 90, 48 грн. –3 % річних, 467, 51 грн. –пені за прострочення виконання зобов’язання, 233, 75 грн. –відсотків за неправомірне користування чужими коштами. Також позивач просить стягнути з відповідача оплату послуг адвоката в сумі 1600, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.04.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 11.04.2011 року подав витяг з ЄДРПОУ від 08.04.2011 року, угоду № 15/03-12 про надання правової допомоги адвоката від 15.03.2011 року, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 15/03-12 від 15.03.2011 року та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3965, видане 26.11.2009 року.

Крім того, позивач подав уточнення до позовних вимог, відповідно до якого у зв’язку із сплатою відповідачем основної заборгованості просив стягнути з останнього 1140, 36 грн., з яких збитки від інфляції у розмірі 348, 62 грн., 3 % річних у розмірі 90, 48 грн., пені за прострочення виконання грошового зобов’язання у розмірі 467, 51 грн. та відсотки за неправомірне користування чужими коштами в сумі 233, 75 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача оплату послуг адвоката в сумі 1600, 00 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.04.2011 року подав платіжне доручення № 4755 від 08.04.2011 року, статут, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи та довідку з ЄДРПОУ ТОВ «Реал,-Гіпермаркет Україна».

До того ж, відповідач подав відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що в договорі сторонами передбачений розмір відсотків за користування чужими коштами, а саме, положення договору про нарахування замовникові пені за прострочення останнім строків оплати, тому позивач неправомірно додатково нараховує відповідачеві відсотки за користування чужими коштами та 3 % річних.

Крім того відповідач зазначив, що у зв’язку із оплатою ним основної заборгованості у розмірі 18348, 90 грн., визнає позовні вимоги в частині нарахування збитків від інфляції у розмірі 348, 62 грн. та пені у розмірі 467, 51 грн., що разом становить 816, 13 грн. В іншій частині позовних вимог просить позивачеві відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.10.2010 року між ТОВ «Анкор Сервісез ЛТД»(надалі за текстом - виконавець) та ТОВ «Реал,-Гіпермаркет Україна»(надалі за текстом - замовник) був укладений договір про надання послуг № 16/1810-142 К (надалі за текстом - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, виконавець зобов’язується надати послуги, що полягають у виконанні комплексного прибирання приміщення (надалі за текстом - послуги), розташованого за адресою, зазначеною у додатку № 1 до договору, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити послуги на умовах даного договору.

У кожному випадку здача-приймання належним чином наданих послуг підтверджується шляхом підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг (п. 4.4 договору).

Згідно п. 4.3 договору, виконавець щомісячно до 25 числа поточного місяця на підставі контрольних листів якості прибирання визначає об’єм послуг та вартість послуг за звітний період в акті здачі-приймання наданих послуг, що подається замовнику в зазначений вище в цьому пункті строк.

Відповідно до п. 4.6 договору, оплата за послуги здійснюється замовником протягом 10 календарних днів з дати отримання замовником належним чином оформленого пакету документів, що складається з:

-          рахунку-фактури,

-          акту приймання наданих послуг,

-          щомісячного акту оцінки чистоти.

-          податкової накладної.

На підтвердження направлення відповідачеві зазначеного пакету документів, зокрема акту здачі приймання робіт № 2 від 10.01.2011 року щодо наданих останньому в січні 2011 року послуг за договором, позивач надав до суду фіскальний чек № 9549 від 05.01.2011 року, фіскальний чек № 1383 від 25.01.2011 року, опис документів вкладених у цінний лист від 25.01.2011 року та повідомлення про вручення поштового відправлення № 0474304.

Суд не приймає фіскальний чек № 9549 від 05.01.2011 року як доказ направлення акту здачі приймання робіт № 2 від 10.01.2011 року, оскільки поштове відправлення за ним здійснено раніше, ніж було створено зазначений акт.

Як вбачається з опису документів вкладених у цінний лист від 25.01.2011 року та повідомлення про вручення поштового відправлення № 0474304, відповідачем отриманий зазначений в п. 4.6 договору пакет документів 07.02.2011 року, зокрема акт здачі приймання робіт № 2 від 10.01.2011 року.

Згідно п. 4.5 договору, замовник протягом трьох робочих днів з моменту отримання від виконавця акту здійснює приймання належним чином наданих виконавцем послуг та підписує акт. В разі невідповідності наданих послуг вимогам замовника та умовам договору, замовник в вищезазначений строк надає виконавцю мотивовану відмову від прийняття послуг та підписання акту.

Відповідач в зазначений в договорі строк мотивованої відмови від прийняття послуг та підписання акту не надав, тому суд вважає, що відповідач прийняв послуги за договором, надані в січні 2011 року.

Згідно п. 6.1.1 договору, замовник зобов’язаний своєчасно проводити оплату згідно виставлених рахунків та у терміни, вказані в договорі.

Відповідачеві був виставлений рахунок на оплату № 10 від 10.01.2011 року на суму 18 348, 40 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 1 статті 901 ЦК України передбачає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 6.1.1 договору, замовник зобов’язаний своєчасно проводити оплату згідно виставлених рахунків та у терміни, вказані в договорі.

Як було зазначено вище (п. 4.6 договору), оплата за послуги здійснюється замовником протягом 10 календарних днів з дати отримання замовником належним чином оформленого пакету документів.

Відповідно до частини 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, з урахуванням того, що відповідач отримав пакет документів 07.02.2011 року, станом на 18.02.2011 року у відповідача виникла заборгованість у розмірі 18 348, 40 грн.

Частина 1 статті 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

В судовому засіданні відповідач надав докази оплати заборгованості за договором за надані в січні 2011 року послуги (платіжне доручення № 4755 від 08.04.2011 року).

Згідно з пунктом 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України якщо відсутній предмет спору, господарський суд припиняє провадження у справі.

          Так, станом на день прийняття рішення, предмет спору щодо стягнення основної заборгованості відсутній, тому суд припиняє провадження у справі в частині стягнення з відповідача 18 348, 40 грн.

Крім того, у зв’язку із простроченням оплати відповідачем за надані послуги, позивачем за період з 21.01.2011 року по 21.03.2011 року була нарахована пеня у розмірі 467, 51 грн.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У випадку прострочення замовником строків оплати, замовник виплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період існування прострочення, від належної до сплати суми за кожен день прострочення (п. 9.1 договору).

Як було встановлено вище, заборгованість за договором за надані послуги у відповідача виникла 18.02.2011 року.

Таким чином, пеня підлягає нарахуванню з 18.02.2011 року.

Враховуючи розмір облікової ставки Національного банку України у зазначений період та інших факторів, суд дійшов до висновку про те, що пеня за несвоєчасну оплату за надані послуги в період з 18.02.2011 року по 21.03.2011 року становить:

18 348, 40 грн. х 15, 5 % х 32 дні (18.02.2011 - 21.03.2011 р.р.) / 365 днів = 249, 34 грн.

          Враховуючи зазначене, суд визнає вимогу позивача про стягнення пені за несвоєчасну оплату послуг за договором обґрунтованою, але такою, що підлягає сплаті частково, а саме у розмірі 249, 34 грн.

          Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за період з 21.01.2011 року по 21.03.2011 року збитки від інфляції у розмірі 348, 62 грн. та 3 % річних у розмірі 90, 48 грн.

          Згідно п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Таким чином, нарахування збитків від інфляції за період з 18.02.2011 року по 21.03.2011 року з розрахунком березня 2011 року.

Так, збитки від інфляції у зазначеному періоді складають:

18 348, 40 грн. х 101, 4 % - 18 348, 40 грн. = 256, 88 грн.

Тому, вимога позивача щодо стягнення збитків від інфляції є обґрунтованою, але підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 256, 88 грн.

          Заперечуючи проти позовних вимог щодо нарахування відповідачеві трьох процентів річних останній зазначив, що 3 % річних не підлягають нарахуванню у зв’язку з тим, що в договорі сторонами вже передбачений розмір відсотків за користування чужими коштами, а саме, положення договору про нарахування замовникові пені.

          Відносно заперечень відповідача суд зазначає, що проценти річних, передбачені ст. 625 ЦК України, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов’язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

Так, згідно перерахунку суду 3 % річних у період з 18.02.2011 року по 21.03.2011 року становить:

18 348, 40 грн. х 3 % х 32 дні (18.02.2011 - 21.03.2011 р.р.) / 365 днів = 48, 26 грн.

          Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річнихсуд вважає такими, що підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 48, 26 грн.

Щодо           вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за неправомірне користування чужими коштами в сумі 233, 75 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Пунктом 2 зазначеної статті встановлено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В обґрунтування розміру зазначеної вимоги, позивач посилається на п. 6 ст. 231 ГК України, відповідно до якого штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Тобто проценти за неправомірне користування чужими коштами не є штрафними санкціями, тому положення пункту 6 ст. 231 ГК не визначає розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Дослідивши договір про надання послуг № 16/1810-142 К від 26.10.2010 року суд встановив, що сторони не визначили в договорі розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, оскільки ані чинним законодавством ані договором не передбачено розміру процентів за користування чужими грошовими коштами, суд відмовляє позивачу в задоволенні зазначених позовних вимог.

До того ж, у зв’язку зі зверненням позивача за кваліфікованою юридичною допомогою та понесенням додаткових витрат, позивач заявив про стягнення з відповідача витрат понесених у зв’язку з захистом та відновленням порушеного права на оплату адвокатських послуг у сумі 1600, 00 грн., відповідно до чого надав до матеріалів справи угоду № 15/03-12 про надання правової допомоги адвоката від 15.03.2011 року, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 15/03-12 від 15.03.2011 року та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3965, видане 26.11.23009 року.

Положеннями статті 44 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Враховуючи, що відповідно до статті 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, сплати державного мита та оплати послуг адвоката, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (стаття 49 ГПК України).

При розподілі судових витрат суд враховує, що відповідач погасив суму основної заборгованості після звернення позивача до суду.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 33, 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 18348, 40 грн.

2.          Позовні вимоги задовольнити частково.

3.          Стягнути з ТОВ «Реал,-Гіпермаркет Україна» (02099, м. Київ, Дарницький район, вул. Бориспільська, б. 9, корп. 91; ідентифікаційний код: 35030945) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь ТОВ «Анкор Сервісез ЛТД»(04615, м. Київ, Шевченківський район, вул. Артема, б. 1-5, оф. 617/2; ідентифікаційний код: 37270742) пеню у розмірі 249 (двісті сорок дев’ять) грн. 34 коп., 3 % річних у розмірі 48 (сорок вісім) грн. 26 коп., збитки від інфляції у розмірі 256 (двісті п’ятдесят шість) грн. 88 коп., витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп., державне мито в сумі 189 (сто вісімдесят дев’ять) грн. 02 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 228 (двісті двадцять вісім) грн. 90 коп.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Дідиченко М. А.

Дата підписання: 14.04.2011 року